Рішення № 65056013, 24.02.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/534/17

№ 2/183/1254/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем'яненка Р.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, треті особи: Міністерства Оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчиненими певні дій,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра № 399 від 27 січня 2017 року, визнати право позивача на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра, як орган приватизації, вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі у приватну власність позивача зазначеної квартири, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона на умовах найму, на підставі ордеру, з 14.06.2005 року проживає квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра з заявою про передачу їй квартири, яку вона займає на умовах найму, у приватну власність, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», однак отримала відмову у приватизації квартири, в зв'язку з тим, що військове містечко, в якому розташована квартира, включене до числа закритих, а тому житлові приміщення, які розташовані в ньому, не підлягають приватизації, являються військовим майном, а документів про надання повноважень на розпорядження таким майном відповідачу не надходило. Означені дії та рішення відповідача позивач вважає неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому звернулася до суду зазначеним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Представник відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра подав письмові заперечення на позов, у яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у КЕВ відсутні повноваження на передачу військового майна у власність позивачеві, спірне житлове приміщення розташоване на території закритого військового містечка, а отже не підлягає приватизації, начальник КЕВ м.Дніпра не заперечував проти розгляду справи у їх відсутність.

Представники третіх осіб - Міністерства Оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України в судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи - Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, в якій не виклав заперечень проти позову, вказавши, що Міністерством оборони України не прийняте рішення про передачу майна у власність територіальної громади.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію ордеру № 73 від 14 червня 2005 року, виданого Дніпропетровською квартирно-експлуатаційною частиною району, у відповідності до якого ОСОБА_1 надано право на вселення в квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно з довідкою про склад сім'ї , виданої Будинкоуправлінням № 2 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району, станом на 08 грудня 2016 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: головний квартиронаймач ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 (а.с. 20), останній являється громадянином України та позбавлений права на приватизацію житла на території України .

Суду надані письмові відповіді Будинкоуправління № 2 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини район, у відповідності до яких вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра та на балансі Будинкоуправління № 2 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району (а.с. 27-28).

Згідно з Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпра, зазначений відділ здійснює безпосередньо квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (а.с. 23-25). Пунктом 3.2.4 цього Положення на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпрі покладений обов'язок та повноваження щодо утримання житлового фонду.

У відповідності до ст. 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

28 грудня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву на ім'я начальника КЕВ м.Дніпра про оформлення передачі в приватну власність квартири, що займає позивач на підставі ордеру (а.с. 9).

Рішенням відповідача від 27 січня 2017 року № 399 позивачеві відмовлено у задоволенні заяви. Однією з підстав відмови є те, що квартира, яку просить приватизувати позивач, не належить до об`єктів приватизації, оскільки розташована у будинку, що знаходиться на території закритого військового містечка (а.с. 10).

Між тим, статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли в зв'язку з приватизацією житла, відмови уповноваженого органу в проведенні приватизації, виникають з житлових правовідносин та повинні розглядатися судом в порядку цивільного судочинства, а рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання і захисту усіх форм власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходяться в державній власності, визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року за № 2482-Х11, цим же Законом регламентований порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом, з обмеженнями, визначеними п.2 ст.2 цього Закону.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парківпамяток садове - паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають у аварійному стані, квартири (будинки, кімнати), які віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки) житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року та Наказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 року поняття «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України Педченко Г.М. затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР №75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селище міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Черкаське Новомосковського району не має статусу закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна, що також підтверджує і Черкаська селищна рада у своїх письмових поясненнях на позов.

Згідно з цим же наказом Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області безоплатно передано певний перелік майна, зазначений Наказ є обов'язковим для виконання КЕВ міста Дніпра та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

Таким чином, діючим законодавством України не врегульоване та не визначене юридичне поняття «закрите військову містечко», в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не має статусу закритого військового містечка.

Стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року передбачає, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Згідно з п.5 ст.5 вищевказаного Закону, кожний громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає безоплатне в межах номінальної вартості житлового чеку, або частковою доплатою один раз.

Матеріали справи підтверджують, що позивач зареєстрована у спірному жилому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не приймала, житло знаходиться на консолідованому балансі відповідача.

Згідно з п.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів, наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року затверджене «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформлюються згідно цієї процедури, в т.ч. і рішення органу приватизації.

Аналіз наведених вище норм діючого законодавства визначає право позивача на одержання спірної квартири у приватну власність, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 399 від 27 січня 2017 року, яким їй відмовлено у передачі у приватну власність квартири, підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне визнати рішення щодо відмови у передачі в приватну власність позивачу квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, протиправним.

Приходячи до висновку про необхідність визнання рішення протиправним, суд виходить із змісту положень ст.16 ЦК України, заявлених позовних вимог та того, що належним способом захисту порушеного права буде саме визнання рішення протиправним, що не суперечить вимогам п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, оскільки зазначене рішення прийняте, в порушення наведених вище нормам законодавства України, та порушує право позивача на отримання житла у власність.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16 грудня 2009 року, встановлюють порядок передачі квартир в приватну власність.

Так, зокрема, наймач повинен звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов'язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого, оформити відповідне свідоцтво.

Зазначена процедура передбачена ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, як органу приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо приватизації зазначеної квартири підлягають задоволенню, оскільки, зазначений обов'язок органу приватизації встановлений нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і в разі, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення або вчиненням інших дії, суд має право зобов'язати розглянути заяву про передачу житла в приватну власність, вчинити певні дії, та в разі необґрунтованої відмови, скасувати рішення органу приватизації, зобов'язати вчинити певні дії.

Суд дійшов до висновку про скасування оспорюваного рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра № 399 від 27.01.2017 року, в зв'язку з чим орган приватизації фактично повинен повторно розглянути заяву ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, треті особи: Міністерство Оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра № 399 від 27 січня 2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у передачі в приватну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра, як орган приватизації, вжити заходів щодо приватизації ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра (ЄДРПОУ 08004581) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сорока О.В.