Рішення № 65050675, 27.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/312/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням та місцями загального користування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у у якому просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_3 виділивши йому в користування кімнати площами 10,2 кв.м. та 18,6 кв.м.; підсобні нежитлові приміщення загального користування, а саме: коридор площею 6,4 кв.м., кухню площею 6,8 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м. та ванну кімнату площею 2,1 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Заявлені вимоги мотивує тим, що вказана квартира є трикімнатною, загальною площею 57 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м. та складається із кімнат площами 18,6 кв.м., 11,1 кв.м. та 10,2 кв.м.

Йому у квартирі АДРЕСА_1 на праві власності належить ? частина квартири на підставі договору дарування від 08.07.2004 року та 1/8 частина квартири на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 11.11.2013 року, а всього 5/8 частин квартири.

Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить 2/8 частин квартири на підставі договору дарування, а відповідач ОСОБА_3 є власником 1/8 частин квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2011 року.

Кімнатою площею 11,1 кв.м. користується ОСОБА_2, яка постійно створює йому перешкоди у користуванні кімнатами 10,2 кв.м. та 18,6 кв.м. і місцями загального користування.

Визначення порядку користування квартирою необхідно для уникнення постійних непорозумінь і конфліктів з відповідачкою ОСОБА_2, а також для сплати належних платежів для утримання належної власності кожному із співвласників.

Вказані житлові кімнати площею 18,6 кв.м. та 10,2 кв.м. фактично відповідають його частці у спільній частковій власності, частка відповідача ОСОБА_3 є незначною.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та викладені у позові обставини, додатково пояснив, що ним помилково до позову додані технічний паспорт квартири і технічні характеристики квартири, які не відповідають фактичному плану квартири за яким був у подальшому виготовлений новий технічний паспорт, оскільки в дійсності площі кімнат становлять 10,2 кв.м., 18,6 кв.м. та 11,1 кв.м.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2013 року вже визначено порядок користування спірною квартирою, перешкод у користуванні житлом позивачу вона не створює.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником 5/8 (1/2 + 1/8) частин квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування ? частини квартири від 08.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.06.2004 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2462, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2011 року виданого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 2-4049 (а.с. 4, 5).

За повідомленням позивача решта 2/8 (1/4) частки спірної квартири належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування та 1/8 частин квартири належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За нормою ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

З пояснень позивача та відповідачки ОСОБА_2, сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у вказаних долях часток власності, квартира складається із двох відокремлених кімнат площею 11,1 кв.м., яку займає відповідачка ОСОБА_2, і площею10,2 кв.м. та прохідної кімнати площею 18,6 кв.м.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2013 року, ухваленим у цивільній справі № 2604/14283/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ЖБК «Механізатор-2» було визначено порядок користування спірною квартирою АДРЕСА_1. Цим рішенням суду виділено в користування ОСОБА_6 кімнату площею 11,1 кв.м., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кімнати площами 18,6 кв.м. та 10,2 кв.м., місця загального користування залишено в загальному користуванні.

Позивач пояснив, що вказане рішення суду ним не оскаржувалося та набрало чинності.

Відповідачка повідомила, що ОСОБА_6 її сестра, яка подарувала їй ? частку квартири, тому вона проживає у виділеній судом ОСОБА_6 кімнаті площею 11,1 кв.м.

З урахуванням часток власності сторін по справі, виходячи з того, що житлова площа спірної квартири становить 39,9 кв.м. (кімнати площами 18,6 кв.м., 10,2 кв.м. та 11,1 кв.м), належна позивачу 5/8 частки квартири становить 24,94 кв.м.; ? частка відповідачки ОСОБА_2 становить 9,98 кв.м. та 1/8 частка відповідача ОСОБА_3 становить 4,99 кв.м.

За заявленими вимогами позивач просить виділити йому у користування кімнати площами 18,6 кв.м. та 10,2 кв.м., що загалом складає 28,80 кв.м., у той час як йому належить 24,94 кв.м. квартири, позбавляючи при цьому права користування співвласника житла - відповідача ОСОБА_3, що є порушенням майнових прав останнього.

Згідно ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено також ст. 41 Конституції України, відповідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, враховуючи вищевказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2013 року та ті обставини, що розміри часток сторін у справі не змінювалися, позов задоволенню не підлягає, так як не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316 - 319, 321, 355, 356, 358, 364, 386 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням та місцями загального користування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя