Рішення № 65056514, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4932/15-ц 22-ц/774/38/К/17

Справа № 210/4932/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1712/К/16 суддя Літвіненко Н.А.

Категорія № 33 (IV) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

за участю: секретаря - Чубіної А.В.

представника позивача ОСОБА_1, прокурора Шелудько Наталії Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Криворізької місцевої прокуратури №1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 до Державної Казначейської Служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним засудженням,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним засудженням, в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану незаконним засудженням та витратами на юридичну допомогу у розмірі 145412,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що вироком Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 1997р. він був незаконно засуджений за ст.141 ч.3; 145 ч.1;42 КК України (в редакції 1963 р) до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 17 лютого 1998 року міра покарання була зменшена до 7 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишений без змін. Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 10 січня 2001 року вказані вирок районного суду та ухвала судової колегії по карним справам Дніпропетровського обласного суду скасовані, справа направлена на нове розслідування. Таким чином, з 10 січня 2001 року по 13 вересня 2001 року він утримувався в місцях позбавлення волі без вироку суду і не будучи обвинуваченим. На підставі постанови місцевого суду Нікопольського району від 13 вересня 2001 року на підставі ст.165-1; 165-2 КПК України його звільнили з-під варти і по відношенню до нього була застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Тобто, він незаконно знаходився в місцях позбавлення волі протягом 4 років 6 місяців.

Після звільнення, обвинувачення йому у 10 денний термін пред'явлено не було. Однак, тільки після втручання Європейського суду з прав людини 19 листопада 2001 року слідчим Нікопольського РВ було винесено постанову про припинення відносно позивача ОСОБА_2 кримінального переслідування, яка йому в порушення вимог чинного Законодавства направлена не була. Останньому стало відомо про винесення даної постанови тільки в березні 2012 року та дана постанова була отримана їм лише 05 квітня 2012 року.

За таких обставин, позивач протягом 10 років 06 місяців та 21 дня він незаконно знаходився під слідством, в той час коли строки притягнення до кримінальної відповідальності по інкримінованому йому злочину згідно КК України сплинули.

Незаконними діями органів внутрішніх справ, прокуратури та суду позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду у розмірі 145412,00 грн., з яких: втрачений заробіток: 74 412,00, виходячи з розрахунку - 1378,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на день подання позову) х 54 (кількість місяців незаконного перебування в місцях позбавлення волі) = 74 412,00 грн.; та витрати на юридичні послуги - 71 000,00 грн.

У 2013 році позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому незаконним засудженням, який був задоволений частково, проте, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Дзержинського районного суду провадження у справі було закрито у зв'язку із передчасністю звернення до суду, оскільки фінансовий розрахунок завданої шкоди не проведено органом, який виніс постанову про закриття кримінальної справи.

За відповідною заявою слідчим Нікопольського МУ ГУМВС у Дніпропетровській області проведено розрахунок матеріальної шкоди на суму 117857,13 грн., який включав витрати на правову допомогу, а також не отриману заробітну плату за період знаходження у місцях позбавлення волі. Проте, вказана постанова слідчого була скасована прокурором Нікопольського району.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану незаконним засудженням та витрати на юридичну допомогу в розмірі 145412 (сто сорок п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп.

Стягнуто з Держаної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 12 коп.

В апеляційній скарзі Криворізька місцева прокуратура № 1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставила питання про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник зазначив, що позивач звертаючись до суду із даним позовом, не дотримався вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зокрема враховуючи скасування Нікопольською міжрайонною прокуратурою постанови слідчого СВ Нікопольського МВ ГУМВС України, слід дійти висновку про відсутність вмотивованої постанови із визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу. При цьому заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги помилково застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 1176 ЦК України. Крім того, посилався на те, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року, яким встановлено, що факт понесення позивачем витрат на правову допомогу не підтверджуються, наданими ними документами. У зв'язку із чим з приводу цієї частини позовних вимог вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень на них, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга Криворізької місцевої прокуратури №1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та сторонами не оспорюється що 19 липня 2011 року слідчим СВ Нікопольського РВ УМВС України в Дніпропетровської області відносно ОСОБА_2 було винесено постанову про припинення кримінального переслідування на підставі ст. 6 п.2 і ст. 213 КПК України (а.с.3).

За відповідною заявою ОСОБА_2 05.12.2014 року слідчим СВ Нікопольського МУ ГУМВС у Дніпропетровській області було винесено постанову, в якій проведено розрахунок матеріальної шкоди на загальну суму 117857,13 грн., який включав витрати на правову допомогу, а також не отриману заробітну плату за період знаходження у місцях позбавлення волі (а.с. 29-31).

Вказана постанова слідчого була скасована заступником прокурора Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області 16.01.2015 року із роз`ясненням права на оскарження даної постанови до суду (а.с.32-33).

Проте позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь на відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 перебував під слідством понад 10 років, з моменту скасування вироку суду відносно ОСОБА_2, із них з 26.04.1997р. по 13.09.2001р. під вартою(4 роки 4 місяці та 21 день), фактом незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності й пов'язаними з цим процесуальними діями йому заподіяно матеріальну шкоду, розмір відшкодування якої згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» повинен бути не менше одного мінімального розміру заробітної плати.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 11,12 Закону України від «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що у разі закриття кримінальної справи за відсутності події злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування шкоди. Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження № 012040340000623, закриваючи провадження у кримінальній справі 19.07.2011р. слідчим СВ Нікопольського РВ УМВС України в Дніпропетровської області були виконані вищезазначені вимоги та роз'яснено ОСОБА_2 порядок поновлення його порушених прав та свобод та його право на відшкодування шкоди, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 на вищевказаній постанові 05.04.2012 року. Копія постанови про припинення кримінального переслідування ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п.2 і ст. 213 КПК України було отримана ним особисто.(а.с.3)

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно із п.п. 1,2,3, 4 ст. 3 Закону України від 01.12.1994р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, майно конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт, штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Стаття 1 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (надалі - Положення ) від 04.03.1996 року, затвердженої наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України та Міністерства Фінансів України визначає, що це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.

Пунктами 11, 12 вищевказаного Положення, роз'яснено порядок поновлення порушених прав, та зазначено, що для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

В прийнятій постанові (ухвалі) вказаного органу, зокрема, зазначається: - найменування органу (службової особи), що виніс таку постанову (ухвалу), і дата її винесення; - дата засудження громадянина, притягнення до кримінальної відповідальності, застосування як запобіжного заходу взяття під варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; - дата і підстави винесення виправдувального вироку, скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, закриття кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у скоєнні злочину) або закриття справи про адміністративне правопорушення; - зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги тощо); - докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як запобіжного заходу, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку); - розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) у зв'язку з незаконними діями;- розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу; - загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати; - порядок і термін оскарження і опротестування постанови (ухвали).

Згідно з частиною 2 ст.12 Закону у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Як пояснив суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_1 після скасування прокурором винесеної слідчим постанови про відшкодування матеріальної шкоди, позивач вирішив звернутися одразу до суду із даним позовом.

Проте, відповідно до статті 14 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконнимии діями оргнів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" до суду може бути подана заява про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури.

Отже, в даній справі відносно ОСОБА_2 немає відповідної постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, в даній справі позивач не ставить питання про оскарження даної постанови, а заявлені вимоги і постановлене судом першої інстанції рішення є передчасними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, у порушення існуючого порядку, передчасно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь за рахунок державного бюджету матеріальної шкоди .

Проте колегія суддів, дійшла висновку, що у ОСОБА_2 є можливість захистити своє право у вказаному вище порядку, звернувшись з заявою про відшкодування втраченого заробітку, витрат на правову допомогу, відшкодування вартості втраченого автомобілю до органу слідства Нікопольського РВ УМВС України в Дніпропетровської області, який і має визначити розмір матеріальної шкоди, про що винести постанову з даного питання.

Термін встановлений для пред'явлення відповідних вимог на підставі п.п.11,14 Положення, може бути поновлено тією установою або організацією, на якій лежить обов'язок по розгляду цих вимог(п. 25 Положення).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої незаконним засудженням, на підставі п.п. 1,3 ч. 1 ст.309 ЦПК України - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької місцевої прокуратури №1 - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Державної казначейської Служби України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним засудженням.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

Л.В. Митрофанова