Ухвала суду № 65052867, 01.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1967/17

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В. П.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про зобов'язання відповідачів звільнити займані ними приміщення та стягнення збитків, за апеляційними скаргами Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово», ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року,

встановила:

У січні 2013 року СВК «Ракулово» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та просило зобов'язати відповідачів звільнити приміщення чотирьохрядного корівника, інвентарний №7/9, загальною площею 1922,4 кв.м, вартістю 127318,42 грн., розташованого в АДРЕСА_1 та провести ремонтні роботи всього приміщення, стягнути з відповідачів майнову шкоду за останні 3 роки в розмірі 15 278 грн. 22 коп.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 19 січня 2004 року за кооперативом було визнано право власності на приміщення чотирьохрядного корівника інвентарний №11 (№7/9, №12/127), загальною площею 1922,4 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1

У 2005 році відповідачі самовільно зайняли приміщення корівника та використовують його, а саме: утримують в корівнику та вирощують велику рогату худобу, зберігають корми, солому, сіно та сільськогосподарський інвентар.

В добровільному порядку відповідачі відмовляються звільнити приміщення, чим порушують право позивача користування майном.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2014 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року рішення Балтського районного суду Одеської області від 07 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року вказану цивільну справу направлено для розгляду по суті Котовському міськрайонному суду Одеської області.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд витребувати у відповідачів належне цьому кооперативу приміщення чотирьохрядного корівника, інвентарний № 7/9, загальною площею 1 561,5 кв. м., на 200 голів, розташованого на території в АДРЕСА_2 та стягнути з відповідачів у якості відшкодування матеріальної шкоди 112428,00 грн., поновити строк звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 рокупозовну заяву СВК «Ракулово» було задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 належне цьому кооперативу приміщення чотирьохрядного корівника, інвентарний № 7/9, загальною площею 1561,5 кв. м., на 200 голів, розташованого на території в АДРЕСА_1

Вирішено питання судових витрат. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржують в апеляційному порядку СВК «Ракулово», ОСОБА_3 В скаргах з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення.

ОСОБА_3 просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову СВК «Ракулово» відмовити.

СВК «Ракулово» просить в апеляційній скарзі судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19 січня 2004 року за СВК «Ракулово» було визнано право власності на приміщення чотирьохрядного корівника інвентарний №7/9, загальною площею 1922,4 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1

Згідно технічного паспорту на корівник, виготовленого 28.03.2013 року Балтським районним бюро технічної інвентаризації на ім'я СВК «Ракулово», в натурі є: корівник літ. «А» 1980 року побудови, площею 1586,2 кв.м, прибудова літ. «а» площею 79,8 кв.м, прибудова літ. «а1» площею 9,4 кв.м.

Відповідно до довідки Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області №54 від 24.03.2016 року, 4-х рядний корівник є єдиним на території Шляхівської сільської ради с. Ракулово, що не заперечується і сторонами по справі та має поштову адресу: АДРЕСА_2 «комплекс будівель та споруд №1».

Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 28.03.2013 року, ринкова вартість нежитлової будівлі корівника 4-х рядного загальною площею 1561,5 кв.м станом на 28.03.2013 року склала 197864,00 грн.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 5 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, СВК «Ракулово» є законним володільцем спірного корівника, тому має право захисту відповідно до положень ст. 396 ЦК України. Одночасно, факт самовільного заволодіння відповідачами корівника підтверджується матеріалами справи, яким судом першої інстанції в мотивувальної частині судового рішення дана відповідна оцінка.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_3 на те, що відповідачі мають право на майно спірного корівника в рахунок їх права у майні бувшого КСП, розпаювання якого належним чином свого часу не проведено, належними та допустимими доказами не доведено.

Доводи апеляційної скарги щодо неотримання СВК «Ракулово» доходу за три останні роки перед зверненням до суду через неправомірну експлуатацію корівника відповідачами є необґрунтованими.

Доказів того, що відповідачі одержали будь-які доходи за час володіння спірним корівником матеріали справи не містять, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними.

Доводи скарги ОСОБА_3 щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 268 ЦК України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зазначений у цій нормі перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, не є вичерпним, в силу ч.2 ст. 268 ЦК у законі може бути передбачені й інші вимоги, на які позовна давність не поширюється.

За змістом ст. 391 ЦК України з врахуванням специфіки існуючих між сторонами правовідносин, оскільки предмет захисту в даних правовідносинах не обмежений в часі, то таке порушення має триваючий характер, тобто, постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця.

Тому на вимоги власника про усунення порушень, що перешкоджають здійсненню його права користування належним йому майном, не поширюється позовна давність, оскільки в даному випадку йдеться про триваюче правопорушення.

Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду з вказаним позовом.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційних скарг про порушення прав апелянтів є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями викладених в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ракулово», ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.С.Комлева

Ю.І.Кравець