Вирок № 65053262, 02.03.2017, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1587/16-к

Провадження № 1-кп/584/9/17

В И Р О К

Іменем України

02.03.2017 Путивльський районний суд Сумської області в особі : судді Толстого О.О., за участю секретаря судового засідання Зікрати Я.В. та учасників судового провадження :

прокурора Новікова О.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисника - адвоката Пашкова С.І.

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль кримінальне провадження № 12016200230000494 від 19.11.2016, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Путивль Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 22.08.2016 Путивльським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року 6 міс. позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ :

18.11.2016 близько 03 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливого злочину проти власності, перебуваючи неподалік будівлі «Універмаг» по проспекту Іоанна Путивльського, 34 в м. Путивль Сумської області, побачив потерпілого ОСОБА_1, який тримав у руках мобільний телефон.

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на відкрите заволодіння цим майном, діючи умисно, повторно, з корисливою метою, обвинувачений ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_1 та відкрито, шляхом виривання з руки останнього, заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo S 750», вартістю 1500 грн., та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у цьому злочині хоча і визнав повністю, але суду показав, що 18.11.2016 близько 03-30 год. він в компанії друзів вживав спиртні напої біля магазину «АТБ». Між ними та потерпілим ОСОБА_1 і його друзями трапився словесний конфлікт, який переріс в бійку, але він участі в ній не брав. Він участі в ній не приймав. Після того, як бійка закінчилися, всі розійшлися. Коли поверталися додому, через 15-20 хв., біля тильної сторони будівлі «Універмаг» побачив ОСОБА_1, який тримав у руці мобільний телефон. Припустивши, що той хоче викликати підмогу, вирішив забрати у нього телефон. Підійшов до нього та вирвав у нього з рук телефон, який забрав собі. Те, що це чуже майно розумів. Телефон збирався повернути. Наступного дня, близько 7 год. 30 хв. його забрали з дому працівники поліції. Також підтвердив, що заволодівши телефоном, витягнув з нього батарею і сім-карту, яку викинув. В подальшому телефон заховав вдома у літній кухні. Нікому нічого не розповідав. Після затримання в поліції казав неправду про місцезнаходження телефону, оскільки не бажав, щоб вдома був обшук.

Під час слідчого експерименту 22.11.2016 (а.п. 75-77) як підозрюваний ОСОБА_3 розповів та продемонстрував на місці, у який спосіб та за яких обставин заволодів майном потерпілого, що в цілому співпадає з тими обставинами, які він повідомив в суді.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що з обвинуваченим знайомий, але стосунків не підтримує. 18.11.2016 він з братом та ще одним знайомим виходили з магазину «АТБ», біля якого у них стався конфлікт з групою хлопців.

Потім почалася бійка, під час якої його вдарили по голові та він знепритомнів. Через деякий час отямився та став шукати брата. Дзвонив йому на телефон. Знайшов його біля тильної сторони будівлі «Універмаг», на землі. Коли стояв поруч з братом, тримав в руці мобільний телефон. В цей час підійшов обвинувачений та вихопив з руки мобільний телефон. Ударів не наносив та іншого фізичного чи психічного насильства не застосовував. Оскільки був побитий та в стані сп'яніння, опору не чинив та нічого обвинуваченому не говорив, хоча усвідомлював, що той поводиться протиправно. Після цього потерпілий з братом поїхали додому, а 19.11.2016 він звернувся до поліції із заявою про побиття і викрадення телефону. Повернула телефон через кілька днів матір обвинуваченого в поліції. Претензій до обвинуваченого на цей час потерпілий не має.

Такі показання обвинуваченого та потерпілого в частині способу й обставин заволодіння телефоном суперечностей не містять.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 19.11.2016, цього дня потерпілий звернувся до правоохоронних органів та повідомив про те, що 18.11.2016 близько 03-00 год. біля магазину «АТБ» в м. Путивль невідомі особи спричинили йому тілесні ушкодження та в подальшому забрали мобільний телефон (а.п. 67).

19.11.2016 до ЄРДР внесено відомості про те, що 18.11.2016 близько 03-00 години ОСОБА_3 відкрито шляхом виривання з руки власника заволодів мобільним телефоном «Lenovo S 750» ОСОБА_1 (а.п. 66).

З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 19.11.2016 вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 серед інших осіб впізнав ОСОБА_3 та вказав, що саме він 18.11.2016 заволодів його мобільним телефоном (а.п. 72-73).

Зі змісту заяви ОСОБА_3 на ім'я начальника Путивльського ВП від 19.11.2016 видно, що він звернувся із зізнанням у тому, що 18.11.2016 відкрито заволодів мобільним телефоном ОСОБА_1 біля магазину «АТБ-маркет», яким розпорядився на власний розсуд (а.п. 74).

З протоколу огляду місця події від 19.11.2016 видно, що розташована біля приміщення магазину «АТБ-маркет» територія по проспекту І. Путивльського, 36 в м. Путивль знаходиться в зоні дії камер зовнішнього відеоспостереження, відеозапис з яких за 18.11.2016 було вилучено (а.п. 69-70).

Дослідженим відеозаписом на СD-диску (а.п. 71) знайшло свого підтвердження те, що в той день біля магазину «АТБ-маркет» дійсно мала місце бійка групи осіб.

Це підтвердили і свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які кожен окремо показали, що в компанії вживали спиртні напої біля вказаного магазину. Між ними і компанією ОСОБА_1 сталася суперечка, а потім бійка. Після її припинення всі розійшлися.

Водночас свідок ОСОБА_7 повідомив, що вже після цього конфлікту, коли вони поверталися додому, ОСОБА_1 з другом стояли за рогом будівлі універмагу. ОСОБА_3 відлучався в сторону ОСОБА_1 та його друга, але що він там робив, свідок не бачив.

Зазначене свідчить про те, що вилучення майна потерпілого мало місце не в ході бійки чи відразу після неї, а через деякий час - 15-20 хв. зі слів самого ОСОБА_3, тобто при фактичному припиненні конфлікту, отже не в зв'язку з ним, як це твердить обвинувачений.

Свідок ОСОБА_8, мати ОСОБА_3, показала, що її син 17.11.2016 пішов до своєї дівчини. Повернувся біля 4-ї години ранку. Близько 7.20 год. 19.11.2016 приїхали працівники поліції та забрали його до відділу поліції. Причину затримання пояснили лише ввечері. Коли в суді розглядали клопотання про обрання запобіжного заходу, син повідомив, що телефон знаходиться в печі у літній кухні. Більш нічого не розповідав. Свідок знайшла телефон та принесла його в поліцію. Телефон був вимкнутий та у ньому була відсутня сім-карта.

Вказаний телефон марки ««Lenovo S 750» сфотографований, оглянутий і докладно описаний слідчим в протоколі огляду від 24.11.2016 та приєднаний до справи як речовий доказ (а.п. 78-81).

За висновком експерта № 19/119/9-3/4203е від 27.11.2016, ринкова вартість мобільного телефону марки «Lenovo S 750» з урахуванням зносу від експлуатації станом на момент скоєння злочину становила 1500 грн. (а.п. 83-86), що стороною захисту не оспорювалося.

Таким чином, даючи оцінки наведеним доказам в сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх переконливими, чіткими та узгодженими між собою, а тому достовірними та достатніми для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вказаному злочині доведена поза розумним сумнівом.

При цьому така доведеність в частині наявності корисливого мотиву в діях обвинуваченого ґрунтується на сукупності встановлених обставин вилучення майна потерпілого, яке мало місце через деякий час після бійки, тобто після фактичного припинення конфлікту та не зв'язку з ним, подальшим вчиненням обвинуваченим дій, направлених на утруднення пошуку телефону (від'єднання акумулятора та сім-карти) та приховане його зберігання (в печі у літній кухні) за місцем проживання, що в сукупності свідчать про бажання обвинуваченого звернути безоплатно на свою користь це майно.

В зв'язку з наведеним та враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в пунктах 3 і 5 постанови від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, оскільки мав місце так званий грабіж-ривок, тобто відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням обвинуваченим певних зусиль, але без насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, який усвідомлював протиправний характер вчинюваних дій. При цьому заперечення обвинуваченим корисливого мотиву при протиправному заволодінні чужим майном суд розцінює як обрану позицію захисту.

При призначенні покарання суд враховує особу винного, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше судимий, вчинив тяжкий злочин, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має незадовільний стан здоров'я, під наглядом у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.

Попри визнання вини у висунутому обвинуваченні, ОСОБА_3 заперечив корисливий мотив в своїх діях, що не свідчить про його щире каяття, тому таке часткове визнання вини, а також повернення викраденого майна та примирення з потерпілим, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання, однак не вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Діючи в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд не вбачає обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного в сукупності, оскільки обвинувачений хоча і позитивно характеризується, має постійне місце проживання і незадовільний стан здоров'я, викрадене майно повернуто потерпілому та останній претензій до обвинуваченого не має, але останній раніше судимий за вчинення умисного, корисливого злочину, належних висновків не зробив, суспільно корисною працею не займається і вчинив новий злочин в період іспитового строку, що дає підстави вважати, що виховання обвинуваченого та попередження вчиненню нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а інші, менш суворі види покарання, не забезпечать таких цілей.

Доводи прокурора про залишення обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили є обґрунтованими, позаяк наведені вище дані про особу обвинуваченого вказують на існування ризику вчинення ним нових злочинів.

В силу ст. 100 КПК України речовий доказ - мобільний телефон марки «Lenovo S 750», який зберігається у потерпілого, слід дозволити використовувати на власний розсуд.

Відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Путивльського районного суду Сумської області від 22.08.2016 та остаточно визначити до відбування за сукупністю вироків - 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 02.03.2017, до якого зарахувати термін попереднього ув'язнення з 19.11.2016 по 01.03.2017 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більш ніж до 10 год. 20 хв. 16.05.2017.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Lenovo S 750», який зберігається у потерпілого, слід дозволити використовувати на власний розсуд.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави 263 грн. 88 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим в той самий строк - з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой