Ухвала суду № 65040686, 01.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01.03.2017

Справа № 910/3150/17

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп"

про стягнення 451 104,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 22.02.2017 (вх. № 3150/17 від 27.02.2017) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов’язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг з передачі Даних ТВ панелі № 031214-5 від 03.12.2014, зокрема, суми основоної заборгованості в розмірі 385270,54 грн. В абз. 7 стор. 2 позовної заяви позивач зазначив, що "...станом на 22 лютого 2017 року сума заборгованості Відповідача за Договором становить: 385 270,54 грн. ... з урахуванням ПДВ. А саме:

- Заборгованість за вересень 2016р. - 58 817,50 (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять грн. 50 коп.);

- Заборгованість за жовтень 2016р. - 108 817,50 грн. (сто вісім тисяч вісімсот сімнадцять грн. 50 коп.);

- Заборгованість за листопад 2016р. - 108 817,50 грн. (сто вісім тисяч вісімсот сімнадцять грн. 50 коп.);

- Заборгованість за грудень 2016р. - 108 818,04 грн. (сто вісім тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 04 коп.)".

Однак при цьому, всупереч вимогам щодо змісту позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК України, позивач не зазначив жодних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача у вищенаведених сумах та за вказаний період. До того ж, як вбачається з переліку "додатків" до позовної заяви, такі докази не додані і в якості додатків до позовної заяви.

Крім того, судом встановлено, що суми 3% річних, неустойки та інфляційних нарахувань, які позивач також заявив до стягнення з відповідача, фактично лише вказані ним у прохальній частині позовної заяви, тоді як обгрунтований розрахунок цих сум не наведено ні в тексті позовної заяви, а також не додано до позовної заяви в якості додатку, що безпосередньо підтверджується переліком "додатків" до позовної заяви.

За таких обставин, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують позов, та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутність обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу (абз. 1 п.п. 2.22 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Згідно листа Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049 визначені наступні банківські реквізити для перерахування судового збору при зверненні до Господарського суду міста Києва, а саме:

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Код платежу

22030101

Призначення платежу

Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

Натомість, суд звертає увагу, що у платіжному дорученні № 1281 від 21.02.2017 не вірно (не повно) вказано реквізит одержувача, а саме: зазначено "Головне управління Державної казнач", тоді як належало вказати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві або ГУ ДКСУ у м. Києві, крім того, не вказано код платежу (22030101), а у "Призначенні платежу" не зазначено код ЄДРПОУ Господарського суду міста Києва (05379487), до якого позивач звертається з даною позовною заявою.

Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

При цьому судом враховано роз`ясненння, надані господарським судам у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв’язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) повертається господарським судом без розгляду (абз. 2, 3 підпункту 2.22 пункту 2 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

За таких обставин, позовна заява № б/н 22.02.2017 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути без розгляду.

Суддя О.В.Гумега