Постанова № 65040506, 21.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року Справа № 904/9665/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 02.06.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 02.06.2016р.;

від відповідача-1: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 06.02.2017р.;

від відповідача-2: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі № 904/9665/16

за позовом Банку "Експобанк ЧЗ, а.с.", м. Прага, Чехія

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", Вільногірськ, Дніпропетровська область

до відповідача-2: Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

про визнання протиправним дій, скасування рішень, свідоцтв про право власності

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі № 904/9665/16 (суддя Петренко І.В.) в задоволенні заяви від 14.10.2016 про забезпечення позову відмовлено. Позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними:

-Рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 № 489 «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло»;

-Рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 20.12.2012 №531 «Про оформлення та видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» свідоцтв про право власності на комплекси будівель та споруд, розташовані по вул.Промислова 31, 31 А, 31 Б, 31 В у м.Вільногірськ» в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова, 31 А, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд по виготовленню скла) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.Промислова 31, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область (Комплекс будівель та споруд енергозабезпечення);

-Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 серія САС №690605 видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд з виробництва скла, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, Промислова, 31а;

-Свідоцтво про право власності від 21.12.2012 серія САС №690602, видане Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» стосовно комплексу будівель і споруд енергозабезпечення, розташованого за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31.

Стягнуто з ТОВ "Вільногірське скло" на користь Банку "Експобанк ЧЗ, а.с." судовий збір в розмірі 6 890, 00грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що висновки суду щодо зменшення вартості, погіршення стану, знищення («не збереження») предмету іпотеки не відповідають обставинам справи, оскільки при перереєстрації нерухомого майна за адресою м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, згідно якої всі будівлі увійшли до комплексів будівель та споруд за окремими адресами, кожній будівлі були привласнені відповідні літери:

1. Комплекс будівель та споруд енергозабезпечення: вул. Промислова, 31;

2. Комплекс будівель та споруд з виробництва скла: вул. Промислова, 31А;

3. Комплекс будівель та споруд інструментального виробництва: вул. Промислова, 31Б;

4. Комплекс будівель та споруд допоміжного призначення: вул. Промислова, 31В.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були перенесені всі відомості, зокрема, про іпотеку будівлі скляного корпусу № 2, що є предметом Договору іпотеки від 21.03.2012р.

Після обєднання/поділу у свідоцтві про право власності на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд з виробництва скла: вул. Промислова, 31А, реєстраційний номер № 38741735) САС № 690605, зокрема будівля скляного корпусу № 2 зазначена як «будівля скляного корпусу № 2 Ж-2 заг. пл.-24303,9 кв.м, прибудова до скляного корпусу № 2 Ж-4 з переходом ж-1 заг. пл. 284,6 кв.м».

Отже, на думку апелянта, загальна площа предмету іпотеки не зменшилась, тому що разом з прибудовою (ж-2) та переходом (ж-1) вона складає 24588,5 кв.м.

Таким чином, в результаті дій з обєднання/поділу обєктів нерухомого майна не змінився їх фактичний стан (призначення, вартість, площа та інше), не виникли «новостворені» обєкти (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06.07.2016р. у справі № 6-1213цс16), не змінилось право власності (відчуження) на ці обєкти, право стягнення на предмет іпотеки (будівлі скляного корпусу № 2) збереглося.

Господарський суд дійшов висновку, що дії відповідача-1 щодо поділу/обєднання обєктів нерухомого майна, які включають предмет іпотеки, є протиправними та порушують умови п.5.5 Договору, оскільки відсутня попередня згода іпотекодержателя на дії для зміни або зменшення вартості предмета іпотеки, а також продавати, уступати, передавати, віддавати в іпотеку або іншим чином відчужувати, або спричиняти накладення обтяження на предмет іпотеки.

Апелянт зауважує, що п. 5.5 Договору іпотеки не містить заборони чи отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя у разі обєднання предметів іпотеки з іншими власними обєктами нерухомого майна в окремий обєкт нерухомості, за умови, що предмети іпотеки не змінюються, не відчужуються та не обтяжуються. Крім того, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» містить вичерпний перелік дій іпотекодавця, які можуть бути здійснені виключно на підставі згоди іпотекодержателя, серед яких відсутня дія щодо обєднання обєктів нерухомого майна.

Таким чином апелянт вважає, що у рішенні місцевого господарського суду розширено тлумачиться п. 5.5 Договору іпотеки, зменшується обсяг прав іпотекодавця щодо володіння та користування власним нерухомим майном відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

В результаті обєднання окремих будівель і споруд в комплекси не відбулось відчуження цього майна, крім того, такі комплекси не носять правового статусу новоствореного обєкта нерухомості, адже ці комплекси як обєкт нерухомого майна складаються виключно з існуючих будівель та споруд, які залишились предметом іпотеки та нікуди не зникли і продовжують існувати.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування позовної давності.

Відлік строку звернення до суду для оскарження спірних Рішень виконкому № 498 та № 531 починається з моменту їх офіційного оприлюднення, тобто з моменту коли особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатись про ці рішення у день їх опублікування. Рішення виконкому № 498 оприлюднено 19.12.2012р., Рішення виконкому №531 24.12.2012р., таким чином позивач мав можливість оскаржити їх у встановленому законом порядку. Однак, до суду позивач звернувся з позовом лише 26.10.2016р., тобто майже через чотири роки (тоді як загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки). Апелянт посилається на ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 51 рішення від 22.10.1996р. у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011р. у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії».

На думку апелянта, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права. Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України від 16.11.2016р. у справі №6-2469цс16. Позивач не навів жодних поважних обставин, які є обєктивно непереборними та не залежать від його волевиявлення і повязані з дійсними істотними перершкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Позивач зазначив лише дату 05.07.2016р. коли йому стало відомо про спірні рішення виконкому, при цьому жодних підстав, що перешкоджали йому раніше дізнатись та викоритати загальнодоступні відкриті джерела інформації (включаючи офіційний сайт виконкому) не навів.

Господарський суд не обгрунтував підстави для визнання поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім того, господарський суд прийняв рішення про права та обовязки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме щодо ТОВ «Укрспецсила» (між ТОВ «Укрспецсила» та ТОВ «Вільногірське скло» були укладені договори купівлі-продажу частки нерухомого майна від 23.02.2016р. - 11/100 частки комплексу будівель та споруд енергозабезпечення: вул.Промислова, 31 та від 26.05.2016р. 4/100 частки комплексу будівель та споруд з виробництва скла: вул.Промислова, 31 В)

На думку скаржника, господарський суд безпідставно не задовольнив подане відповідачем-1 клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Укрспецсила» та в рішенні суду не обгрунтував підстави залишення цього клопотання без задоволення.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (а.с.209-215)

Позивач вважає, що в результаті дій відповідача-1 та прийнятих рішень відповідачем-2 були змінені характеристики та реквізити предмету іпотеки, тому посилання апелянта на те, що фактичний стан предмету іпотеки не змінився не відповідають дійсності.

На думку позивача, необхідності здійснювати перереєстрацію всіх обєктів нерухомого майна апелянта у «новому» Державному реєстрі речових прав не було необхідності, оскільки в день укладення Іпотечного договору апелянт зареєстрував іпотеку в Державному реєстрі іпотек. Більш того, апелянт не наводить в апеляційній скарзі норму, яка б покладала на нього обовязок здійснити повторну реєстрацію іпотеки та не наводить положення законодавства, яке б покладало на нього обовязок перенести відомості про іпотеку до новостворених реєстрів.

Таким чином, відповідач-1 не мав права без згоди позивача розпоряджатися іпотечним майном на власний розсуд, що призвело до зміни ідентифікуючих ознак предмету іпотеки. Посилається на правову позицією Верховного Суду України «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».

Крім того, позов подано до спливу строків позовної давності, тому позивач при зверненні до суду із позовом не наводив причин пропуску такого строку, не обгрунтовував їх поважність та не клопотав про їх поновлення.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду в судове засідання на 21.02.2017р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Чимбар Л.О., Іванов О.Г.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №304/17 від 21.02.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чимбар Л.О.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.02.2017р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Пунктом 3.9.2 Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судове засідання, яке відбулось 21.02.2017р. відповідач-2 не забезпечив явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 187, т.2).

21.02.2017р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Вільногірської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю повноважного представника виконкому в іншому судовому засіданні у справі № 804/5965/14, призначеній на 21.02.2017р. о 11:00 у Дніпропетровському адміністративному окружному суді. (а.с.207-208, т.2)

Згідно п. 3.9.2 Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що останній не надав доказів в підтвердження викладених в клопотанні обставин, крім того відповідач-2 не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеної сторони за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

03.01.2012 між Банком «ЛББВ Банк ЧС а.s.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» укладено кредитний договір №63/11, зареєстрований у Національному Банку України, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №28 від 16.03.2012.

На забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, між банком та товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» укладено договір іпотеки від 21.03.2012, посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за номером 490.

