Постанова № 65040548, 27.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 918/1032/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.16 р.

у справі № 9018/1032/16 (суддя Марач В.В. )

позивач Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі"

відповідач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін:

органу прокурарури - Маринич В.В. (посвідчення №030682 від 03.12.2014р.);

позивача - Рудик В.Л. (паспорт серія НОМЕР_1 вид. 29.09.2002р.);

відповідача-1 - Голос С.М. (довіреність №6 від 23.01.2017р.);

відповідача-2 - ОСОБА_4; ОСОБА_8 (дог. від 09.01.2017р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.01.2017 року по 27.02.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2016 року у справі № 918/1032/16 в позові Заступника прокурора Рівненської області в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення майна відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Позивач, відповідач-1 та відповідач-2 у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2011 року між регіональним відділенням Фонду державного майна по Рівненській області (орендодавець/відповідач-1) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар/відповідач-2) був укладений договір оренди державного майна №1169-2013 (далі - договір оренди, а.с. 16-18), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар в свою чергу приймає в строкове платне коритсування державне нерухоме майно: частину приміщення навчально-виробничих майстерень Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" (реєстровий номер 03071130.1.ЧРЕВЛП349), загальною площею 77,1 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Рівненського торгово-професійного ліцею, правонаступником якого є ДНЗ "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі".

Відповідно до п.1.2 договору оренди, майно передається з метою розміщення складських приміщень.

На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі нерухомого майна від 28.11.2013 року, що підтверджує фактичну передачу державного майна в користування орендарю ФОП ОСОБА_4

Пунктом 10.1 договору визначено, що його укладено строком на 1 рік з 28.11.2013р. до 28.11.2014р., з можливістю його пролонгації в порядку, визначеному п. 10.4 договору.

Додатковими договорами від 23.01.2015р., 10.03.2016р. до договору оренди державного майна №1169-2013 від 28.11.2013р. строк його дії продовжено до 28.11.2017 року.

Прокурор, посилаючись на те, що вказаний договір оренди державного майна суперечить актам цивільного законодавства, а саме, Закону України "Про освіту", а також зазначаючи, що дане господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним договору оренди державного майна №1169-2013 від 28.11.2013р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, та зобов'язання повернути дане майно балансоутримувачу - Державному навчальному закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, посилаючись на недійсність спірного договору оренди, зазначив про його невідповідність положенням ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" та ч.2 ст 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 18, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Разом з тим, згідно положення частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5, пункту "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Водночас, згідно частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту", що кореспондує з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальну середню освіту", статтею 44 Закону України "Про професійно-технічну освіту", матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що об'єкти освіти включають в сукупності всі вищевказані складові елементи матеріально-технічної бази навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, а тому приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням не підлягають та не можуть бути об"єктами оренди заклади освіти, як цілісні майнові комплекси, а не складові частини таких об"єктів освіти.

Разом з тим слід зазначити, що згідно ч.ч. 1,4 ст.61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Тобто в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абзацом 5 частини 4 ст.61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.65 Закону України "Про вищу освіту", вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

В частині 2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010р. № 796 зазначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Наведені норми законодавства слід застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

Слід зазначити, що вказаною постановою КМУ не передбачено, що надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ закладів системи освіти можливе лише з метою надання освітніх послуг, про що зазначає прокурор у позовній заяві.

Водночас, відповідно до абзацу 19 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Слід зазначити, що забороняючи "використання не за призначенням" (ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. Тому суд вважає, що законна мета норми ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" не допустити такого використання об"єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об"єкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.

Зважаючи на те, що предметом договору оренди є частина приміщень навчально-виробничих майстерень, які є державним індивідуально визначеним майном, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Стаття 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює порядок погодження укладення договору оренди, зокрема, орендодавець зобов'язаний надіслати заяву потенційного орендаря разом із доданими матеріалами органу, уповноваженому управляти державним майном.

