Рішення № 65040748, 20.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2017 р.Справа № 916/3512/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 62501,13 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: Соловйов В.В. (довіреність від 12.09.2016, б/н);

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 62501,13 грн. заставної вартості устаткування.

Підставою даного позову позивач визначив обставину неузгодженого переміщення відповідачем обладнання, отриманого від позивача за договором суборенди устаткування від 24.04.2013 № 73.

Ухвалою суду від 23.12.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 18.01.2017 о 16 год. 10 хв.

Судове засідання, призначене на 18.01.2017 о 16 год. 10 хв., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Бездолі Д.О з лікарняного, ухвалою суду від 24.01.2017 судове засідання було призначено на 10.02.2017 о 12 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 10.02.2017 розгляд справи був відкладений на 20.02.2017 о 14 год. 30 хв. у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

Відповідач в судове засідання 20.02.2017 знову не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про поважність причин відсутності суд не повідомив, у зв'язку з чим справа згідно з ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 між сторонами був укладений договір суборенди устаткування №73 (далі-договір), за яким позивач зобов'язався передати у суборенду, а відповідач, у свою чергу, прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно акту прийому-передачі (додаток №1). Перелік устаткування, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.5 договору устаткування передається відповідачу без сплати його заставної вартості. Право власності на устаткування залишається у позивача.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.9, 2.2.11, 2.2.12 договору відповідач зобов'язаний: встановити устаткування своїми силами та за свій рахунок, на місці погодженому з позивачем та розташувати на ньому продукцію, згідно заздалегідь узгоджених стандартів; надавати у будь-який час безперешкодний допуск представників позивача до устаткування, з можливістю його оглянути та перевірити стан належної експлуатації устаткування; під час проведення інвентаризації устаткування представником позивача, відповідач зобов'язаний надати усе устаткування, яке йому було передано за цим договором, а також підписати акт інвентаризації та завірити його печаткою (особистим підписом у разі взагалі відсутності такої) у продовж п'яти робочих днів. Інвентаризація проводиться не менш ніж один раз на рік.

Згідно з п/п. 2.2.13 договору відповідач зобов'язаний на першу вимогу позивача повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених у цьому договорі. У разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та неузгодженого з позивачем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників позивача до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі відповідач зобов'язаний повернути устаткування позивачу протягом трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Відповідно до п. 3.1.3. договору відповідач несе перед позивачем майнову відповідальність, зокрема, у разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

Згідно п.5.3. договору термін дії договору - один рік з моменту підписання цього договору та можливістю пролонгації на кожен подальший рік, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до закінчення терміну договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу устаткування заставною вартістю 62501,13 грн. з погодженим місцем розташування устаткування вул. М'ясоїдівська кут Мечнікова бар „Максімус", що підтверджується актами прийому-передачі від 24.04.2013, від 25.06.2014, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

На виконання умов договору, торговим представником позивача 19.07.2016 було проведено перевірку торгівельної точки відповідача, під час якої встановлено відсутність устаткування, переданого позивачем відповідачу за договором, за погодженим місцем розташування, що підтверджується актом перевірки від 19.07.2016, поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем.

13.08.2016 позивач направив відповідачу претензію від 12.08.2013 № 133 про повернення отриманого за договором устаткування або сплату її заставної вартості, що підтверджується наявними в матеріалах справи претензією, описом вкладення поштового відправлення, фіскальним чеком, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Проте відповідач до цього часу устаткування позивачу не повернув, заставну вартість устаткування не сплатив, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Як встановлено судом відповідач несе перед позивачем майнову відповідальність, зокрема, у разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

Як встановлено судом відповідач до цього часу устаткування позивачу не повернув, заставну вартість устаткування не сплатив.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 % заставної вартості устаткування є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65114, номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (пляж „Лузанівка", кафе „Лузанівка", м. Одеса, 65102, код 22481842) 62501 (шістдесят дві тисячі п'ятсот одну) грн. 13 коп. заставної вартості устаткування та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя Д.О. Бездоля