Ухвала суду № 65044689, 01.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1557/15-ц Головуючий у І інстанції Гаврищук А. В.Провадження № 22-ц/780/1641/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Сліпченка О.І., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання незавершеного будівництва об'єктом права спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у цивільній справі №371/1557 /15-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що після прийняття судом рішення, яке він просить переглянути, було виявлено, що спірний будинок є об'єктом самочинного будівництва, а тому на нього не могло виникнути право власності.

У зв'язку з викладеним, просив суд скасувати вказане рішення, в частині визнання незавершеного будівництва об'єктом права спільної сумісної власності у зв'язку із нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 подала копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (об'єкт незавершеного будівництва, готовність - 95%) АДРЕСА_1, який виготовлено без дослідження будівельної документації та виїзду до будинку. В поданому техпаспорті не зазначено самочинно збудованих об'єктів, що при розгляді справи в суді ввело скаржника в оману.

Таким чином, на час судового розгляду справи у ухвалення рішення суду першої інстанції від 10 грудня 2015 року не було відомо про те, що спірний будинок є таким, що збудований самочинно. На даний час виготовлено новий технічний паспорт в експлікації якого всі побудовані приміщення та споруди віднесено до категорії самочинного будівництва.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Миронівським районним судом Київської області 10 грудня 2015 року у цивільній справі № 371/1557/15-ц було ухвалено рішення, яким встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 30 вересня 2005 року по 30 липня 2015 року, а також визнано незавершений будівництвом будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності.

Зазначене рішення суду 04 лютого 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, а отже 04 лютого 2016 рішення Миронівського районного суду Київської області у цивільній справі № 371/ 1557 /15-ц набрало законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії припису інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 09 березня 2016 року №С-0903/6 заявник ОСОБА_2 на власній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, побудував житловий будинок загальною площею 169,90 кв. м. з відхиленням від затверджених проектних рішень під час будівництва, що відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом (а.с. 13).

Аналогічний зміст мають і протокол про адміністративне правопорушення від 09 березня 2016 року № 2-Л-А-0903/1 та постанова по справі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2016 року № А-1103/2 (а.с. 14-15).

В рішенні Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання незавершеного будівництва об'єктом права спільної сумісної власності, яке набрало законної сили 04 лютого 2016 року (а.с. 56-61), встановлено, що Миронівською міською радою 22 вересня 2010 року заявнику ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1,. ОСОБА_2 12 жовтня 2010 року виготовлено будівельний паспорт вказаного будинку за № 32 та виготовлено проект забудови (а.с. 59).

Саме заявника ОСОБА_2 інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11 березня 2016 року було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с. 15).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені обставини, на які посилається ОСОБА_2 в заяві про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для перегляду рішення, оскільки ОСОБА_2 здійснював будівництво будинку на підставі наданих йому дозвільних документів, а тому міг знати та повинен був знати про те, що збудований ним будинок має відхилення від затверджених проектних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому судам при розгляді таких заяв слід враховувати роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанови Пленуму від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».

Так згідно з п. 3 зазначеної Постанови Пленуму нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що необхідною умовою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що такі обставини повинні були б існувати на час розгляду справи, але не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Окрім того, нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Враховуючи наведені норми права та матеріали справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання ОСОБА_2 не є нововиявленими обставинами, оскільки подані докази, а саме новий технічний паспорт, виготовлений на замовлення ОСОБА_2 вже після набрання рішенням суду законної сили та свідчить про те, що ОСОБА_2 повинні були бути відомі обставини, що будівництво будинку здійснювалося з відхиленням від затверджених проектних рішень.

Таким чином, заявником не доведено існування істотних для справи обставин, які впливають на прийняте рішення, а також ОСОБА_2 не доведено, що він до ухвалення Миронівським районним судом Київської області рішення, не міг знати, що збудований ним будинок містить відхилення від проектної документації.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування обґрунтованої, законної та справедливої ухвали суду.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвали апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді