Рішення № 65040754, 17.02.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2017Справа № 917/1835/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 337 721,71 грн

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №Ц/3-04/20-17 від 03.02.2017

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №49-юр від 03.01.2017

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 09.02.2017 року.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 337 721,71грн пені нарахованої за неналежне виконання умов Договору №7616/010 066/с/68/2016- ЦЮ від 08.07.2016.

06.12.2016 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути 337 721,71грн. пені нарахованої за неналежне виконання умов Договору №7616/010 066/с/68/2016- ЦЮ від 08.07.2016 за період з 16.11.2016р. по 28.11.2016р.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява від 06.12.2016року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 337 721,71грн. пені нарахованої за неналежне виконання умов Договору №7616/010 066/с/68/2016- ЦЮ від 08.07.2016.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін для надання можливості укласти мирову угоду.

Станом на 17.02.2017р. проект мирової угоди для затвердження до суду не надходив, в зв"язку з чим справа розглядається по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару у визначені договором строки, у зв'язку з чим у позивача наявні підстави нарахування і стягнення пені.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт порушення договірних зобов'язань за Договором №7616/010 066/с/68/2016- ЦЮ від 08.07.2016.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

08 липня 2016р. між ПАТ "Укрзалізниця" (покупець за договором; позивач по справі) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (постачальник за договором; відповідач по справі) був укладений Договір № 7616/010066/С/68/2016-ЦЮ (далі - Договір) (арк.с. 8-13).

За умовами якого постачальник зобов"язався поставити і передати у власність покупцю вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт., вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779ЄГ у кількості 1шт., вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б у кількості 1шт. (надалі - Товар) відповідно до специфікації (додаток №1), а покупець в свою чергу прийняти та здійснити оплату відповідно до умов Договору. Рік виготовлення: 2016 рік. (п.п.1.1., 1.3 Договору).

Вартість товару визначний згідно з розширеної специфікації (додаток № 2) постачальника і складає 140 999 940,00грн. в т.ч. ПДВ 20% - 23 499 990,00грн. (п.п.3.1. Договору).

Невід"ємною частиною Договору - Додаток №3, є погоджений сторонами графік поставки товару (арк. с.16)

Відповідно до п.п.4.1. Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 30% від суми договору, протягом 15 банківських днів з дня укладання договору;

- послідуюча оплата, проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

Позивачем на виконання вимог п. 4.1 Договору було здійснено попередню оплату в розмірі 42 299 988 грн. з ПДВ (30% від суми Договору), що підтверджується платіжним дорученням №495 від 20.07.2016р. (арк.с.48).

Відповідно до Договору та додатку № 2 до 31.10.2016 Постачальник був зобов'язаний передати до регіональної філії "Південно-Західна залізниця" партію вагонів, а саме : вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779ЭГ (15 000 000,00 грн.) та вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б (17 700 000,00 грн.).

27.10.2016 позивач звернувся до відповідача лист № ЦЦЛ-13/252 (арк.с. 43) з проханням повідомити щодо причин зволікання приймання вагонів.

Листом від 31.10.2016 за № Ц-13851/0/16-16 (арк.с.44) постачальник (відповідач по справі) пропонував відтермінувати поставку двох вагонів до 15.11.2016 з укладанням відповідної додаткової угоди.

Як зазначив позивач, вказану пропозицію Укрзалізницею не було погоджено у зв'язку з тим, що на момент підписання основного Договору та на даний час існує гострий дефіцит парку пасажирських вагонів. Крім того, згідно пояснень позивача перша партія вагонів, що відповідач мав поставити для регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до 31.10.2016, включено до поїзду категорії "нічний експрес" сполучення Київ-Ужгород з введенням даного поїзду до графіку-руху поїздів за 2016-2017pp.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Станом на 31.10.2016 запрошення на прибуття комісії з приймання вагонів заводом не відправлено, додаткову угоду щодо зміни термінів поставки вагонів не підписано, відповідно, вагони філією не отримано. Даний факт підтверджено представником відповідача.

Згідно з п.10.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони Договору несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

При укладенні Договору, п.п. 10.2. сторони погодили, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Як встановлено судом, сума непоставленого товару складає 32 700 000,00 грн.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача 337 721,71грн. пені за період з 01.11.2016р. по 27.11.2016р. (розрахунок в матеріалах справи, арк.с. 60).

При вирішенні справи по суті судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до Договору та додатку №2 до 31.10.2016 відповідач був зобов'язаний передати партію вагонів, а саме: вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779ЭГ (15 000 000,00 грн.) та вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б (17 700 000,00 грн.).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку, щодо поставки товару у визначений Договором строк, позовні вимоги позивача про стягнення 337 721,71 пені є правомірними та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.1. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз"яснено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, враховуючи, що порядок повернення сум судового збору, визначений у статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає обов"язкову наявність клопотання особи, яка має право на повернення надлишково сплачених сум до Державного бюджету України судового збору.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; ЄДРПОУ 05763814) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680; п/р 260093011661 в AT "Ощадбанк", МФО 300465) 337 721,71грн. пені за прострочення виконання зобов"язань за Договором №7616/010 066/с/68/2016-ЦЮ від 08.07.2016 та 5065,82грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

В зв"язку з перебуванням судді Погрібної С.В. на лікарняному повний текст рішення підписано 28.02.2017р.

СуддяС.В. Погрібна