Постанова № 65049598, 17.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1/17

Справа №760/15780/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р

позивача - ОСОБА_1

відповідача- Кириленка С.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Кириленка Сергія Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати неправомірними дії відповідача щодо складання відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 06 вересня 2016 року та скасувати її.

Посилається в позові на те, що постановою відповідача- інспектора патрульної поліції Кириленка С.М. він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу за, начебто, порушення Правил дорожнього руху, а саме: здійснення повороту при керуванні автомобілем НОМЕР_1 на вул. Радіщева, 10 в м. Києві без увімкненого покажчика повороту.

Зазначив, що дійсно в цей день керував автомобілем та знаходився на вул. Радіщева, 10 в м. Києві о 15.20 год., однак працівником патрульної поліції він не зупинявся і будь-яких вимог ним з приводу порушень ПДР йому не пред»являлося.

Такі вимоги були пред»явлені йому після закінчення робочого дня о 18.20, коли він повторно опинився на тому ж місці.

При цьому відповідач будь-яких доказів порушення ним ПДР не надав, пославшись на те, що докази вчинення ним адміністративного правопорушення знаходяться на відеореєстраторі свідка, однак якого, не повідомив.

Вважає, що зазначена постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що дійсно позивач о 15.20 на вул. Радіщева, 10 в м. Києві, керуючи автомобілем, здійснював поворот, не увімкнувши покажчик повороту, що в подальшому привело до дорожньо-транспортної пригоди з вини воді автомобіля, який рухався за автомобілем позивача.

Підтвердив, що при безпосередньому порушенні ПДР позивач не затримувався, був зупинений ввечері на тому ж місці і відносно нього була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення.

Вважає, що позивач порушив Правила дорожнього руху, правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Судом встановлено, що 06 вересня 2016 року інспектором роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Кириленко С.М. винесена постанова серії ДР №063434 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 06 вересня 2016 року близько 15.20 позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_2, на вул. Радіщева, 10 в м. Києві здійснив поворот на вул. Світлогірську без увімкненого покажчика повороту, чим порушив п. 9.2.б Правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В матеріалах, які були підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутні будь-які дані, які свідчать про вчинення ним зафіксованого в постанові порушення Правил дорожнього руху.

Відповідач у судовому засіданні не спростовував, що перехрестя вул. Радіщева -Світлогорської позивач проїжджав о 15.20, а постанова щодо нього була винесена у зазначений позивачем час після закінчення робочого дня.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду копію постанови Солом»янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2. за ст.124 КУпАП та його пояснення, з яких убачається, що причиною скоєного ним ДТП були дії саме позивача, тобто здійснення ним повороту без увімкненого покажчика повороту, в зв»язку з чим він вимушений був маневрувати, щоб уникнути зіткнення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З постанови суду відносно ОСОБА_2. вбачається, що він посилався на порушення позивачем ПДР, однак дана обставина судом у постанові викладена саме в його поясненнях, а не як встановлений факт, а тому вона не може бути доказом вчинення позивачем порушень ПДР.

За змістом ч.1 ст.77 КАС показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

В ст.78 КАС України зазначено, що суд може допитати свідка за місцем або у місці його проживання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.

За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути в судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка.

Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування).

Тобто, покази свідка мають бути отримані судом або безпосередньо при розгляді справи в судовому засіданні або в порядку, визначеному ст.78 КАС України, тобто з дотриманням визначеної законом процедури.

Посилаючись на постанову суду та пояснення водія ОСОБА_2., як очевидця, відповідач до суду з клопотанням про його допит не звертався.

За таких обставин постанова суду відносно ОСОБА_2. та його пояснення, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо нього, не можуть бути доказом вини позивача в порушенні Правил дорожнього руху.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідач, як суб»єкт владних повноважень, суду не надав.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, ч.1 ст.69-70, 71, ч.1 ст.72, 78, 105, 128, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст.122 ч.2, 251 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Інспектора роти №9 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Кириленка С.М. в справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 063434 від 06 вересня 2016 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :