Постанова № 65040439, 28.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 916/2471/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»

на рішення Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016 року

по справі № 916/2471/16

за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області

до Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення 46 493, 23 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» про стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна у розмірі 46 493, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем водних ресурсів з власної свердловини для виробничих потреб підприємства при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), внаслідок чого державі Україна було заподіяно збитків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 46 493, 23 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наявність всіх елементів цивільного правопорушення, що є підставою притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено посилання відповідача на те, що позивачем не надано до матеріалів справи оригіналів довідок, які підтверджують обсяг використаних підземних вод, а наявні копії не були засвідчені в установленому порядку.

Апелянт також вказує на те, що місцевим господарським судом неправомірно відхилена заява про застосування по справі позовної давності.

Крім того, скаржник наполягає на тому, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не доведено, що продуктивність водозаборів підземних вод перевищувала 300 кубічних метрів на добу.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24 січня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24 січня 2017 року зобовязано Державну екологічну інспекцію в Одеській області надати до Одеського апеляційного господарського суду для огляду у судовому засіданні оригінали довідок за № 38 та № 39 від 10 вересня 2013 року; продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 02 березня 2017 року та розгляд справи відкладено на 28 лютого 2017 року о 10:45 год.

В судовому засіданні, 28 лютого 2017 року, представником позивача було надано для огляду оригінали довідок за № 38 та № 39 від 10 вересня 2013 року (щодо обсягів водокористування).

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали витребуваних документів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Яв вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено планову перевірку ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено акт (а.с. 10-14).

Зазначеним актом від 11 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області було встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, використання підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 10-14).

З матеріалів справи також вбачається, що 09 вересня 2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено протокол № 001161 про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів». Правопорушення посадової особи відповідача, полягало у тому, що директором було допущено забір підземних вод з власної свердловини в період з 29.07.2013р. по 09.09.2013р. При цьому термін дії дозволу на спеціальне водокористування УКР 1975-А/Оде закінчився 28.07.2013р. (а.с. 27).

10 вересня 2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було накладено адміністративне стягнення на директора ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів», у звязку з вчиненням посадовою особою адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 110 Водного кодексу України (а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено протокол № 001162 про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів», у звязку з допущенням останнім забору підземних вод з свердловини № 258, яка знаходиться на території ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів», при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (прісними підземними водами). Протокол містить дані щодо обєму використаних підземних вод на виробничі потреби протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р., який склав 684 м. куб. (а.с. 23).

Постановою № 001162 від 11 вересня 2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища на директора ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» було накладено адміністративне стягнення, у звязку з вчиненням вказаною особою адміністративного правопорушення (а.с. 24).

25 листопада 2013 року Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до відділу державної виконавчої служби із заявами № 7111/10 та № 7110/10 про відкриття виконавчих проваджень на підставі винесених державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища постанов про адміністративне правопорушення № 001162 від 11.09.2013р. та № 001161 від 10.09.2013р. (а.с. 25, 29).

08 жовтня 2013 року позивач звернувся з претензією № 95 до ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів», у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) та дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 15-16).

З додатку до претензії № 95 від 08.10.2013р. вбачається, що розмір збитків, заподіяних відповідачем було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 220 від 30.06.2011р. Розмір заподіяної шкоди, який було розраховано у відповідності до зазначеної методики, склав 46 493, 23 грн. (а.с. 17-18).

14 лютого 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського управління юстиції було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження № 42077780 та № 42078046 з примусового виконання постанови № 001162 від 11.09.2013р. та № 001161 від 10.09.2013р. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а.с. 26, 30).

З наданих в обґрунтування позову документів, а саме з довідки № 39 від 10.09.2013р. вбачається, що протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р. ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» було використано на виробничі потреби 684 кубометрів води.

Довідкою № 38 від 10.09.2016р. ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» було підтверджено, що останнім у період з 29.07.2013р. по 10.09.2013р. було використано 125 кубометрів води.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано позов про стягнення із ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» заподіяної шкоди, розмір якої становить 46 493, 23 грн.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

·1)протиправної поведінки;

·2)шкоди;

·3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

·4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обовязок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, таким чином (позивачу) відповідно до положень законодавства взагалі не потрібно доводити наявність вини боржника, оскільки відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

З пункту 9 статті 44 Водного кодексу України вбачається, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.

За приписами статей 46, 48 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Нормами статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

За змістом ст.110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Положеннями ст. 111 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

У п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 зазначено, що вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар, (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного законодавства, яке полягає у самовільному використанні підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р. та користуванні надрами (прісними підземними водами) без спеціального дозволу протягом періоду з 29.07.2013р. по 10.09.2013р., відповідачу нараховано збитки у розмірі 46 493, 23 грн.

Обсяг самовільно використаних вод ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» підтверджується наявними в матеріалах справи довідками № 38 від 10.09.2016р. та № 39 від 10.09.2013р.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що вищезазначені довідки подані до суду не в оригіналі та не засвідчені в установленому порядку, оскільки судом оглядалась зазначені документи, надані саме відповідачем з мокрою печаткою, на підставі яких зроблено висновок про обєм використання підземних вод.

Положеннями ст. 39 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія зауважує на тому, що при вирішенні справи по суті, судом першої та апеляційної інстанції брались до уваги не лише довідки про обсяг використаних відповідачем вод без отримання спеціального дозволу, а також інші письмові докази, такі як акт від 11.09.2013р. на предмет дотримання ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» вимог природоохоронного законодавства, протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, які містять необхідні відомості та які не були оскаржені ні відповідачем ні його посадовими особами у встановленому порядку.

Окрім вищевикладеного, ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» було заявлено при розгляді справи в суді першої інстанції про застосування позовної давності до вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення збитків за період з 08.08.2011р. по 04.04.2012р. Необхідність застосування позовної давності, за переконанням відповідача, повязана із фактом проведення щодо ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» перевірки, за результатами якої було складено акт від 04.04.2012р.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З акту від 11.09.2013р. на предмет дотримання ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» вимог природоохоронного законодавства вбачається, що діяльність відповідача дійсно була предметом перевірки, за результатами якої було складено акт від 04.04.2012р.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні такої заяви з огляду на те, що ні відповідачем, яким було зроблено заяву про застосування позовної давності, ні позивачем, акт від 04.04.2012р. суду надано не було, у звязку з чим, не вбачається можливим дослідити питання щодо вчинення відповідачем будь-яких порушень природоохоронного законодавства, які повинні були бути відображені у акті 04.04.2012р. та який відсутній в матеріалах справи.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші доводи скарги не спростовують встановлених обставин водокористування без спеціального дозволу, а відтак, правильності правового висновку про правопорушення відповідача у сфері природоохоронного законодавства, причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяною шкодою та вини.

Вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016 року по справі № 916/2471/16 без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2016 року по справі № 916/2471/16 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.03.2017р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяН.В. Ліпчанська

СуддяА.І. Ярош