Ухвала суду № 65049767, 23.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2531/15-ц Провадження № 22-ц/772/29/2017Головуючий в суді першої інстанції Жмудь О. О.Категорія 24Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Сопруна В.В., Луценка В.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., апелянтки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника позивача Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засі-дань апеляційного суду цивільну справу за позовом

Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтепло-

енерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_9,

ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості з

оплати спожитих послуг з централізованого теплопостачання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

13 лютого 2015 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради ( далі - КП ВМР ) «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося у Вінницький місь-кий суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого теплопостачання у сумі 55507,55 гривень ( т. 1, а. с. 2-3 ). Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Він-ницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року скасований судовий наказ № 127/21440-14-ц про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_6 заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, суми інфляційних втрат, 3% річних від суми основного боргу. Відповідачі мешкають у квартирі АДРЕСА_1, де забезпечуються послу-гами централізованого теплопостачання, які надає позивач. Станом на 09 люто-го 2015 року через неналежне виконання зобов'язань з оплати спожитих послуг у відповідачів, починаючи з липня 2010 року, утворився борг у сумі 55507,55 гривень, що доводиться оборотними відомостями по особовому рахунку. Пози-вач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму заборгова-ності, що складається з: 40231,83 гривні - борг за спожиті послуги з централізо-ваного теплопостачання, 11585,97 гривень - інфляційні втрати, 3689,75 гривень - 3% річних.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року ( т. 1, а. с. 34 ) до участі у справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_12

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року ( т. 2, а. с. 54-56 ) позов задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінниця-міськтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг централізованого теплопо-стачання в розмірі 55507,55 гривень, з них: 40231,83 гривня - борг за спожиті послуги централізованого теплопостачання, 11585,97 гривень - інфляційні, 3689,75 гривень - 3% річних, 291,58 гривню у відшкодування судових витрат з оплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, відповідачка ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рішення скасува-ти, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, врахував-ши здійснений нею особисто письмовий розрахунок заборгованості з оплати спожитих послуг ( т. 2, а. с. 59-67 ). Апелянтка посилається на незаконність, не-обгрунтованість оскаржуваного рішення суду, порушення судом при його ухва-ленні норм матеріального і процесуального права, постановлення рішення на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи, встановленим під час її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі позивачки, її представника ОСОБА_3, заперечення на апеляційну скаргу представника КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_5, думку інших осіб, котрі беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, проаналізував-ши в сукупності наявні в ній докази, колегія суддів апеляційного суду прийшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статей 212 - 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерп-ними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, до-слідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 обслуговується позивачем, який надає мешканцям квартири послуги централізованого тепло- та водопостачання. Від-повідний договір з надання послуг між сторонами у справі не укладався, проте надавані послуги відповідачами споживалися і споживаються по даний час.

Керуючись нормами статей 19, 20, 29 Закону України «Про житлово-кому-нальні послуги», статей 525, 526, 625 ЦК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідве-дення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, суд виходив з того, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Зо-бов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. На-рахування 3% річних та інфляційних втрат передбачено нормами Цивільного кодексу України у зв'язку з наявністю між сторонами у справі правовідносин з виконання грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошо-вого зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановле-ний договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не допу-скається.

Задовольняючи частково позовні вимоги КП ВМР «Вінницяміськтеплоенер-го» стосовно лише відповідачки ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував те, що згідно витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ житло-во-комунального господарства м. Вінниця у квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими десять осіб. Проте протягом періоду часу, за який позивач просить стягнути заборгованість з оплати спожитих послуг з цен-тралізованого тепло- і гарячого водопостачання, у цьому помешканні, за пози-цією відповідачів, фактично проживало п'ять осіб: ОСОБА_13 до своєї смерті, що наступила 17 вересня 2014 року, ОСОБА_2 і троє її неповнолітніх дітей ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 Інші особи, які зареєстровані у квар-тирі, фактично за цією адресою не проживають з 1999-2005 років, про що в ма-теріалах справи містяться належні й допустимі докази, які свідчать про фактич-не вибуття їх із вказаної житлової площі. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не проживають у цій квартирі з вересня 2005 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 - з 1999 року, ОСОБА_6 фактично не проживає в АДРЕСА_1 з 2004 року по даний час. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані особи хоча й зареєс-тровані у зазначеному помешканні, але фактично вибули з нього в інші місця постійного проживання, тому у задоволенні позову до них як до солідарних від-повідачів належить відмовити.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності за заявленим КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» позовом, суд не знайшов за-конних підстав для її задоволення з огляду на норми статей 252, 255, 261 ЦК України. Суд наголосив, що початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами ( фактами ), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до норм статті 534 ЦК України встановлена черговість погашен-ня вимог за грошовим зобов'язанням. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума пога-шає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням ви-конання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу спла-чується основна сума боргу.

Внесення ОСОБА_2 періодичних платежів в якості оплати за спожиті по-слуги свідчить про визнання нею наявності такого боргу, що дає підстави для застосування частини першої статті 264 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка, її представник не за-перечували наявності боргу ОСОБА_2 з оплати спожитих послуг з тепло- та водопостачання, вони фактично оспорюють лише суму нарахування цього бор-гу.

Однак сума заборгованості визначена позивачем вірно. Слід мати на увазі, що, враховуючи скасування ухвалою Вінницького міського суду Вінницької об-ласті від 10 грудня 2014 року судового наказу № 127/ 21440-14-ц про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_6 заборгованості за спожиті послуги з централізо-ваного теплопостачання, суми інфляційних втрат, 3% річних від суми основно-го боргу, вона розрахована з липня 2010 року. Як вбачається з розрахунку цього боргу по особовому рахунку НОМЕР_1 квартиронаймача ОСОБА_13 ( яка на той час ще значилася квартиронаймачем ), станом на початок нарахування саль-до зазначено нульовим ( т. 1, а. с. 5 ). Тому посилання відповідачки та її пред-ставника на безпідставність початку нарахування заборгованості з суми понад 28 тисяч гривень є безпідставним, оскільки така сума дійсно мала місце, але станом уже на січень 2012 року ( т. 1, а. с. 6 ).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов'язаний щомі-сячно проводити оплату житлово-комунальних послуг. Плата за послуги вно-ситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо догово-ром не встановлений інший строк. Пунктом шостим статті 20 згаданого Закону передбачено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комуналь-них послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, пунктом 29 вказаних Правил передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного доку-мента, що підтверджує його/їх відсутність ( довідка з місця тимчасового прожи-вання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбуван-ня покарання ).

Суд дійшов висновку, що нарахована сума заборгованості з оплати спожи-тих комунальних послуг підлягає стягненню у повному обсязі через те, що від-повідач і члени його сім'ї, які зареєстровані у квартирі, не подавали позивачеві протягом всього періоду нарахування заборгованості даних про фактичне не-проживання в помешканні окремих членів сім'ї з клопотаннями про ненараху-вання сум до оплати з врахуванням вказаних фактів. Надання відповідних дові-док, актів має місце лише під час вирішення цієї справи судом.

Відповідачка ОСОБА_2 тільки суду апеляційної інстанції надала три акти від 19 січня 2010 року про непроживання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_17., ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_19 Як вбачається, акт з приводу трьох останніх членів сім'ї оформлявся для подання в орган, що відає оформленням субсидій, два інших акти не мають належного посвідчення щодо їх подання в ЖЕК для виконання по суті.

Крім цього, необхідно мати на увазі, що акти датовані січнем 2010 року, а заборгованість нарахована відповідці з липня цього ж року. Судовим наказом від 15 вересня 2010 року у справі № 2-н-1015/10 з ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_7 стягнуто на користь КП ВМР «Вінниця-міськтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в загальній сумі 15916,75 гривень ( т. 1, а. с. 91 ), що мала місце до липня 2010 року. Цей наказ набув чинності, що свідчить про невідповідність тверджень боржників про на-дання відомостей щодо непроживання окремих членів сім'ї у помешканні, по-чинаючи з 1986, 1999, 2004, 2005 років. Така тривалість періоду некористуван-ня житловим приміщенням за його цільовим призначенням ставить під сумнів тимчасовість вибуття окремих членів сім'ї відповідачки. Однак, квартиронай-мач не вживає будь-яких законних заходів до впорядкування їх реєстрації по місцю постійного проживання, що тягне негативні, зокрема для нього, наслідки щодо оплати спожитих комунальних послуг.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 жод-них власних доводів та доказів, крім уже наявних у справі довідок, з приводу тимчасового вибуття з помешкання по вул. Келецькій в м. Вінниці, переселення на інше постійне місце проживання суду не подавали, тому останній позбавле-ний реальної можливості встановити в якості кого і на яких підставах зазначені особи проживають за адресами, вказаними у згаданих довідках.

Відповідач ОСОБА_10 був залучений до участі у справі ухвалою су-ду від 26 лютого 2015 року. Він неодноразово викликався в судові засідання, про що свідчать судові повістки, отримував судові повістки про явку в суд на 24 березня, 16 квітня 2016 року, приймав участь в окремих судових засіданнях ( т. 1, а. с. 38, 47-49, 79, 122, 143, 149-151, 223, 227-228, 240, 249; т. 2, а. с. 10-11. 13-14, 33-34, 44-46 ). В матеріалах справи міститься ксерокопія акту від 01 квітня 2015 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2, про проживання ОСОБА_10 в цьому будинку, в квартирі № 11 з 1999 року. Хоча даний акт не завірений в установленому порядку, тому не є належним доказом встановленого факту, але постійність проживання даної особи не по місцю реєстрації ніким з осіб, котрі беруть участь у справі, не оспо-рюється.

Відповідач ОСОБА_7 у власному письмовому поясненні, доданому до матеріалів справи ( т.1, а. с. 123-126 ) особисто вказав, що вибув на інше місце проживання з квартири АДРЕСА_1, а са-ме в АДРЕСА_3. Така позиція підтримана в судовому засіданні його представником, дружиною ОСОБА_21, яка діяла в судовому процесі на підставі належно оформлено-го доручення.

Нормами частини першої статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду від 08 вересня 2016 року щодо стягнення заборгованості лише з квартиронаймача ОСОБА_2 позивачем в апеляційному порядку не оскаржу-ється. Не посилається на незаконність судового рішення в цій частині й відпові-дачка ОСОБА_2, окрім якої ніхто дане рішення не оскаржує.

Апелянтка ОСОБА_2 у скарзі зазначає, що нарахування за спожиті послу-ги, надані позивачем, повинні бути розраховані на п'ять мешканців квартири, а не на десять, котрі в ній зареєстровані. Апелянтка не погоджується з сумою на-рахованої заборгованості, стверджуючи, що подавала позивачеві довідки про непроживання окремих членів сім'ї у квартирі АДРЕСА_1 та усно просила здійснити перерахунок з оплати спожитих послуг. На думку апелянтки, суд безпідставно не застосував у цьому спорі строк позов-ної давності, стягнув 3% річних, інфляційні за термін більш як останні три роки до звернення комунального підприємства в суд з даним позовом.

Доводи апелянтки були предметом розгляду як позиції сторони у справі су-дом першої інстанції. У скарзі на судове рішення наводяться ті ж мотиви, що викладені в її неодноразових письмових запереченнях на позовну заяву.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що доказів звернення відпові-дачки до позивача із заявами про здійснення перерахунку спожитих послуг, по-дання нею при цьому документальних даних про тимчасове постійне непрожи-вання окремих членів сім'ї в помешканні, куди надавалися послуги з теплопо-стачання, не існує, вони в матеріалах справи відсутні. Навіть після смерті у 2014 році квартиронаймача ОСОБА_13 відповідні дані позивачу надані не були.

Лише 05 червня 2015 року, уже після звернення 13 лютого 2015 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» в суд з даним позовом, ОСОБА_2 звернулася до позивача з актом-претензією про здійснення перерахунку суми спожитих по-слуг.

Розрахунок заборгованості, здійснений особисто відповідачкою, на застосу-ванні якого судом вона наполягає, не може бути прийнятий як обгрунтований та об'єктивний. Він здійснений з врахуванням того, що надаваними послугами користувалися лише п'ять членів сім'ї ОСОБА_2, заборгованість розрахована за три роки, що передують зверненню позивача в суд з даними вимогами, а не з липня 2010 року як визначено позивачем у справі та встановлено судом.

Відповідно судом першої інстанції дана оцінка позиції ОСОБА_2 з приводу її вимоги щодо застосування строку позовної давності у вирішенні цього спору. Крім цього, колегія суддів апеляційного суду підкреслює, що 27 жовтня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/21440/14-ц був виданий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_7 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізова-ного теплопостачання станом на 15 вересня 2014 року у загальній сумі 53307,22 гривень, куди ввійшли нарахування 3% річних та інфляційних. Даний судовий наказ за заявою ОСОБА_2 був скасований ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року ( т. 1, а. с. 8 ).

Звернення КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» в суд у 2014 році із заявою про видачу судового наказу згідно з частиною другою статті 264 ЦК України слід розцінювати як переривання перебігу позовної давності.

Крім цього, потрібно мати на увазі, що наявність заборгованості у певному розмірі з оплати надаваних позивачем послуг відповідачкою не заперечується, що свідчить про визнання нею позову у певній частині. В апеляційній скарзі во-на наполягає на неправильному, на її думку, розрахунку цієї заборгованості. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З оборотної відомості нарахувань за послуги з теплопостачання по квартирі відповідачів вбачається, що з липня 2010 року по вересень 2012 року останніми здійснювалися часткові проплати за надані послуги. ОСОБА_2 цього не запе-речує, вказуючи, що суми вносила менші зазначених у квитанціях позивача. Із здійснених за цей період оплат не вбачається співвідношення нарахувань і роз-міру сплачених коштів з, нібито, визнаної суми заборгованості. У відповідності з нормами статті 534 ЦК України позивач вправі був спрямовувати кошти, які надходили від споживача послуг, у першу чергу на погашення боргу, що виник раніше.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбаче-ний обов'язок споживача оплачувати такі послуги у строки, визначені догово-ром або законом. Пунктом 18 Правил надання послуг населенню з централізо-ваного опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвер-джених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що на-стає за розрахунковим. З огляду на вказане, відповідачі зобов'язані не пізніше 20 числа місяця вносити відповідну плату за спожиті послуги з централізовано-го теплопостачання у повному обсязі, однак вони цього обов'язку систематично не виконували.

Статтею 625 ЦК України встановдлено, що боржник не звільняється від від-повідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Борж-ник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження апелянтки щодо невірного застосування позивачем заборгова-ності в сумі 28827,37 гривень станом на жовтень 2007 року є надуманим, таким, що суперечить наявному справі розрахунку, оскільки такий розмір заборгова-ності склався в період з липня 2010 року по січень 2012 року і в подальшому зростав, визначившись в сумі позовної вимоги станом на лютий 2015 року.

Оскаржуване ОСОБА_2 судове рішення від 08 вересня 2016 року ухвалене з дотриманням відповідних положень цивільного, житлового законодавства України, суд не помилився у визначенні правовідносин, що склалися між сторо-нами у справі, застосував ті норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, дав повну та об'єктивну оцінку поясненням, доводам та дока-зам сторін, вірно застосував норми ЦПК України. Відповідно до положень стат-ті 212 ЦПК України судове рішення належним чином вмотивоване, тому під-став для задоволення апеляційної скарги, доводами якої не спростовуються вис-новки суду першої інстанції, судова колегія не знаходить.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: