Рішення № 65050142, 23.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11785/15-ц Провадження № 22-ц/772/299/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 34 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Луценка В.В.,

суддів Денишенко Т.О., Медяний В.М.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчого комітету Вінницької міської ради, про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчого комітету Вінницької міської ради, про відшкодування збитків, завданих руйнуванням будинку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки житлового будинку №71 по вул. Д.Михайловського у м. Вінниці. У 2005 році ОСОБА_3 без згоди позивача, оформленого проекту і дозволу міськвиконкому, з порушенням будівельних та санітарних норм, силами не фахової будівельної бригади, розпочала як реконструкцію частини будинку так і самочинне руйнування, переобладнання та перепланування всього їхнього спільного житлового будинку загального даху, зовнішніх та несучих стін, міжповерхового перекриття, фундаменту, паркану тощо. Після вказаної самовільної реконструкції будинку шляхом його перепланування та переобладнання, в наслідок здійснення демонтажу всіх внутрішніх стін, які були несучими для міжповерхового перекриття, елементів даху та перегородок, половини зовнішніх стін і міжповерхового перекриття, почали виникати та прогресувати пошкодження даху, підлоги, стін та оздоблення у приміщеннях як позивача так і відповідачки. Враховуючи наведене ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 427621 гривень, у якості відшкодування завданих збитків та 100000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки в розмірі 427561 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 3654 гривень та витрати по проведенню експертиз в розмірі 7242,40 гривень.

В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 оскаржує його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та вимог процесуального права, а тому просила його скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення та заперечення сторін, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовільнити або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України).

Оспорюване рішення вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками, по 1/2 частки, житлового будинку №71 по вул. Д.Михайловського у м. Вінниці з відповідними частками господарських будівель. Позивачу належить квартира №2, а відповідачці квартира №1.

У 2005 році відповідачкою ОСОБА_3, з порушенням вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», було проведено самочинне реконструювання належної їй частини житлового будинку №71 по вул. Д.Михайловського у м. Вінниці, у тому числі побудовано самочинну прибудову зі сторони головного фасаду будівлі, а також монолітне перекриття першого поверху для влаштування другого поверху.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2013 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Вінницької області 07.02.2014 року, позов Вінницької міської ради до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва задоволено та зобовязано ОСОБА_3 знести самочинно збудовану прибудову зі сторони головного фасаду будівлі, а також ліквідувати влаштування монолітного перекриття першого поверху для влаштування другого поверху шляхом приведення до попереднього стану квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково виходив з того, що самовільне реконструювання належної ОСОБА_3 частини будинку, призвели до пошкодження частини будинку належної ОСОБА_2, проте з такими висновками судова колегія погодитись не може, у звязку з наступним.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №016/16 від 04.11.2016 року ТОВ «Експертно юридичної фірми Соломон» вбачається, що в квартири №2 (яка належить ОСОБА_2В.), у житловому будинку №71 по вул. Д.Михайловського у м. Вінниці, дійсно існують руйнування несучих та огороджуючих конструкцій, а також внутрішнього оздоблення приміщень квартири, проте зясування причин даних руйнувань на час проведення досліджень не вбачається за можливе.

Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає як складові елементи шкоди, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що руйнування стін будинку та інша завдана ОСОБА_2 шкода була причинена саме діями відповідача ОСОБА_3

Окрім того, згідно зазначеного вище висновку експерту вбачається, що в частині житлового будинку №71 по вул. Д.Михайловського у м. Вінниці (квартира №2, що належить ОСОБА_2В.) також наявні переобладнання, самочинні збудовані приміщення та будівлі, а саме: прибудова в якій влаштовано їдальню, площею 8,3 кв.м., 2004 року побудови; мансарду, в якій влаштовані різні приміщення, загальною площею 60,8 кв.м., 2004 року побудови; гараж, 1999 року побудови, що не могло не вплинути на стан будинку та його конструктивні елементи.

Такого ж висновку дійшов ВССУ в своєму рішення від 12.12.2012 року по цивільній справі №6-39019св12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Вінницької міської ради, про приведення приміщення у попередній стан, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того ОСОБА_2 просив суд стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, оскільки у звязку з протиправними діями ОСОБА_3 він був змушений проживати у будинку з непридатним технічним станом, що в свою чергу завдавало йому та членом його родини моральні, фізичні та душевні страждання, однак вказана вимога задоволенню також не підлягає, у звязку з наступним.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З наведеного вбачається, що заявлена ОСОБА_2 вимога про стягнення моральної шкоди є підхідною від основної вимоги про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку, а оскільки судовою колегію не встановлено причинно-наслідкового звязку між руйнуванням будинку та діями ОСОБА_3, то суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Розподіл судових витрат у справі провести у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчого комітету Вінницької міської ради, про відшкодування збитків завданих руйнуванням будинку та моральної шкоди, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5309,49 гривень судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ ОСОБА_5

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ ОСОБА_6