Відповідно до пункту 5.5 договору іпотеки Іпотекодавець (відповідач-1) без передньої письмової згоди Іпотекодержателя (позивача) не повинен здійснювати наступні дії:

(а) вчиняти будь-які дії стосовно предмета іпотеки, що могло б порушити або суперечити будь-якій умові цього Договору або Кредитного Договору;

(б) вчиняти будь-які дії для зміни або зменшення вартості предмета іпотеки або будь-яких прав Іпотекодержателя стосовно предмета іпотеки.

Відповідно до п.п. (с) п. 14.2. ст. 14 Кредитного договору, доки усі зобов'язання відповідача-1, у зв 'язку із Кредитним договором не будуть виконані, відповідач-1 не має права без попередньої письмової згоди позивача продавати, передавати або іншим чином розпоряджатися будь-якими активами в межах однієї операції на суму, що перевищує 100000 доларів США.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчудження обєктів нерухомого майна № 35340288 від 21.03.2012року до єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є заборона на нерухоме майно нежитлова будівля Б-2 (будівля скляного корпусу №2) загальною площею 24 581,1 кв.м, м.Вільногірськ вулиця Промислова , будинок 31.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі іпотек № 35340658 від 21.03.2012року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметрами якого є договір іпотеки, Р№ 490 від 21.03.2012року на нерухоме майно нежитлова будівля Б-2 (будівля скляного корпусу №2) загальною площею 24 581,1 кв.м, м.Вільногірськ вулиця Промислова , будинок 31.

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 498 від 12.12.2012 року присвоєно майновим комплексам ТОВ «Вільногірське скло», яке розташоване в м.Вільногірськ наступні поштові адреси:

- майновий комплекс енергозабезпечення: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31;

- майновий комплекс з виробництва скла, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31А;

- майновий комплекс інструментального виробництва, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31Б;

- майновий комплекс будівель і споруд допоміжного призначення, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31В.

14.12.2012року між Банком «ЛББВ Банк ЧС а.s.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 63/11 від 01.01.2012року, яким сторони внесли зміни у пункт 1.1 Кредитного договору «Кінцева дата погашення»; у визначення терміну «Перша дата погашення»; у пункт 9.1 Кредитного договору.

На підставі заяви генерального директора ТОВ «Вільногірське скло» ОСОБА_4 № 1416 від 18.12.2010 року рішенням виконкому Вільногірської міської ради №531 20.12.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» видані свідоцтва про право власності на:

1.1 комплекс будівель і споруд енергозабезпечення, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31;

1.2 комплекс будівель і споруд з виробництва скла, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31А;

1.3 комплексу будівель і споруд інструментального виробництва, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31Б;

1.4 комплекс будівель і споруд допоміжного призначення, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31В .

подальшому ТОВ «Вільногірське скло» звернувся до БТІ із заявою про проведення реєстрації права власності на чотири нові об'єкти нерухомості - комплекси будівель і споруд, що розташовувалися за новими поштовими адресами.

Рішенням Бюро технічної інвентаризації від 25.12.2012 зареєстровано право власності на нові об'єкти нерухомості у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Предмет іпотеки за договором іпотеки, який укладено із позивачем включено до комплексу будівель і споруд із виробництва скла, що знаходиться за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31А, що підтверджується відомостями із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2014, індексний номер 26964426.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Доводи апеляційної скарги про необхідність перенесення відповідних записів про іпотеку та заборони відчуження зі старих Реєстрів до нового Державного реєстру виключно за окремими адресами відхиляються колегією суддів з огляду на те, що державна реєстрація іпотеки, проведена в Державному реєстрі іпотек за реєстраційний номером 12302393 у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 28.01.2003 року, та Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 410 не скасована, є дійсною та наявною в державних реєстрах, що підтверджується інформаційною довідкою № 69703768 від 04.10.2016 року.

У звязку із змінами в законодавстві щодо державної реєстрації нерухомого майна, 01.01.2012 року набули чинності та вступили у дію одночасно два нормативно-правові акти:

Постанова КМУ від 22 червня 2011 р. N 703, якою було затверджено «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанова КМУ від 26 жовтня 2011 р. N 1141, якою затверджено «Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Вищезазначені постанови не покладали на власників нерухомого майна, відомості про права яких містилися у старих Реєстрах, обовязку щодо здійснення перереєстрацію (перенесення відомостей) до нового Державного реєстру (ні з початку функціонування нового державного реєстру 01.01.2012 року, ні з моменту припинення функціонування старих Реєстрів з 01.01.2013 року), а дані в старих Реєстрах залишалися дійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків місцевого господарського суду про зменшення вартості, погіршення стану предмету іпотеки відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до 25.12.2012 року загальна площа окремого майна, розташованого за адресою вулиця промислова 31 становила 24 581,1 кв.м, а після 25.12.2012 року площа складової частини комплексу будівель і споруд з виробництва скла, розташованих за адресою вулиця промислова 31А зменшилася до 24 303,9 кв.м..

Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги, щодо незмінності стану предмету іпотеки відхиляються колегією суддів як такі, що протирічать фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1,2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 585 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Правомочсть розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Відповідно до пункту 5.5. Договору іпотеки Іпотекодавець (ТОВ «Вільногірське скло»; без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя (Позивача) не повинен здійснювати наступні дії:

(а)вчиняти будь-які дії стосовно Предмета іпотеки, що могло б порушити або суперечити будь-якій умові цього Договору або Кредитного Договору;

(б)вчиняти будь-які дії для зміни або зменшення вартості Предмета іпотеки або будь-як прав Іпотекодержателя стосовно Предмета іпотеки.

Відповідно до п.п. (с) п. 14.2. ст. 14 Кредитного договору, доки усі зобовязання ТОВ «Вільногірське скло» у звязку із Кредитним договором не будуть виконані, ТОВ «Вільногірське скло» не має права без попередньої письмової згоди Позивача продавати, передавати або інакше розпоряджатися будь-якими активами в межах однієї операції на суму, що перевищує 100 000 доларів США.

При цьому, відповідно до п. 2.3. Договору іпотеки, вартість предмета іпотеки складає 18 340 791,00 грн., що значно перевищує 100 000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України.

Внаслідок поділу Предмета іпотеки, його площа була зменшена з 24 581,1 кв.м. де 24 303, 9 кв.м., що обєктивно призвело до зменшення вартості Предмета іпотеки.

Відповідно до п. (і) ст. 14 Кредитного договору ТОВ «Вільногірське скло» зобовязався інформувати Позивача без затримок у письмовій формі про будь-яку подію, яка мала би негативний вплив на його здатністьвиконувати свої зобовязання за Кредитним договором, договорами забезпечення або спричинити настання Випадку невиконання.

Вищенаведені положення договорів узгоджуються з положеннями Закону «Про іпотеку», зокрема:

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Таким чином, дії ТОВ «Вільногірське скло» по поділу / обєднанню предмета іпотеки слід розцінювати як розпорядження ним обєктом нерухомого майна, переданого в іпотеку, іншим чином (ч.2 ст. 586 ЦК України).

Перелік дій, які Іпотекодавець може вчиняти виключно із згоди Іпотекодержателя, визначені в частині 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», слід розцінювати як мінімально встановлені та закріплені на законодавчому рівні гарантії захисту інтересів Іпотекодержателя.

Вказана норма має бути дотримана Іпотекодавцем безумовно, не дивлячись на те, чи дублюються аналогічні положення у відповідному договорі, чи таких не передбачено у договорі.

Водночас, окрім ЗУ «Про іпотеку» обовязки і права іпотекодавця можуть бути встановлені іншими нормативно правовими актами, зокрема, Цивільним Кодексом України (ст. 586 ЦК України).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія судді відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у переліку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку») дій щодо обєднання предметів іпотеки з іншим нерухомим майном не обмежує такого права Іпотекодавця,як необгрунтовані.

Відповідно, доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права в частині неправильного застосування положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» відхиляються, як такі що протирічать висновкам встановленим апеляційною інстанцією.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення строків позовної давності відхиляються з огляду на наступне:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Вільногірське скло» не надано допустимих доказів на підтвердження його доводів про отримання позивачем листа державного реєстратора ОСОБА_5 № 03.- 12/444 від 16.09.2014року з огляду на те, що в спірному листі вказана невірна адреса позивача, а саме номер будинку1/126 в той час , як правильна юридична адреса 126/1, відсутній опис вкладення та відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з доводами позивача, що він мав можливість дізнатися про порушення своїх прав саме зі змісту інформаційної довідки, отриманої ним 05.07.2016року, сформованою за результатами аудиту.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне: зі змісту рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 року «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам ТОВ «Вільногірське скло» яке розташоване в м.Вільногірськ по вулиці Промисловій» вбачається, що вірним реєстраційним номером даного рішення є 498, проти № 489, вказаного в рішенні місцевого господарського суду. Проте з суті рішення місцевого господарського суду вбачається, що ним було визнано недійсним саме рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 12.12.2012 року «Про присвоєння окремих поштових адрес майновим комплексам ТОВ «Вільногірське скло», яке має реєстраційний номер 498 (т.2 а.с. 217) , а тому зазначення в рішенні № 489 слід вважати опискою, яка може бути виправлена місцевим господарським судом в порядку, визначеному ГПК України.

Оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі № 904/9665/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі № 904/9665/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 28.02.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов