Вирок № 65042385, 02.03.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11526/16-к

Провадження № 1-кп/161/124/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 02 березня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчук В.О.,

при секретарі судового засідання Камінському Ю.В.,

номером кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12016030010001053 від 9 березня 2016року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Майдан-Липно Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого утриманців, зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого :

-10 вересня 2012 року Луцьким міськрайонним судом за ст. 308 ч. 2, ст. 189 ч. 1, ст. 304 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;

-23 листопада 2012 року ухвалою Апеляційного суду Волинської області змінений вирок в частині призначення покарання за ч.2 ст.308 КК України із застосуванням ст.69 КК України, ст.70 ч.1 КК України 3 роки позбавлення волі;

-13 червня 2014 року звільненого від покарання ухвалою Ківерцівського районного суду від 5 червня 2014 року на підставі ст.2 Закону України "Про амністію в 2014 році",

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

з участю:

прокурора Марчук Н.В.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Біля 14-тої години 30-ть хвилин 15 березня 2016 року, в м. Луцьку, на вулиці Замковій, ОСОБА_1, вийшовши разом з ОСОБА_2, з кафе "Верес", та прямуючи в напрямку зупинки громадського транспорту "Центральний ринок", що по вул. Глушець в м.Луцьку, з корисливих мотивів, з умислом на заволодіння майном, використовуючи зловживання довірою, як спосіб, отримання доступу до майна, попросив в ОСОБА_2 дати йому щоб зателефонувати мобільний телефон, на що останній погодився, однак, ОСОБА_1, отримавши телефон, відкрито, шляхом втечі через торгові ряди "Центрального ринку", повторно, заволодів чужим майном, мобільним телефоном "Fly" моделі "TS91", вартістю 252 гривень, разом з вмонтованою в телефон карткою пам'яті марки "MicroSD 2 GB", вартістю 61 гривень 60 копійок, разом з сім-картою мобільного оператора "МТС-Україна" НОМЕР_1, на рахунку якої грошових коштів не було та яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, а всього заволодів майном на загальну суму 313 гривень 60 копійок, заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду в зазначеному розмірі.

Окрім того, біля 16-тої години 19 березня 2016 року, в м.Луцьку, ОСОБА_1 знаходячись у кв.АДРЕСА_3, з корисливих мотивів, з умислом на заволодіння майном, в присутності власниці квартири ОСОБА_4 та мешканця квартири ОСОБА_7, шляхом зняття з полиці, відкрито, повторно, викрав чуже майно, самовар виготовлений із металу жовтого кольору, вартістю 1000 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на вищевказану суму.

Окрім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що біля 18-тої години 6 березня 2016 року, на перехресті вулиць Декабристів - Захарова в м.Луцьку, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння майном, скориставшись тим, що ОСОБА_8 в ході конфлікту наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар кулаком руки в обличчя, від якого останній впав на землю, відкрито, повторно викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон чорного кольору марки "Бравіс", що знаходився на землі, вартістю 5000 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку "Лайф" з грошовими коштами на рахунку 80 грн. і флеш картою на 32 Гб, вартістю 200 грн. та одночасно вийняв з кишені потерпілого мобільний телефон чорного кольору марки "Lenovo", вартістю 5000 грн.,в якому знаходились дві сім-карти операторів мобільного зв'язку "МТС" та "Київстар" з грошовими коштами на рахунку 80 гривень та 23 гривень відповідно, флеш-картою на 32 Гб, вартістю 200 гривень, спричинивши майнову шкоду ОСОБА_3 на загальну суму 10 583 гривень.

Відношення обвинуваченого ОСОБА_1 до обвинувачення суд приводить в плані певних епізодів.

Е П І З О Д №1

(обвинувачення заволодіння майном ОСОБА_2.)

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що взяв телефон у ОСОБА_2 щоб подзвонити та повернути телефон, однак, заговорився та на переході пішов від ОСОБА_2 в іншому напрямку.

Також, ОСОБА_1 показав, що подзвонив брату ОСОБА_2 щоб віддати телефон, однак, той прийшов з працівниками міліції забирати телефон, які оформили вилучення телефону.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що перебуваючи в барі разом з ОСОБА_9, зустрілись з знайомими ОСОБА_9 по відбуванню покарання з ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які на пропозицію сіли за їх стіл.

Також, ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 попросив в нього телефон щоб подзвонити, на що він погодився та передав телефон ОСОБА_1, однак, слідуючи з бару на зупинку, повернувся і не побачив ОСОБА_1.

Разом з тим, ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 втікали від нього з телефоном, про що якісь жінки подзвонили в поліцію.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що був разом з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_10.

Також, ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_1 біля Старого ринку попросив в ОСОБА_2 телефон, щоб зателефонувати, а отримавши телефон, ОСОБА_1, скориставшись, тим що ОСОБА_2 залишився покурити, підійшов до ОСОБА_10 і побіг.

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 17 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, заявив, що біля 14-тої години 15 березня 2016 року, біля Центрального ринку, ОСОБА_1, зловживаючи довірою заволодів його мобільним телефоном "Fly" моделі "TS91", з карткою пам'яті марки "MicroSD 2 GB", заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду (а.с. 110).

З протоколу огляду від 15 березня 2016 року встановлено, що в кабінеті №415 в Луцькому ВП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_1 добровільно надав мобільний телефон "Fly" моделі "TS91", з карткою пам'яті марки "MicroSD 2 GB" (а.с.118-120 ).

Згідно висновку експерта №152 від 21 квітня 2016 року, вартість мобільного телефону "Fly" моделі "TS91", становить 252 гривень, вартість вмонтованої в телефон картки пам'яті марки "MicroSD 2 GB", становить 61 гривень 60 копійок (а.с.126-130 ).

В судовому засіданні сторона захисту, відповідно до ст.ст..22,349 КПК України доказів, окрім показань обвинуваченого, для спростовування обвинувачення чи для доведення невинності не подала.

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення та захисту доказів, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_2 щодо заволодіння в нього майна-мобільного телефону ОСОБА_1 є правдивими, оскільки узгоджуються з показами свідка ОСОБА_9, даними з протоколу огляду від 15 березня 2016 року місця події та вилученням в ОСОБА_1 мобільного телефону, та висновком товаро-знавчої експертизи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що разом з ОСОБА_1 випили з його знайомими по пляшці пива та розійшлись, а тому його покази не доводять та не спростовують вини ОСОБА_1.

Разом з тим, суд встановив, що покази ОСОБА_1 щодо наміру повернути ОСОБА_2 телефон, об'єктивного підтвердження не знайшли, а тому суд вважає, що вони дані з метою спростувати обвинувачення та уникнення відповідальності.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Доводи в судових дебатах сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, за наявності обставини-добровільної передачі ОСОБА_2 телефону ОСОБА_1, не ґрунтуються на законі, оскільки зловживання довірою було лише способом отримання доступу до телефону, а саме вилучення телефону відбувалося відкрито.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності " від 6 листопада 2009 року №10 "Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій".

Е П І З О Д №2

(обвинувачення заволодіння майном ОСОБА_4.)

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що прийшовши до квартири ОСОБА_4 купити самогон, погодився на її пропозицію, продати самовар.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, що через кілька днів зателефонувала ОСОБА_4 та питала чи продав самовар, окрім того, вона заявляла, що якщо не поверне гроші то заявить в міліцію.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 прибувши до неї та перебуваючи в квартирі, вимагав 450 гривень на дорогу в м. Запоріжжя, на що вона йому відмовила.

Разом з тим, ОСОБА_4 показала, що не отримавши гроші, ОСОБА_1 взяв в неї на кухні дорогоцінний самовар, якого отримала в спадок, що передавався з покоління в покоління та зник. Вартість самовара оцінює в 1000 гривень.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що лежачи в ліжку за хвороби ніг, почув в квартирі якийсь шум та побачив, як ОСОБА_1 знімає з полки в кухні самовар, що був реліквією.

Також, ОСОБА_7 показав, що він взявши в руки іграшковий пістолет та демонструючи його ОСОБА_1, який сприйняв його за справжнього і сказав "що пушку маєш", та вибіг з квартири.

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 24 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_4, будучи попередженою про кримінальну відповідальність, заявила, що біля 16-тої години 19 березня 2016 року, візуально знайомий на ім'я ОСОБА_1, перебуваючи в її квартирі АДРЕСА_3, без застосування насильства, відкрито викрав самовар, виготовлений з металу жовтого кольору, вартістю 1000 гривень, заподіявши ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 1000 гривень, очевидцем події був ОСОБА_7 (а.с.133 ).

З протоколу від 26 липня 2016 року пред'явлення для впізнання встановлено, що ОСОБА_4 впізнала особу, яка заволоділа в неї самоваром, вказавши на ОСОБА_1 (а.с.134-137 ).

В судовому засіданні сторона захисту, відповідно до ст.ст..22,349 КПК України доказів, окрім показань обвинуваченого, для спростовування обвинувачення чи для доведення невинності не подала.

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення та захисту доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_4 щодо заволодіння в неї майна ОСОБА_1 є правдивими, оскільки узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7, даними з протоколу впізнання від 26 липня 2016 року.

Разом з тим, суд встановив, що покази ОСОБА_1 що самовар ОСОБА_4 передала добровільно, об'єктивного підтвердження не знайшли, а тому суд вважає, що вони дані з метою спростувати обвинувачення та уникнення відповідальності.

Окрім того, суд, досліджуючи довідку про вартість бувшого у вжитку самовара станом на 19 березня 2016 року, встановив, що довідка видана приватним підприємцем ОСОБА_11, що вартість самовару із металу жовтого кольору становить 1000 гривень.

Разом з тим, суд, встановив, що за відсутності запиту слідчого чи постанови, про отримання такої довідки, за відсутності даних, що ОСОБА_11 попереджалась про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, за відсутності даних, що вона має спеціальні пізнання в області товарознавства чи кваліфікацію товарознавця, освіту товарознавця, за відсутності даних про дату випуску самовара, про його технічні дані, об'єм, метал, спосіб нагрівання, термін експлуатації, то таку довідку слід визнати недопустимим та неналежним доказом.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Е П І З О Д №3

(обвинувачення заволодіння майном ОСОБА_3.)

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та показав, що 6 березня 2016 року він розпивав пиво з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, під час чого між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відбувся конфлікт, а тому він вирішив піти від них, що в подальшому відбулось між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 йому не відомо.

Також, ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_10 брав телефон у ОСОБА_3 щоб подзвонити дружині та повернув його назад.

Разом з тим, через кілька днів він подзвонив ОСОБА_8 щоб той віддав борг, на що той відповів що грошей не має, але має телефон "Леново" та здасть його в ломбард, звідки в ОСОБА_8 телефон йому не відомо.

В подальшому Туровський здав телефон в ломбард за 900 гривень, а ОСОБА_8 віддав йому борг 270 гривень.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що в той день він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 розпивав пиво, та мав при собі два мобільних телефона марки "Леново" та "Бравіс".

Разом з тим, ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_10 брав в нього телефон "Бравіс", щоб подзвонити дружині після чого повернув йому телефон, однак, знову попросив телефон, та отримавши його почав віддалятись, а тому він, ОСОБА_3 почав його гукати та вийняв телефон "Леново", щоб подзвонити друзям та покликати їх на допомогу.

Окрім того, ОСОБА_3 показав, що в той момент позаду за ним були ОСОБА_8 та ОСОБА_1, серед яких ОСОБА_8 наніс йому удар в голову, від чого він впав на землю та випустив телефон "Леново " з рук, якого підняв та забрав ОСОБА_8.

Разом з тим, під час протоколу особи для впізнання, ОСОБА_3 указав на особу, яка була присутня при грабежі, а саме на ОСОБА_1 (а.с.118-120).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що брав телефон в чоловіка що кульгав щоб зателефонувати дружині, однак зателефонувавши, повернув чоловіку цей телефон.

Також, ОСОБА_10 показав, що між ОСОБА_8 та чоловіком що кульгав виник конфлікт, а тому він від них пішов, що було далі між ними він не знає.

Разом з тим, ОСОБА_10 показав, що зустрівшись біля "Там-Тама" ОСОБА_8 пропонував телефон ОСОБА_6.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_8 чи ОСОБА_10 дали йому телефон "Бравіс", а потім подзвонив ОСОБА_10 та сказав, що телефон крадений і його треба повернути власнику.

Свої покази ОСОБА_10 підтвердив під час проведення слідчого експерименту, показавши, як ОСОБА_8 наносив удар ОСОБА_3 (а.с.115-116).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він вдарив ОСОБА_3, а ОСОБА_1 забрав в ОСОБА_3 телефон та втік разом з ОСОБА_10.

Також, ОСОБА_8 показав, що зустрівшись біля "Там-Таму", він з ОСОБА_10 здав телефон в ломбард, а за виручені гроші посиділи в барі.

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 9 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, заявив, що біля 18-тої години 6 березня 2016 року, незнайомий заволодів його телефоном "Бравіс" та почав тікати, при спробі наздогнати інша невідома особа нанесла удар в голову та заволоділа іншим телефоном "Леново" (а.с.110).

З висновку експерта №284 від 11 березня 2016 року встановлено, що в ОСОБА_3 виявлені ушкодження у виді крововиливу та ранки слизової оболонки верхньої губи зліва та синця на тильній поверхні лівої руки (а.с.111).

Таким чином, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих доказів, суд встановив, що покази потерпілого ОСОБА_3 про нанесення йому удару ОСОБА_8 та заволодіння телефоном, узгоджуються з показами свідка ОСОБА_10, які він давав в суді та під час слідчого експерименту, не суперечать показам ОСОБА_1 та свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 в заволодінні телефоном "Бравіс".

Разом з тим, покази потерпілого ОСОБА_3 про заволодіння ОСОБА_10 телефоном "Бравіс" узгоджуються з показами свідка ОСОБА_6 та свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 в заволодінні телефоном "Леново".

Також, суд встановив, що покази ОСОБА_8 в заволодінні ОСОБА_1 телефоном "Леново" є неправдивими та даними з метою уникнення відповідальності.

З врахуванням зазначеного, суд, встановив, що подані стороною обвинувачення докази не підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_1 за даним епізодом по обвинуваченню за ч.2 ст.186 КК України слід виправдати, на підставі ч.1 п.1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із тим, що досудовим розслідуванням не доведено, що ним було вчинено кримінальне правопорушення.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого.

Так, суд, встановив, що ОСОБА_1 судимий за скоєння злочинів, в тому числі за скоєння вимагання, що підтверджує його схильність до вчинення злочинів проти власності.

Під час відбування покарання ОСОБА_1 характеризувався з негативної сторони ( а.с.174-175).

За місцем проживання ОСОБА_1 не охарактеризували, оскільки він там не проживає тривалий час (а.с.140).

З медичних довідок, висновку судово-психіатричної експертизи, встановлено, що ОСОБА_1 осудний (а.с.143-144).

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання суд не встановив.

Суд не визнає обставиною що обтяжує покарання перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час заволодіння майном ОСОБА_2, оскільки, така обставина не зазначена в обвинуваченні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як тяжкого, дані про особу винного, що указані вище, негативне ставлення до праці, що покарання за попередню судимість в минулому не зіграло виховну роль в перевихованні, відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих обставин покарання, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в виді позбавлення волі в межі санкції статті, за якою притягається обвинувачений до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 183 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, з врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, що не перешкоджає застосуванню запобіжного заходу, відсутністю утриманців, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: мобільний телефон "Fly" моделі "TS91", з карткою пам'яті марки "MicroSD 2 GB", відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2, після набрання вироку законної сили, повернути йому як законному володільцю (а.с.125).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 527 гривень 76 копійок за проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.368,370,371,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироку законної сили залишити без зміни.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто з 19 липня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 19 липня 2016 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази: мобільний телефон "Fly" моделі "TS91", з карткою пам'яті марки "MicroSD 2 GB", відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2, після набрання вироку законної сили, повернути йому як законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 527 (п'ятсот двадцять сім) гривень 76 копійок за проведення експертизи.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Волинської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особі яка перебуває під вартою, строк подачі апеляції обчислюється з моменту вручення її копії вироку.

Суддя: В.О. Ковальчук