Ухвала суду № 65052426, 02.03.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/299/17

Провадження № 2-з/515/598/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

02 березня 2017 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Шевиріна А.О.,

за участю секретаря - Чумаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 84454грн.14коп.

02 березня 2017року провадження у справі відкрито.

ПАТ КБ «Приватбанк» при поданні позову звернулося з заявою про його забезпечення шляхом накладення арешту на належну відповідачу квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію та здійснювати її відчуження. В обґрунтування заяви зазначило, що банку стало відомо про належність ОСОБА_1 на праві власності вказаної квартири. Посилаючись на існування загальної негативної практики боржників банку щодо передачі третім особам права власності на майно та його переховування від кредитора та державної виконавчої служби, що унеможливлює задоволення вимог позивача, ПАТ КБ «Приватбанк» вважало, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розгляд заяви проведено за відсутності сторін на підставі ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України.

Дослідивши подану заяву та додані до позову матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

З доданих до позову матеріалів вбачається, що між сторонами виник спір з зобовязальних відносин предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням того, що позивач, посилаючись в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову на загальну практику боржників, які намагаються переховувати майно від банку та органів виконавчої служби, не надав жодних доказів на підтвердження існування таких намірів та вчинення таких дій саме ОСОБА_1, а також беручи до уваги те, що вказана квартира вже перебуває під арештом, що підтверджується записами про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №10527398 від 23.07.2015 року, №10526056 від 23.07.2015 року та №7419071 від 22.10.2014 року (а.с.а.с.7,8), суд вважає недоведеною реальну загрозу невиконання або утруднення виконання в подальшому судового рішення у справі, що розглядається.

При зверненні з заявою про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження вартості належного відповідачу майна, однак суд вважає, що вартість квартири є вочевидь більшою, ніж заявлена загальна заборгованість за кредитом (84454грн.14коп.), включаючи відсотки, штрафи, комісії та пеню, і тому накладення арешту порушуватиме засаду співмірності виду забезпечення позову із пред'явленими вимогами.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.151-153, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя: