Ухвала суду № 65041983, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4398/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожина О.О.,

за участю представника позивача Бовра Д.Ю. та представника відповідача Моргун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тексім» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2016 року ТОВ «Торговий Дім Тексім» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410024/2 від 30.08.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 від 30.08.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення позивачем надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, однак відповідач не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, витребував додаткові документи. Зазначена вимога позивачем не була виконана, у зв'язку з чим 30.08.2016 року відповідачем були прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 та рішення про коригування митної вартості товарів 500040001/2016/410024/2 від 30.08.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року адміністративний позов ТОВ «Торговий Дім Тексім» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500040001/2016/410024/2 від 30.08.2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 від 30.08.2016 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці ДФС 25.11.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

22.06.2016р. між ТОВ «Торговий Дім Тексім» та китайською компанією «Fuji Industries Limited» укладено Контракт №22/06-16 на придбання товару.

На виконання вимог зазначеного Контракту на адресу ТОВ «Торговий Дім Тексім» надійшов товар - поперечнов'язане трикотажне полотно, пофарбоване, без ворсу.

29.08.2016р. для декларування товару ТОВ «Торговий Дім Тексім» подало до Одеської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ТН 500040001/2016/007434 із визначенням митної вартості товару (за ціною договору).

Також, декларантом, разом із митною декларацією, було подано наступні документи: контракт №22/06-16 від 22.06.2016р., додаткову угоду №1 від 22.06.2016р., додаткову угоду №3 від 04.07.2016р., інвойс №LTS3K-16197 від 07.07.2016р., пакувальний лист №CAXU9991877 від 07.07.2016р., коносамент №MSCUQ7008884 від 02.07.2016р., сертифікат про походження товару №16С3306А1637/00183, міжнародна автомобільна накладна CMR №1072 від 12.08.2016р.

Не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, митний орган витребував додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Додатково декларанта повідомлено про можливість додатково подати наявні у нього документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На вимогу Одеської митниці ДФС 30.08.2016р. декларантом додатково було надано прайс-лист №LTS3K-16197 від 01.07.2016р. та копію митної декларації країни відправлення від 02.07.2016р. №020720160245233482.

За результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - «резервний».

30.08.2016р. Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410024/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (застосовано обґрунтовану гнучкість у резервному методі) з 2,8523 дол. США/кг до 3,75 доларів США за кг. У зв'язку з цим, Одеською митницею ДФС видано картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00180 від 30.08.2016р.

В якості підстав для коригування митної вартості товару у рішенні №500040001/2016/410024/2 митним органом зазначено розбіжності, а саме: у п.2 зовнішньоекономічної угоди від 22.06.2016р. №22/06-16 не відображено які саме складові входять у вартість товару, зазначену продавцем, у той же час у даних товарно-супровідних документах відсутня інформація щодо будь-яких складових вартості, передбачених умовами поставки CIF (у тлумаченні в редакції від 01.01.2011р. видання від 01.01.2000р. №560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торговельної палати) як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставка товару до пункту призначення, що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішенням митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту вимог статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

А як видно з положень ч.1 ст.3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ж ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як визначено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З вимог ч.2 ст.53 МК України також вбачається, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до положень ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.3 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю» 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею ДФС здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, ч.2 цієї ж статті 55 визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У відповідності до вимог ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

А згідно із ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, виходячи із змісту приписів ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, аналіз наведених вище норм діючого митного законодавства свідчить про те, що обов'язок доведення митної вартості товару, заявленого до декларування, лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Водночас, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи фактично зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Торговий Дім Тексім» до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у тимчасовій митній декларації ТН від 29.08.2016р. №500040001/2016/007434 були надані усі передбачені ч.2 ст.53 МК України документи.

Також, по справі встановлено, що предметом Контракту №22/06-16 від 22.06.2016р. є придбання товару згідно проформ-інвойсів або інвойсів, які є невід'ємною частинами цього Контракту. У пункті 3.4 цього Контракту №22/06-16 від 22.06.2016р. визначено, що умови та строки оплати товару зазначаються в проформах-інвойсах або в інвойсах. А із додаткової угоди №3 від 04.07.2016р. до Контракту №22/06-16 від 22.06.2016р. вбачається, що товар поставляється на умовах CIF - Іллічівськ.

А як вбачається з інвойсу №LTS3K-16197 від 07.07.2016р., який є невід'ємною частиною контракту, оплата товару здійснюється протягом 30 днів після митного очищення вантажу, тобто у позивача не було підстав надавати докази оплати товару на момент митного оформлення товару, оскільки відповідно до умов контракту товар ще не було оплачено.

До того ж, на умовах Контракту №22/06-16 від 22.06.2016 року придбано товар - полотно трикотажне (артикул 16205) у кількості 57412,4 м, за ціною 1,15 дол. США/м, загальною вартістю 66024,26 дол. США.

Більш того, висновком експерта ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 31.08.2016р. №20-69/08-2016 підтверджується ринкова вартість товару «трикотажне полотно» на рівні 1,14 - 1,15 дол. США/м.

Отже у вищевказаних товарно-супровідних документах, поданих позивачем до митного оформлення товару разом з тимчасовою митною декларацією ТН 500040001/2016/007434, на думку суду, відсутні будь-які розбіжності та наявні усі числові значення, що дає підстави для визначення вартості ввезеного товару за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.

А як слідує за міжнародними правилами ІНКОТЕРМС - за договором на умовах СIF (Cost, Insurance and Freight) саме продавець зобов'язаний укласти договір і оплатити всі затрати і фрахт, необхідні для доставки товару; продавець також укладає договір страхування, що покриває ризик втрати чи пошкодження товару під час доставки.

Згідно правил ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), термін CIF (вартість, страхування та фрахт) зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Тобто, згідно укладеного договору (Контракту) на умовах СIF вартість товару вже включає в себе вартість страхування товару постачальником. Також вартість товару включає в себе і вартість маркування, пакування, вартість самої упаковки, на яких наголошував відповідач в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів.

Тобто, витрати на страхування товарів додаються до ціни товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. В даному ж випадку, як зазначено вище, поставка товару на умовах СIF передбачає включення вартості страхування до ціни товару. Таким чином, вартість страхування не може додаватися до ціни, визначеної у контракті, бо остання вже включає в себе вартість страхування товару продавцем.

Отже, за таких обставин, у відповідача, в даному випадку, фактично не було достатніх правових підстав вимагати у декларанта подання додаткових документів на підтвердження складових вартості товарів, у тому числі: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставка товару до пункту призначення, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410024/2 від 30.08.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00180 від 30.08.2016 року, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко