Рішення № 65044501, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/511/15-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.Провадження № 22-ц/780/1239/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 23.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням неодноразових уточнень, остаточно просив визнати за ним право власності на житловий будинок № 1 по вул.Ломоносова у смт Бородянка Київської області, земельну ділянку площею 0,1176 га та земельну ділянку площею 0,0684 га, які розташовані по вул.Леніна, 318 у смт Бородянка Київської області. В порядку поділу спільного майна та боргів подружжя позивач просить визнати за ним право власності на: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0767 га по вул.Жовтневій, 1-а у смт Бородянка Київської області, земельну ділянку площею 1,000 га, яка розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, а за ОСОБА_3 визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 та стягнути з неї на свою користь грошову компенсацію за виконання боргових зобовязань у розмірі 71022,73 доларів США у гривнях за офіційним курсом НБУ на день платежу.

Не погоджуючись з вказаним позовом, у березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням неодноразових уточнень, остаточно просила розділити спільне сумісне майно подружжя сторін та в порядку поділу визнати за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння по вул.Ломоносова,1 у смт Бородянка Київської області і на автомобіль «Honda CR-V Elegance 2.0 AT», а за нею визнати право власності на: земельну ділянку площею 1,000 га, яка розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_7.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Розділено спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: будинковолодіння № 1, земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3221055100:04:003:0135, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, земельну ділянку площею 0,1253 га, кадастровий номер 3221055100:04:003:013, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по вул.Ломоносова, 1 у смт Бородянка Київської області, всього вартістю 1670663 грн., а також земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 3221085500:07:001:0197, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, вартістю 405500 грн., а всього на загальну суму 2076163 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру №8 по вул. Поштовій (Жовтнева), 1-а у смт Бородянка Київської області, вартістю 499802 грн., квартиру №1 по вул.Центральній (Леніна), 318 у смт Бородянка Київської області, вартістю 754379 грн., квартиру № 6 по вул.Центральній (Леніна), 318 у смт Бородянка Київської області, вартістю 761247 грн., а всього на загальну суму 2015428 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці в частках в сумі 30367 грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Додатковим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3564 грн. 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6890 грн. та витрати по оплаті комплексної судової оціночно - будівельної та оціночно-земельної експертизи у розмірі 12288 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до прийнятого рішення по суті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Додаткове рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи додаткове рішення про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами сплачено судовий збір у розмірі по 6890 грн. кожним. Враховуючи, що ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на майно та стягнути грошову компенсацію на загальну суму 3954347 грн. 30 коп., а суд задовольнив його позов на загальну суму 2045795 грн. 50 коп., то суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3564 грн. 56 коп. Також суд зазначив, що оскільки ОСОБА_3 просила виділити їй майно на загальну суму 2015428 грн. і її позов задоволено, то суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6890 грн. та витрати за проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у розмірі 12288 грн.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, у звязку з неповним з`ясуванням судом обставини справи та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема , витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (п. 4 ч.2. ст.79 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зі змісту позову ОСОБА_2 вбачається, що ціна його позову становить 4076625 грн. 30 коп. та 71022,73 долари США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на час остаточного уточнення ним позовних вимог склало 1778707 грн. 24 коп. Тобто, ціна позову ОСОБА_2 становить 5855332 грн. 54 коп. (а.с.110-119, т.2).

Як вбачається зі змісту зустрічного позову ОСОБА_3, з урахуванням неодноразових його уточнень, вона просила виділити їй майно на загальну суму 2420028 грн. (а.с.99-100, т.2).

По справі встановлено, що в ході розгляду справи ОСОБА_2 сплатив судовий збір на загальну суму 7441 грн. 20 коп. (а.с.1, т.1; а.с.32, 89, т.2).

ОСОБА_3 сплатила судовий збір на загальну суму 6972 грн. 68 коп. (а.с. 27, 73, т.1; а.с.64, 149, 162, т.2). Крім того, за проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи ОСОБА_3 сплатила 12288 грн. (а.с.216, т.2). Таким чином загальний розмір понесених ОСОБА_3 судових витрат становить 19260 грн. 68 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції взяв до уваги лише сплачені сторонами суми судового збору за подання позовів, а саме, ОСОБА_2 на суму 6890 грн. та ОСОБА_3 на суму 6890 грн., не врахувавши при цьому сплачені ними інші судові витрати, які не повязані із сплатою судового збору за подання позову.

Так, ОСОБА_2, крім судового збору за подання позовної заяви, також сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 551 грн. 20 коп. (а.с. 89, т.2), а ОСОБА_3, крім судового збору за подання зустрічної позовної заяви, також сплатила судовий збір за видачу технічних записів судового засідання у загальному розмірі 97 грн. 68 коп. (а.с.73, т.1; а.с.149, 162, т.2).

Однак суд на вказані обставини уваги не звернув, у звязку з чим невірно визначив розмір понесених сторонами судових витрат.

Крім того, у додатковому рішенні суд зазначив, що ОСОБА_3 просила виділити їй майно на загальну суму 2015428 грн., проте вказаний висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, остаточно просила виділити їй майно на загальну суму 2420028 грн., що підтверджується змістом зустрічної позовної заяви та даними комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи (а.с.183-237, т.1; а.с.99-100, т.2).

Оскільки суд частково задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 на суму 2015428 грн., то понесені нею судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на її користь пропорційно до задоволених позовних вимог, а не у повному обсязі як визначив суд.

Таким чином, при ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212 - 214 ЦПК України не повно зясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково, то відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України понесені ними судові витрати повинні бути їм присуджені пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2599 грн. 88 коп., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 16282 грн. 21 коп.

З огляду на викладене, додаткове рішення суду не може бути залишене в силі та підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, у звязку неповним зясуванням обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм процесуального права, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2судові витрати у розмірі 2599 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3судові витрати у розмірі 16282 грн. 21 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді