Ухвала суду № 65044669, 01.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/735/16-ц Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 22-ц/780/769/17 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 22 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Лещенко» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом фермерського господарства «Лещенко» до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач Фермерське господарство «Лещенко» звернулось до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувало тим, що в порушення вимог законодавства України, Головне управління Держземагентства в Київській області прийняло оскаржувані накази та уклало договір оренди земельної ділянки з громадянином ОСОБА_2, чим порушило вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки фермерське господарство «Лещенко» як орендар, який належним чином виконував зобов'язання за умовами договору оренди, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк. Внаслідок укладення зазначеного договору оренди, позивачу спричинено майнову шкоду в розмірі 50425 гривень 96 копійок, яка полягає у затратах позивача на підготовку спірної земельної ділянки під урожай 2015 року.

Позивач просив суд, визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо передачі земельної ділянки в Миронівському районі Київської області на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області в оренду громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства від 22 вересня 2014 року № 5841/15-14; визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області, яким затверджено документацію із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 60 гектарів, яка знаходиться на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_2 від 03 листопада 2014 року № 10-9118/15-14-сг; визнати недійсним договір оренди землі від 05 грудня 2014 року, укладений між головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки площею 60 гектари, яка знаходиться на території Грушівського сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, для ведення фермерського господарства; стягнути з ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Лещенко» 50425 гривень 96 копійок майнової шкоди.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Фермерське господарство «Лещенко», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 22 вересня 2014 року Головне управління Держземагентства у Київській області видало наказ № 5841/15-14, згідно з яким надало дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 60,0000 гектар, яка знаходиться на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Державне підприємство «Київський інститут землеустрою» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Проект землеустрою в установленому порядку був погоджений уповноваженими органами державної влади, зокрема, відділом Держземагенства у Миронівському районі у Київській області (висновок від 23.10.2014 № 212).

Державне підприємство «Київський інститут землеустрою» розробило технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, площею 60,0000 гектар, що надавалось в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказом від 03 листопада 2014 року за № 10-9118/15-14-сг Головне управління Держземагентства у Київській області затвердило документацію із землеустрою та передало ОСОБА_2 в оренду на 21 рік земельну ділянку площею 60,0000 гектар, що має кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташована на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначена для ведення фермерського господарства.

05 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 60,0000 гектар, яка знаходиться на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_4, строком на 21 рік.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі вказана земельна ділянка знаходиться в державній власності.

17 березня 2014 року між Миронівською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Лещенко» було укладено попередній договір на право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 56,9348 га (рілля), що розташована в урочищі «Діброва» за межами населеного пункту села Ведмедівка на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.Попередній договір укладений терміном на 11 місяців в переддоговірний період (на час виготовлення землевпорядної документації, що посвідчує право користування даною земельною ділянкою на умовах оренди) до 17 лютого 2015 року. Вказаний попередній договір зареєстровано в Миронівській районній державній адміністрації у Журналі обліку попередніх договорів оренди (запис від 17.03.2014 за № 51).

В подальшому 08 квітня 2013 року, 12 липня 2012 року між ними було укладено аналогічні попередні договори строк дії яких до 08 березня 2014 року.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволені позову у зв'язку з не доведеністю позивачем своїх вимог суд керувався діючим законодавством:

З вказаним висновком, погоджується колегія суддів виходячи з наступного:

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить, зокрема ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, проведення державної експертизи землевпорядної документації, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, наділені повноваженням передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у користування для всіх потреб.

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень вказаних норм Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (ст. 123 цього Кодексу).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Головне управління Держземагентства у Київській області, видаючи оскаржувані накази діяло на підставі ст. ст. 15-1 та ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, в межах повноважень, наданих п. 4.32 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 року за № 852/21164, у спосіб, що передбачений ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Посилання апелянта ФГ «Лещенко» на те, що мав передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди земельної ділянки, безпідставні та були предметом дослідження судом першої інстанції.

Попередні договори між Миронівською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Лещенко» були укладені з порушенням оскільки вони в супереч ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України. Миронівська районна адміністрація відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України не наділена повноваженням на передачу у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволені позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Лещенко» майнової шкоди, поскільки озивачем не доведено, що внаслідок неправомірних дій саме ОСОБА_2 йому було завдано матеріальних збитків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лещенко» відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: