Рішення № 65048080, 23.02.2017, Тиврівський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2017 р. 223/2687/2012

2/145/21/2017

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що 19 листопада 1995 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Тиврівського районного управління юстиції.

Рішенням Тиврівського районного суду від 17 серпня 2011 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу з нею залишились проживати їхні діти.

Під час перебування у шлюбі ними було розпочато будівництво житлового будинку по вул.Чернишевського,5 в смт Тиврів, яке проводилось на підставі дозволу №21 від 21.06.1999 року та у відповідності з будівельним паспортом.

Будівництво вищезазначеного будинку було повністю завершено у 2000 році, з готовністю на сто відсотків. Починаючи з 2000 року, будинок експлуатується і до розірвання шлюбу їх сімя у ньому проживала. Після розірвання шлюбу, вона з дітьми вимушена проживати за іншою адресою.

У 2011 році за заявою ОСОБА_2 на вищезазначений будинок було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого загальна вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд складає 409326 грн. Відповідач відмовляється звернутись до Тиврівської селищної ради для отримання свідоцтва на право власності на належний їм будинок по вул.Чернишевського,5 в смт Тиврів. Відповідач не дозволяє їй проживати в спільному будинку і позбавляє її права користуватись ним та господарськими будівлями. Добровільно поділити або виплатити їй половину вартості житлового будинку та господарських будівель відповідач не погоджується, а тому вона вимушена звернутись для вирішення цього питання до суду.

Відповідно до технічного паспорта на спірне домоволодіння житловий будинок, позначений у ньому літерою «А» в експлуатацію не прийнятий та правовстановлюючі документи на нього відсутні.

Відповідно до вказаного технічного паспорта житловий будинок «а» з мансардним поверхом «М/А», площею 50,5 м2 та веранда «а», розмірами 1,66X3,59 складає цілий об'єкт, загальною площею 101,4 м2, а мансардне приміщення та веранда є самочинно збудованими об'єктами.

Самочинно збудованими об'єктами є також сарай «а1», площею 67,3 м2, вбиральня «Б», розмірами 1,01х1,65, гараж «Б», розмірами 4,09х10,37 та погріб з шиєю «П/В», площею 22,5 м2.

Вважає, що ОСОБА_2, на якого оформлені дозвільні документи, які посвідчують право на будівництво, і земельна ділянка та який має право на реєстрацію вказаних об'єктів, безпідставно ухиляється від реєстрації права власності на нерухоме спірне майно, просить його поділити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги уточнили, просять визнати за позивачкою, як за співзабудовником право на 1/2 частину збудованого у шлюбі із ОСОБА_2, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку «А» з мансардним поверхом «М/А», площею 50,5 м2, верандою «а», розмірами 1,66х3,59, загальною площею 101,4 м2 та господарських будівель: сараю «а1», площею 67,3 м2, вбиральні «Б», розмірами 1,01х1,65, гаража «Б», розмірами 4,09х10,37, погріба з шиєю «П/В», площею 22,5 м2, що розташовані за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт Тиврів, вул. Чернишевського, 5.

Поділити спільне з ОСОБА_2 майно - житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані по вул. Чернишевського 5, смт. Тиврів Тиврівського району, виділивши в натурі кожному по 1/2 житлового будинку та господарських будівель, з наданням права кожному окремо введення виділених частин в експлуатацію на підставі оформлених на ОСОБА_2 дозвільних документів на будівництво і оформлення права власності на виділені частки, наступним чином :

І. Виділити їй майно загальною вартістю 163 280,0 грн., а саме :

а) в приміщенні житлового будинку літ.«А» : 1-1, тамбур площею 2,5 кв.м вартістю 5901, 00 грн.; 1-2 коридор (частина) площею 3,9 кв. м., вартістю 9206,00 грн.; 1-3, кухня, площею 13,3 кв.м., вартістю 31396 грн. Всього площею 19,7 кв. м, вартістю 46 503 грн.,

б) приміщення мансарди літ. «М/А» : 1-8, коридор площею 6,5 м2 , вартістю 8 454, 00 грн.; 1-9 житлова кімната, площею 13,1 м2 , вартістю 17 037 грн..; 17037 грн., 1-10 житлова кімната, площею 6,7 м2 , вартістю 8 714, 00 грн.; 1-11, житлова кімната, площею 13,0 м2 , вартістю 16 907 грн.; Всього площею 39,3 м2 , вартістю 5.1 112 грн,

в) І, веранда літ. «а», вартістю 9 228, 00 грн. та ґанок вартістю 710 грн., загальною площею 59,0 м.

г) господарські будівлі : гараж літ. «В», вартістю 40 464,00 грн., погріб з шиєю «П/В», вартістю - 15 263 грн.

II. Виділити ОСОБА_2 майно, загальною вартістю 166 465,00 грн. :

а) в приміщенні житлового будинку літ.«А» : 1-2, коридор (частина), площею 7,3 м2 , вартістю 17 233,00 грн.; 1-4 житлова кімната, площею 18,3 м2 , вартістю 43 199,00 грн.; 1-5, житлова кімната, площею 9,8 м2 , вартістю 23 134,00 грн.; 1-6, кладова площею 1,2 кв .м , вартістю 2 833,00 грн.; 1-7, санвузол, площею, 5,8 м2 , вартістю 13 691 грн..

Всього площею 42,4 кв.м та вартістю 100 090,00 грн.

б) Господарські будівлі : сарай літ. «а1»,вартістю 63 890,00 грн., убиральню літ. «Б», вартістю 2 485,00 грн.

Залишити за нею та ОСОБА_2 у спільне користування: хвіртку №1, ворота №2, огорожу №3, вигрібну яму №4, огорожу №5.

У зв'язку з тим, що вартість майна виділеного відповідачу є більшою, стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію у сумі 1592,5 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2 улаштувати дверний проріз для входу у приміщення житлової кімнати 1-5, улаштувати перегородку у приміщенні коридору 1-2, улаштувати дверний проріз між приміщенням коридору 1-2 та приміщенням кухні 1-3, закласти дверний проріз між приміщенням коридору 1-2 та приміщенням кухні 1-3.

6. Поділити між нею та ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер

0524555100:01:008:0077, державний акт серії ЯК №783904 від 08.02.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_2М.) на якій знаходяться житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані по вул.Чернишевського, 5, смт Тиврів Тиврівського району, за варіантом №3 висновку експерта будівельно-технічної експертизи

№731/732/733/734/13-21 від 19.12.2013 року наступним чином :

Виділити їй земельну ділянку, площею 0,03450 га, позначену цифрою 3;

Виділити ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,03450 га, позначену цифрою 2;

Залишити у спільному з відповідачем користуванні - земельну ділянку, площею

0,01825 га, позначену цифрою 1.

Вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 просять відмовити в задоволенні позову. Позовні вимоги не визнають.

Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає за доцільне позов задоволити частково, виходячи з наступного.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, тобто кожна із сторін має право на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями.

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкцій та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липни 2009 року № 295, відповідно до яких реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Тому відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК Українисамочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другоїстатті 376 ЦК Українине породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Норма частини першоїстатті 376 ЦК Українипідлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, плоті та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо). При цьому за змістом частини першоїстатті 376 ЦК Україниправила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей364,367 ЦК України.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 6постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

Згідно з п. п. 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року№ 55, поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкта поштової адреси.

Пунктом 2.3 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Судом встановлено, що 19 листопада 1995 року між сторонам укладено шлюб, який рішенням Тиврівського районного суду від 17 серпня 2011 року розірвано (т.1 а.с.6).

Під час перебування у шлюбі ними збудовано житловий будинок та господарські споруди по вул.Чернишевського, 5 в смт Тиврів Тиврівського району Вінницької області.

Будівництво проводилось на підставі дозволу № 21 від 21.06.1999 року (т.1 а.с.12) та у відповідності з будівельним паспортом ( т.1 а.с. 11-14).

Спорудження будинку було завершено у 2000 році і з того часу він експлуатується. Крім того, було здійснено будівництво господарських споруд, що не заперечується сторонами та стверджується технічним паспортом на садибний житловий будинок № 5 по вул. Чернишевського, в смт Тиврів, виготовленим у 2011 році за заявою ОСОБА_2, (т.1 а.с.15-19), відповідно до якого загальна вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд складає 409326 грн., однак в експлуатацію не прийнятий та правовстановлюючі документи на нього відсутні.

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, із 21.01.2002 року зареєстровані у вказаному будинку, що стверджується домовою книжкою на спірний будинок (т.1 а.с.125-127), та їхніми паспортами (т.1 а.с.5, 103, 123, 124).

Будівельний паспорт та інші дозвільні документи на забудову видані на ім'я відповідача. В 2009 році на земельну ділянку розміром 0,1055 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку по вул.Чернишевського, 5 в смт Тиврів, в порядку безкоштовної приватизації на імя відповідача виготовлено державний акт на право власності (т.1 а.с. 28).

Згідно з технічним паспортом КП «ВООБТІ» житловий будинок «А» з мансардним поверхом «М/А» та верандою «а» складає один цілий об'єкт загальною площею 101,4 кв. м, житловою площею 60,9 кв. м, допоміжною площею 40,5 кв. м, до складу якого входить тамбур 1 площею 2,5 кв. м, коридор 2 площею 11,2 кв. м, кухня 3 площею 13,3 кв. м, житлова кімната 4 площею 18,3 кв. м, житлова кімната 5 площею 9,8 кв. м, кладова 6 площею 1,2 кв. м, санвузол 7 площею 5,8 кв. м, веранда 1 площею 4,9 кв. м, коридор 8 площею 6,5 кв. м, житлова кімната 9 площею 13,1 кв. м, житлова кімната 10 площею 6,7 кв. м, житлова кімната 11 площею 13,0 кв. м.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 731/732/733/734/13-21 від 19.12.2013 року (т. 1 а.с.54-73), ринкова вартість спірного житлового будинку та господарських споруд, станом на час проведення дослідження становить 354947,00 грн., ступінь готовності спірного житлового будинку та всіх господарських будівель та споруд становить 100%, що передбачає можливість його введення в експлуатацію. Згідно вказаного висновку, житловий будинок з мансардою та верандою, а також всі інші господарські споруди, за технічним станом конструктивних елементів та архітектурно планувальним рішеннями, відповідають Державним будівельним нормам України. Даний будинок може бути поділений між сторонами на відокремлені, ізольовані частини (квартири) із самостійними виходами, відповідно до встановлених державних будівельних норм, згідно до запропонованих експертом трьох варіантів.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №731/732/733/734/13-21 від 19.12.2013 року (а.с.54-73) житловий будинок з мансардою та верандою, а також всі інші господарські споруди по вул. Чернишевського,5 в смт Тиврів, за технічним станом конструктивних елементів та архітектурно планувальним рішеннями відповідає державним будівельним нормам України. Дозвіл на виконання будівельних робіт видано ОСОБА_2 21.06.1999 р. за № 21 (т.1 а.с.12).

Будинок побудований та експлуатується на земельній ділянці, відведеній під будівництво (а.с.28), ніяким чином не порушує права та інтереси інших осіб. Рішення спеціально уповноважених органів про усунення порушень відсутні.

В силу статті 16 Закону України «Про власність» та частини першої статті 22 КпШС, які були чинними на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Пропозиція позивача ОСОБА_1 про добровільний поділ спільного сумісного майна, шляхом сплати одним другому з подружжя грошової компенсації вартості 1/2 майна, відповідачем відхилена.

Відповідач, не заперечуючи права позивачки на частину житлового будинку із господарськими спорудами, відмовляється звертатись до компетентних органів із заявою про прийняття його в експлуатацію та реєстрацію відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок №5 по вул. Чернишевського в смт Тиврів (т.1 а.с.15-19), мансардний поверх «м/а», веранда «а», сарай «а1», вбиральня «Б», гараж «В» та погріб з шиєю «П/В», збудовано самочинно, так як вони не були включені до проекту.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Відповідно до змісту п.27 зазначеної Постанови сараї, гаражі, літні кухні, тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку).

Враховуючи ті обставини, що спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, суд визнає об'єкти незавершеного будівництва, що розташовані по вулиці Чернишевського, 5, в смт Тиврів Тиврівського району, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та вважає за можливе визнати за позивачкою право на 1/2 їх частину.

Згідно ст.88 ЦПК України суд присуджує судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст.ст.364, 368, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя,

вирішив:

Позов задоволити частково .

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину об'єктів незавершеного будівництва, що розташовані по вулиці Чернишевського, 5, в смт Тиврів Тиврівського району.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 753 (сімсот п'ятдесят три) грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ратушняк І. О.