Ухвала суду № 65044488, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4086/16-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/777/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 29 23.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Білоконь О.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь безпідставно отримані кошти від продажу автомобіля марки AUDI Q7, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 500 000 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року забезпечено даний позов шляхом накладення арешту на майно, що зареєстровано за ОСОБА_3, а саме, на 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. «А», площею 420,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-38).

14 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій з урахуванням доповнень, викладених у заяві від 18 листопада 2016 року, просила скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті згідно з ухвалою суду від 01 листопада 2016 року, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів реальної загрози утруднення виконання рішення суду. Також вказувала, що суд наклав арешт, виходячи із ціни позову у розмірі 500 000 грн., яку зазначив позивач, що не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки згідно розписки спірний автомобіль продано за 100 000 грн., а тому вважає, що судом накладено арешт на майно без врахування співмірності позовних вимог вартості майна. Крім того, зазначала, що нежитлова будівля перебуває у спільній частковій власності її та ОСОБА_4, яка є фізичною особою - підприємцем та використовує приміщення будівлі для підприємницької діяльності, а тому відповідач вважає, що у зв'язку з накладенням арешту на 1/2 частину цієї будівлі порушуються права іншого співвласника ОСОБА_4

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у даній справі щодо накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме: 1/2 частину нежитлової будівлі, літ.»А», площею 420,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 66-69).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на належне відповідачу майно, яке складається з 1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.154 ЦПК України й виходив із того, що нежитлова будівля літ. «А», площею 420,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності відповідачу та ОСОБА_4, яка є фізичною особою - підприємцем, і частки у вказаному майні не виділені в натурі. Оскільки реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не має, а накладення арешту може обмежити можливість співвласника майна у здійсненні підприємницької діяльності, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 01 листопада 2016 року.

Однак до таких висновків суд першої інстанції дійшов передчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно отримані кошти від продажу автомобіля марки AUDI Q7, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 500 000 грн. (а.с.1-3).

01 червня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке складається з 1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач з метою невиконання рішення суду може вчинити будь-які дії з майном, що їй належить на праві власності (а.с.58).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2016 року забезпечено даний позов шляхом накладення арешту на майно, що зареєстровано за ОСОБА_3, а саме, на 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. «А», площею 420,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд також зазначив, що позивачем вказано причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності та відомості необхідні для забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою цього ж суду від 01 листопада 2016 року, суд першої інстанції належним чином не перевірив чи не перестали існувати обставини, які були підставою для забезпечення позову у даній справі, зокрема, щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що накладення арешту на майно відповідача може обмежити можливості іншого співвласника нежитлової будівлі ОСОБА_4 у здійсненні нею підприємницької діяльності, ґрунтуються лише на припущеннях суду та не підтверджені належними доказами.

Таким чином, вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала судді першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді