Ухвала суду № 65044641, 01.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8877/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/1426/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 46 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання рішення сільської ради недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 2014 року він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, який він отримав у спадок від ОСОБА_5.У користуванні його спадкодавців з 1948 року перебуває земельна ділянка площею 0,2476 га. Розмір земельної ділянки не змінився з початку користування земельною ділянкою. Рішенням сільської ради від 08 квітня 2015 року та 10 червня 2015 року йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні площею 0,2476 га. При виготовленні технічної документації стало відомо, що його паркан встановлений по межі відповідно до фактичного користування. А при розгляді електронного документу виявлено перетин земельної ділянки, на яку він претендує, із земельною ділянкою суміжного користувача, яка належала ОСОБА_3, а на даний час належить ОСОБА_4. Позивач вважає, що рішення Петрівської сільської ради від 22 вересня 2004 р. про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 0,1775 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель ОСОБА_3 суперечить генеральному плану с. Петрівське. На сьогоднішній день ОСОБА_3 фактично продовжує користуватись земельною ділянкою площею 0,15га, а не 0,1775 га, яку передано у власність. Жодної земельної ділянки ні у нього, ні у його спадкодавця ОСОБА_5 не вилучалось , жодної інвентаризації, геодезичної зйомки не проводилось, в натурі земельна ділянка ОСОБА_3 не виділялась. Оскільки рішення ради є правочином, який суперечить актам земельного законодавства і особа вчинила даний правочин помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, тому рішення як правочин має бути визнаний недійсним.

Дане рішення порушує його права, оскільки він позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, якою фактично користується. Вважає також, що позовна давність в силу ст. 268 ЦК України не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування.

Просив суд рішення Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 вересня 2004 року про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 0,1775га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд згідно фактичної площі ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 і передачі безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,1775га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 - визнати недійсним; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи і є аналогічними змісту позовної заяви. Крім того, позивач не погоджується із висновком суду в тій частині, що чинним законодавством не передбачено визнання в судовому порядку недійсними рішення ради. Наголошує на тому, що в п.3 постанові Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 Р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21. 393 ЦК, статтею 152 ЗК у тому числі шляхом визнання недійсними рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається із матеріалів справи, рішенням Петрівської сільської ради від 22 вересня 2004 р. затверджені матеріали інвентаризації земельної ділянки площею 0,1775 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_2. Цим же рішенням ця земельна ділянка передана ОСОБА_3 у власність. (а.с.33)

Вказана земельна ділянка на час розгляду даної справи належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 25 липня 2005 р. , що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 травня 2006 р. (а.с.87)

Рішенням №54 від 25 грудня 2008 року Петрівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку, площею 0,245 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2 цього ж рішення було доручено землевпорядній організації виготовити Державний акт на право власності на її ім'я

Земельна ділянка, яка передана ОСОБА_5 у власність, межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними виготовленої технічної документації.

Як вбачається із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 08.10.2014 р. Реєстрація права власності з 23.12.2014 р.

Рішенням Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3309 від 08 квітня 2015 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,24га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно схеми) за рахунок земель запасу Петрівської сільської ради (землі громадської та житлової забудови). (а.с.15)

За заявою ОСОБА_2 в дане рішення були внесені зміни щодо площі земельної ділянки. А саме, рішенням Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3397 від 10 червня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2476га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно схеми) за рахунок земель запасу Петрівської сільської ради (землі громадської та житлової забудови). (а.с. 17)

У червні 2015 року комісією Петрівської сільської ради за участі представника ДП Київський інститут землеустрою провели обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановили, що паркан ОСОБА_2 встановлений по межі земельної ділянки згідно кадастрового плану та розмірів, вказаних в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто по фактичному використанню. Вказали також, що сусід суміжної земельної ділянки не погоджується з даною межею та відмовляється підписувати акт погодження меж. (а.с.23)

З листа Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі від 01 жовтня 2015 року вбачається, що при розгляді електронного документу (формату ХМL) виявлено перетин цієї земельної ділянки з земельною ділянкою суміжного землекористувача, тому документація повернута для доопрацювання.

Також встановлено, що між ОСОБА_5 (попередній власник будинку АДРЕСА_1, спадкодавець позивача) та ОСОБА_4 ( власник будинку № 120 на даний час) розглядався спір про визнання недійсним державного акту на право власності на землю ОСОБА_4

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2009 року рішення районного суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що попередній землекористувач земельної ділянки позивача ОСОБА_5 погодила межі земельної ділянки ОСОБА_3, що було встановлено судовими рішенням у справі № 22ц-5739/2009 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 Право позивача, який є власником будинку з 2014 року оскаржуваними рішеннями сільської ради не порушені.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

За правилами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Таким чином, саме власнику або землекористувачу належать повноваження щодо усунення порушень його прав на землю у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно вимог ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селиш, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач успадкував лише житловий будинок, а право власності на земельну ділянку бажає отримати в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Позивач не надав суду доказів того, що у попереднього власника ОСОБА_5 перебувала у користуванні земельна ділянка площею 0,2476 га на яку претендує позивач і саме в тих межах, які він зазначає. Доводячи свій позов, позивач посилається лише на дані погосподарської книги Петрівської сільської ради, відповідно до якої у ОСОБА_3 до 2000 р. у користуванні перебувала земельна ділянка площею 0.15 га, а після 2000 р. земельна ділянка площею 0.1775 га. Виходячи з цих доказів, позивач вважає, що земельна ділянка ОСОБА_3 збільшилась за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5 Однак це є лише припущеннями. Наведеними доказами не доводиться розмір земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 і на яку може претендувати її спадкоємець.

За життя ОСОБА_5 оскаржувала Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , яка на даний час є власником суміжної земельної ділянки, але їй було відмовлено в позові з тих підстав, що вона погодила межі земельних ділянок, поставивши свій підпис в акті погодження меж. Тобто ці обставини встановлені судовим рішенням. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення сільської ради, які в цій справі оскаржує позивач стосувались лише прав ОСОБА_5, оскільки саме вона на час їх ухвалення була суміжним землекористувачем. Однак ці рішення ОСОБА_5 в судовому порядку не оскаржувала. У відповідача виникло право на користування земельною ділянкою лише після реєстрації його права власності на будинок. На час ухвалення сільською радою оскаржуваних рішень позивач не був землекористувачем земельної ділянки, а отже його права цим рішення не порушувались, а отже і не підлягають судовому захисту.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не має.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доказам, що містяться в матеріалах справа надана належна правова оцінка. Отже рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді