Рішення № 65054510, 24.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3047/16-ц Провадження № 22-ц/795/274/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Рябота В. І. Доповідач - Євстафіїв О. К.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивача ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6, представників відповідача ПАТ «Чернігівобленерго» - юрисконсульта ПАТ «Чернігівобленерго» ОСОБА_7 і юрисконсульта Південних високовольтних електромереж ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, компенсації втрати частини зарплати у звязку з порушенням строків виплати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 предявив позов до ПАТ «Чернігівобленерго», у якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі у сумі 102427 грн 94 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у сумі 4087 грн 85 коп., моральну шкоду в сумі 20000 грн 00 коп. і витрати на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення суду від 08.06.2016 по справі № 742/1175/16-ц про поновлення ОСОБА_5 на роботі відповідач виконав лише 06.12.2016. Тому він має виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання вказаного вище рішення суду за період з 09.06.2016 по 05.12.2016 та компенсацію втрати частини доходів за цей же період. Затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі ПАТ «Чернігівобленерго» завдало ОСОБА_5 втрат немайнового характеру у вигляді страждань, психоемоційної травми та стресу, порушення звичного способу життя, погіршенні відносин з близькими й рідними та необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 стягнуто 102427 грн 94 коп. суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі без виключення сум відрахування податків і зборів, 4087 грн 85 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, 5000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди та 4990 грн 00 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу; з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь держави стягнуто 1378 грн 00 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Чернігівобленерго» просить скасувати дане рішення та ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Доводи скарги зводяться до наступного:

- судом безпідставно відкинуто доводи товариства про те, що рішення суду про поновлення ОСОБА_5 на роботі ним належно виконано, на підтвердження чого суду надано відповідний наказ; поновлення на роботі за рішенням суду є правом, а не обовязком товариства,

- позивач посилається на те, що після винесення судом рішення про поновлення його на роботі він щодня зявлявся на своє робоче місце до відокремленого структурного підрозділу Південні високовольтні електромережі. Проте останній не звертався до ПАТ «Чернігівобленерго» за юридичною адресою товариства для ознайомлення з наказом про поновлення його на роботі й не надав ПАТ «Чернігівобленерго» своєї трудової книжки, незважаючи на неодноразові розяснення товариства про необхідність вчинити ці дії. Дані обставини позивач не заперечує. Отже затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі виникла виключно з вини позивача,

- стягнення судом відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди є безпідставним, оскільки ним не надано жодного доказу на підтвердження факту спричинення йому ПАТ «Чернігівобленерго» такої шкоди,

- вирішуючи питання про відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу, суд не застосував правила щодо розподілу судових витрат,

- в оскаржуваному рішенні суду немає посилання на норми чинного законодавства, які порушило ПАТ «Чернігівобленерго» відносно ОСОБА_5

У судовому засіданні представники ПАТ «Чернігівобленерго» підтримали апеляційну скаргу, а ОСОБА_5 та його представник просили апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що відповідачем затримано виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі й що воно фактично виконане 06.12.2016, та що діями відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої належить визначити у сумі 5000 грн 00 коп. З такими висновками частково не погоджується апеляційний суд.

Так, по справі встановлено наступне.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.06.2016 по справі № 742/1175/16-ц, яке змінено рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 13.09.2016, визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Чернігівобленерго» № 97-К від 01.04.2016 про звільнення ОСОБА_5 з посади виконуючого обовязки директора Південних високовольтних електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго» та поновлено його на цій посаді, з ПАТ «Чернігівобленерго» за період з 02.04.2016 по 08.06.2016 стягнуто 38769 грн 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденного заробітку ОСОБА_5 за 2 місяці, що передували його звільненню, у сумі 861 грн 54 коп., та 1000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення суду І інстанції в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Це підтверджено копіями вищевказаних судових рішень (а.с. 10-11, 12-14).

З копій актів фіксації події, складених працівниками ПП «Даймлер», що знаходиться біля території Південних високовольтних електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго», з листування ОСОБА_5 з Прилуцькою місцевою прокуратурою, Прилуцьким відділом поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області та з Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області вбачається, що керівництво ПАТ «Чернігівобленерго» з 09.06.2016 не допускало ОСОБА_5 до роботи (а.с. 44-88, 111-112, 133-134, 90-91, 92-93, 94-97, 99, 109-110). Крім того, ОСОБА_5 08.08.2016 та 14.11.2016 письмово звертався до голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» з вимогами виконати рішення суду про поновлення його на роботі (а.с. 24-26, 135-136).

Згідно з копією наказу ПАТ «Чернігівобленерго» від 06.12.2016 № 653-К, виданого на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.06.2016, наказ цього товариства від 01.04.2016 № 97-К про припинення трудового договору з ОСОБА_5 скасовано і його поновлено на посаді виконуючого обовязки директора відокремленого підрозділу Південні високовольтні електричні мережі ПАТ «Чернігівобленерго» (а.с. 131).

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ВП № 51974478 від 06.12.2016 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 742/1175/16-ц, виданого Прилуцьким міськрайонним судом 08.06.2016 про поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обовязки директора Південних високовольтних електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго», закінчено у звязку з його виконанням, що підтверджено копією даної постанови (а.с. 137).