Як встановлено судами обох інстанцій, під час укладення договору оренди державного майна №1169-2013 від 28.11.2013р. регіональним відділенням дотримано порядок укладення договорів оренди, що передбачений ст.9 Закону, а саме: отримано погодження Міністерства освіти та науки України та балансоутримувача (Рівненського торгово-професійного ліцею) на передачу в оренду державного майна, узгоджено всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України №1/11-13889 від 11.09.2013 року Міністерство розглянуло звернення регіонального відділення від 02.09.2013 року №07-04-02669 щодо надання дозволу на передачу в оренду частини приміщення навчально-виробничих майстерень площею 77.1 кв.м. Рівненського професійно-торгового ліцею. Комісією Міністерства з майнових питань прийнято рішення надати дозвіл на передачу в оренду вищевказану частину приміщення.

Відповідно до довідки Рівненського торгово-професійного ліцею від 20.08.2013р. №106, яка була адресована на ім'я начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, балансоутримувач державного майна не заперечував проти передачі в оренду частини вказаного приміщення площею 77.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з напрямом використання: складські приміщення.

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями - щодо цілісних майнових комплексів підприємств. їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, укладаючи договір оренди державного майна №1169-2013 від 28.11.2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області діяло в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 1.5. Статуту Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" прийнятого на загальних зборах колективу Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" та затвердженого протоколом № 11 від 29.08.2013р., затвердженого Заступником Міністра освіти та науки України, наказ № 1584 від 13.11.2013 року, зазначено: "Вище професійне училище у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту". Положенням про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 р. №1240, Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 1999 р. №956, Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробного навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. №922, Положенням про вище професійне технічне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти та науки України від 20 червня 2000 р. № 225, Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти та науки України від 30 травня 2006 р. №419, нормативно-правовими актами Міністерства освіти та науки, що є його засновником, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом".

В 1985 році в АДРЕСА_1 було відкрито навчальний заклад СПТУ - 9 для підготовки робітничих кадрів для Рівненського радіотехнічного заводу (токарів, фрезерувальників, слюсарів, монтажників та регулювальників радіоелектронної апаратури, регулювальників). Протягом останніх 20 років діяльності училища пройшла реорганізація навчального закладу, про що зазначено в п.1.8. Статуту, а саме: "Згідно наказів Міністерства освіти та науки України від 01.10.2002 р. № 525 та управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації від 09.02.2002 р. № 325 профтехучилище № 9 в м. Рівне реорганізоване в Рівненський торгово-професійний ліцей. Наказом Міністерства освіти та науки України від 15.07.2013 р. №980 змінено тип Рівненського торгово- професійного ліцею на Державний навчальний заклад "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі".

Як вже зазначалося вище, частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, серед іншого, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Державний навчальний заклад "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" є державною установою і на нього поширюється Закон України "Про освіту" та Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Відповідно до ч.2 п.7.9. Статуту, функції управління майном, закріпленим за вищим професійним училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Згідно п. 7.3. Статуту, додаткові джерела фінансування вищого професійного училища визначаються законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими нормативно-правовими актами України. Додатковими джерелами фінансування є кошти, отримані вищим професійним училищем за надання платних послуг, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти" (п.7.4 Статуту).

Оскільки, відбувалася реорганізація та перепрофілювання навчального закладу, підготовка кадрів професій металообробки та радіотехнічної галузі для Рівненського радіотехнічного заводу була припинена, а створена нова навчальна база для підготовки кадрів громадського харчування та торгівлі, не всі навчальні корпуси за адресою: АДРЕСА_1 використовуються у навчальному процесі. Слід зауважити, що загальна кількість учнів у навчальний період в різні роки суттєво не відрізняється, різниця коливається в межах 10 осіб, що підтверджується довідкою Рівненського вищого професійного училища №237 від 21.10.2016р. Загальна кількість учнів, яку навчальний заклад спроможний вмістити протягом повного навчального року становить 720 осіб. Станом на 01.01.2016 року кількість учнів зарахованих до навчання становить 560 осіб, відповідно не всі навчальні корпуси зайняті у навчальному процесі.

З метою ефективного використання державного майна та рекомендацій Міністерства освіти і науки України, відповідно до діючого законодавства України, приміщення навчального закладу, які не задіяні в навчально-виховному процесі, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області були укладені договори оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Рівненського торгово-професійного ліцею з наступними орендарями: ТзОВ НВО "Учбова техніка" та Рівненський економіко-гуманітарний і інженерний коледж, TOB "ОКК", ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_4, що підтверджується довідкою № 239 від 21.10.20016р.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що в оренду було передано частину нежитлового приміщення ДНЗ "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі", як складовий елемент матеріально-технічної бази відповідного навчального закладу, а не сам навчальний заклад, як цілісний майновий комплекс.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що з метою отримання додаткових джерел фінансування спірна частина приміщення могла бути об'єктом оренди, виходячи з положень статті 61 Закону України "Про освіту" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", а відтак доводи прокурора щодо того, що спірне приміщення є об"єктом освіти загальнодержавного значення та не може бути передане в оренду, є безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість, прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що орендована відповідачем-2 частина приміщення необхідна для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності ДНЗ "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі", а використання цього приміщення для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у відповідному навчальному закладі, а також ускладнює чи робить неможливим надання освітніх послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Так, прокурором при зверненні до суду з позовною заявою зазначено, що порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Однак, доказів незаконності використання частини нежитлового приміщення ДНЗ "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" до позову додано не було. Також відсутні докази щодо загрози збереження існуючої мережі навчальних закладів внаслідок укладення оспорюваного договору.

Крім того, відповідно до п.2.2. договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється приватизація орендованого майна, передача в суборенду, перехід права власності на орендоване майно третім особам.

Щодо забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх психологічної адаптації та активної життєдіяльності, то в даному випадку слід зазначити, що за спірним договором ДНЗ "Рівненське вище професійне училище" отримує орендну плату в розмірі 1373,5 грн. в місяць, що дає додаткові надходження для підтримання матеріально-технічної бази училища в належному стані.

З листа ДНЗ "Рівненське вище професійне училище" від 21.10.2016р. №238 вбачається, що надання в оренду приміщень навчально-виробничих майстерень училища не створює жодного утиску прав учнів щодо отримання ними професійної освіти, а навпаки розірвання угод з орендарями створить проблеми закладу по їх утриманню, збільшить обсяги спожитих закладом комунальних послуг та експлуатаційних витрат, не покращивши при цьому якість навчання та якість надання освітніх послуг.

За період дії договору оренди з 28.11.2013р. на рахунок балансоутримувача надійшло 37385,37 грн. орендної плати, така ж сума коштів надійшла до Державного бюджету України за вказаним договором. Крім того, майно застраховане орендарем на випадок його знищення на користь ДНЗ "Рівненського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі" на його вартість, що визначена висновком про вартість станом на 30.09.2013р. та становить 124470 грн.

До того ж, відповідач-2 належним чином виконує зобов'язання по сплаті орендної плати, що свідчить про отримання навчальним закладом інших доходів, передбачених положеннями законодавства та статуту ДНЗ "Рівненського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі".

Оскільки передана в оренду відповідачу-2 частина приміщення відповідного навчального закладу є лише складовою частиною ДНЗ "Рівненського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі", а не самим об'єктом освіти, та не використовується останнім в навчально-виховному процесі, у той час як доказів того, що використання орендованого майна перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та погіршує соціально-побутові умови шкільного колективу, прокурором не надано, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна недійсним.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання відповідача-2 повернути орендоване приміщення, оскільки дана вимога за своєю правовою природою є похідною від первісної (основної) позовної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2016 року у справі №918/1032/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.