Постанова № 65047383, 28.02.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/9/17

Справа №754/6125/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -Панченко О.М.

за участі секретарів - Демчук Ю.В., Буцко М.В., Полярній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Управління держгеокадастру Броварського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач пред'явила позов до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.09.2011 року № 327 «Про затвердження Генерального плану с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2039 «Про затвердження детальних планів території індивідуальної житлової забудови в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2049 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2046 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2045 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.12.2015 року № 35 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства»; зобов»язати відповідача повторно розглянути її заяву від 02.12.2015 року про передачу їй у власність земельної ділянки площею 5 соток (0,05 га), яка розташована по вул. Щорса навпроти її землеволодіння для ведення особистого селянського господарства та прийняття рішення про передачу зазначеної ділянки у її власність.

В судовому засіданні представник позивача подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.09.2011 року № 327 «Про затвердження Генерального плану с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2039 «Про затвердження детальних планів території індивідуальної житлової забудови в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2015 року №2045 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.12.2015 року № 35 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства»; зобов»язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2015 року про передачу їй у власність земельної ділянки площею 5 соток (0,05 га), яка розташована по вул. Щорса навпроти її землеволодіння для ведення особистого селянського господарства та прийняття рішення про передачу зазначеної ділянки у її власність. Також просив стягнути з відповідача на користь його довірительки судові витрати та повернути судовий збір у розмірі 1102.40 грн., оскільки ним було подано заяву про зменшення вимог позов.

Представник відповідача пороти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просила відмовити в задоволенні позову. В останнє судове засідання не з»явилася, просила проводити судове засідання без її участі.

Представник третьої особи по справі Управління держгеокадастру Броварського району Київської області в судове засідання не з»явився, в своїй письмовій заяві просив проводити судове засідання без його участі.

Треті особи по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з»явилися, від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли письмові заяви в яких просять відмовити в задоволенні позову, а також проводити судове засідання без їх участі, оскільки вони перебувають на військовій службі і знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідно до витягу з протоколу 4 сесії 22 скликання від 03.03.1999 року позивачу ОСОБА_1 було надано в користування для індивідуального городництва земельну ділянку площею 0,05 га в АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Рішенням 12 сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради від 01.09.2011 року №527 було затверджено Генеральний план с. Рожни Броварського району Київської області. (а.с. 42).

Рішенням Рожнівської сільської ради від 30.06.2015 року №2039 Про затвердження детальних планів території індивідуальної житлової забудови в межах с. Рожни» було затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови площею 2,5770 га та житловою площею 1,0161 га в с. Рожни Броварського району Київської області (а.с. 52).

Відповідно до письмової заяви від 23.02.2015 року третя особа по справі ОСОБА_2 звернувся до сільської ради з проханням виділити йому земельну ділянку в с. Рожни для будівництва житлового будинку, на час подання такої заяви знаходився в зоні проведення антитерористичної операції (а.с. 110).

Рішенням Рожнівської сільської ради від 30.06.2015 року №2045 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни» було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1231 га за рахунок земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_1 (а.с. 109).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2015 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано п. 2 рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області 55 позачергової сесії 06 скликання від 04.02.2015 року №1876 «Про втрату чинності п. 89 в п. 1 рішення 26 сесії 06 скликання від 28.09.2012 року за №741 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни на території Рожнівської сільської ради та втрату чинності рішення 4 сесії 22 скликання від 03.03.1999 року за №44». Постанова набрала законної сили та не оскаржувалася відповідачем.

Вказаною вище постановою суду також було встановлено, що спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 використовувала для індивідуального господарництва впродовж більше ніж 15 років.

02.12.2015 року позивач звернулася до Відповідача з заявою в якій просила розглянути питання, щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 5 соток, яка розташована навпроти її домоволодіння по вул. Щорса. (а.с. 32).

24.12.2015 року на звернення позивача Відповідачем було надано письмову відповідь в якій йдеться про те, що заяву позивача розглянуто на засіданні 3 позачергової сесії 07 скликання від 15.12.2015 року на якій прийнято рішення про відмову в передачі у власність земельної ділянки площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території АДРЕСА_1 в зв»язку з тим, що вказана земельна ділянка передана у власність іншому громадянину. Крім того, на дану територію розроблено детальне планування під житлове будівництво згідно генерального плану с. Рожни і надано у власність громадянам які брали участь в АТО. (а.с. 33).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма цієї статті).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, ст.ст. 38,39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Частиною 3 ст. 20 Закону передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (затверджених постановою КМУ від 11.04.2002 року №5026) за ініціативою власників.

Відповідно до ст. 22 Закону, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя, несільськогосподарські угіддя. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 21 Закону в редакції від 27.04.2007 року порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішення, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або інтереси. Згідно ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені вони): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодного доказу, що свідчив би про наявність порушень її прав з боку відповідача. Підстав для зобов»язання Відповідача повторно розглянути її заяву від 02.12.2015 року також не має, оскільки Відповідачем було розглянуто таку заяву на засіданні сесії сільської ради та прийнято відповідне рішення про відмову в передачі їй у власність земельної ділянки. Вимоги позову в частині зобов»язання відповідача прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність позивача також не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки це входить виключно до компетенції Рожнівської сільської ради Броварського району відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 69 -71, ст.122, 158-163 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Управління держгеокадастру Броварського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня отримання копії постанови.

Суддя