Із встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Затримка у виконанні рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.06.2016 по справі № 742/1175/16-ц про поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обовязки директора Південних високовольтних електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго» з 09.06.2016 по 05.12.2016 мала місце у звязку з недопуском його до роботи відповідачем. Отже в силу ст. 236 КЗпП України з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5І підлягає стягненню середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення його на роботі починаючи з першого після постановлення цього рішення дня фактичного недопуску позивача до роботи та по день, який передував його поновленню на роботі, тобто з 09.06.2016 по 05.12.2016. За цей період йому належить середній заробіток у такій сумі: (861 грн 54 коп. розмір середньоденної заробітної плати позивача за 2 місяці, що передували звільненню, встановлений рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 13.09.2016 по справі № 742/1175/16-ц, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для цієї справи) х 125 (кількість робочих днів у періоді з 09.06.2016 по 05.12.2016) = 107692 грн 50 коп. (обовязкові платежі з цієї суми не утримано). Проте ОСОБА_5 в заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути з ПАТ «Чернігівобленерго» на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 102427 грн 94 коп. після відрахування усіх обовязкових платежів та податків (а.с. 127). Тож відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України з ПАТ «Чернігівобленерго» підлягає стягненню середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі у сумі, на якій наполягає позивач, т.я. стягнення його у більшому розмірі спричинить вихід суду за межі позовних вимог. Рішення місцевого суду в цій частині викладено юридично некоректно з нього неможливо встановити, чи утримано з цієї суми обовязкові платежі, чи ні.

Задоволення судом І інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації позивачеві втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у сумі 4087 грн 85 коп. суперечить п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427. Так, середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за своєю правовою суттю не є заробітною платою. Тому дія згаданого Положення на спірні правовідносини не поширюється. Отже у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати належить відмовити.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 06.10.2016 укладений договір про надання правової допомоги, згідно з яким останній надавав позивачу консультаційні та юридичні послуги (в т.ч. представляв інтереси останнього у суді) у порядку ст.ст. 38, 40, 42, 44 ЦПК України - як представник позивача - адвокат (а.с. 33). Відповідно до ч. 3 ст. 4 та ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в складі таких організаційно-правових форм адвокатської діяльності: адвокатське бюро, адвокатське об'єднання; адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Цей перелік форм господарювання (організаційних форм адвокатської діяльності), у яких особа може і повинна здійснювати адвокатську діяльність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Проте у наданій суду квитанції на оплату ОСОБА_5 послуг ОСОБА_6 АТ «Ощадбанк» № 167 від 10.10.2016 отримувачем платежу вказано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (а.с. 100). В силу наведених вище у цьому абзаці норм права можливість надання стороні у справі адвокатських послуг фізичною особою-підприємцем категорично виключається (на відміну від правової допомоги у порядку ст. 56 ЦПК України). Тобто адвокат не може здійснювати адвокатську діяльність у такій формі господарювання, як фізична особа-підприємець. Статті 58, 59 ЦПК України вимагають підтвердити факт понесення стороною судових витрат та їх розмір належними й допустимими доказами. Оскільки у вищевказаній квитанції зазначено, що позивач здійснив оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, то вона є недопустимим доказом понесення ОСОБА_5 витрат на правову допомогу ОСОБА_6 як адвоката. Тому апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду в частині відшкодування ОСОБА_5 витрат на правову допомогу адвоката ґрунтується на недопустимому доказі. Тож у відшкодуванні цих витрат слід відмовити.

Всі інші доводи ПАТ «Чернігівобленерго» судом відкидаються. Так:

- посилання останнього на те, що рішення суду про поновлення ОСОБА_5 на роботі ним належно виконано, на підтвердження чого суду надано відповідний наказ, є хибним. Так, на підтвердження цього відповідач до заперечень на позов додав копію наказу про поновлення позивача на роботі. Але у цьому наказі всупереч приписам наказу Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 відсутні і номер, і дата його видачі, і дані про ознайомлення з ним позивача (а.с. 40),

- в силу ч. 1 ст. 14 ЦПК України поновлення ОСОБА_5 на роботі за рішенням суду є обовязком, а не правом ПАТ «Чернігівобленерго»,

- затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі виникла виключно з вини відповідача. Так, щоденна явка позивача на своє робоче місце, а не за юридичною адресою ПАТ «Чернігівобленерго» для ознайомлення з наказом про поновлення його на роботі, й ненадання позивачем товариству своєї трудової книжки не могли завадити ПАТ «Чернігівобленерго» негайно видати наказ про поновлення позивача на роботі, як то передбачено ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», ознайомити його з цим наказом та допустити до виконання посадових обовязків,

- твердження про те, що ОСОБА_5 не надано жодного доказу на підтвердження факту спричинення йому ПАТ «Чернігівобленерго» моральної шкоди у вказаний у позовній заяві спосіб, є юридично неспроможним,

- в мотивувальній частині оскаржуваного рішення мається вірне посилання на ст. 236 КЗпП України, яку ПАТ «Чернігівобленерго» порушило відносно ОСОБА_5 Саме по собі те, що суд І інстанції не послався на ст. 237-1 КЗпП України як на підставу часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, не призвело до невірного вирішення цих вимог по суті.

З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом приведення його у відповідність до вищевикладеного.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» задовольнити частково, рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року змінити.

Стягти з Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 102427 (сто дві тисячі чотириста двадцять сім) грн 94 коп. середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі (обовязкові платежі з цієї суми не утримано) і 5000 (пять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 107427 (сто сім тисяч чотириста двадцять сім) грн 94 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: