Рішення № 65039717, 21.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017

Справа №910/8088/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

2) Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 25 694,31 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) суму збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 25 694,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/8088/16, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовлено у задоволені позову.

Постановою Вищого Господарського суду України від 20.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/8088/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справу № 910/8088/16 передано на розгляд судді Турчина С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 суддею Турчин С.О. справу № 910/8088/16 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 02.02.2017.

20.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та письмові пояснення, у яких позивач зазначив, що перевезення здійснювалося ДП "Донецька залізниця".

02.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 02.02.2017 не з’явився.

В судове засідання 02.02.2017 з’явились представники відповідача та заявили клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача – Державне підприємство "Донецька залізниця", надали пояснення щодо заявленого клопотання та просили суд його задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2017 залучено до участі у справі № 910/8088/16 як відповідача 2 - Державне підприємство "Донецька залізниця", розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

У судове засідання 21.02.2017 представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно із п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРЮОП або за іншою адресою).

Місцезнаходженням відповідача 2 є м. Донецьк, тобто на території проведення АТО.

Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Донецьк підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта" Київська міська дирекція № 50-06/606 від 03.06.2016.

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції").

У відповідності до згаданого листа судом було розміщено інформацію про залучення ДП "Донецька залізниця" як відповідача 2 та відкладення розгляду справи на 21.02.2017 на сторінці Господарського суду міста Києва офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідною роздруківкою, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, ДП "Донецька залізниця" було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 21.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест холдинг” (постачальник) укладено договір № ММД-13.50-14-1291/127, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати, а покупець – прийняти і оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, ПАТ “Донецьккокс”, ПАТ “Запоріжкокс”, ПАТ “Азовсталь”, на умовах, передбачених цим договором.

29.10.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "“Метінвест холдинг” (вантажовідправником) на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вантажоодержувача) було здійснено відправлення вагонів на адресу позивача (одержувач вантажу, графа “ 4” залізничної накладної) у вагонах №№62197744, 52276458, 57640526, 53549523, 54039177, 56419773, вантаж - кокс домінний, вантажовідправник (графа “ 1” накладної) - ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, що підтверджується залізничною накладною №49551484 від 29.10.2015.

07.11.2015 при надходженні вагонів на станцію на станції Маріуполь-Сорт Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагах, під час якої виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній у відомості вагонів, що є додатком до накладної. Про даний факт складено комерційні акти: БН№724427/1366, БН№724428/1367, БН№724429/1368 БН№724430/1369, БН№724431/1370, БН№724432/1371 про недостачу вантажу в відповідних вагонах.

В комерційному акті БН№724427/1366 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над люками є поглиблення розміром 1300мм х на ширину вагона х 500мм в глибину. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №62197744 становить 1600 кг.

В комерційному акті БН№724428/1367 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1 люком є поглиблення розміром 1500мм х на ширину вагона х 700мм в глибину. Маркування порушене. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №52276458 становить 1650 кг.

В комерційному акті БН№724429/1368 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над люками є поглиблення розміром 1200мм х на ширину вагона х 600мм в глибину. Маркування порушене. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №57640526 становить 1750 кг.

В комерційному акті БН№724430/1369 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над люками є поглиблення розміром 1200мм х на ширину вагона х 600мм в глибину. Маркування порушене. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №53549523 становить 1750 кг.

В комерційному акті БН№724431/1370 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над люками є поглиблення розміром 1400мм х на ширину вагона х 600мм в глибину. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №54039177 становить 1900 кг.

В комерційному акті БН№724432/1371 від 07.11.2015 відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм., "шапкоподібна". Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над люками є поглиблення розміром 5200мм х на ширину вагона х 700мм в глибину. На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом. Згідно із даним комерційним актом недостача у вагоні №56419773 становить 2250 кг.

Комерційні акти підписано належними особами згідно п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці – начальником станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

За розрахунками позивача загальна вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку – фактури №90553577 від 29.10.2015, з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 25 694,31 грн. (у напіввагоні №62197744 становить 3475,11 грн., у напіввагоні №52276458 – 3390,78 грн., у напіввагоні №57640526 – 3697,02 грн., у напіввагоні №53549523 – 4096,46 грн., у напіввагоні №54039177 – 4757,75 грн., у напіввагоні №56419773- 6277,19 грн.).

Спір у даній справі виник внаслідок порушення Державним підприємство “Донецька залізниця” правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів від 07.11.2015 та виникнення у Державного підприємства “Донецька залізниця” перед позивачем заборгованості в розмірі 25694,31 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ “Українська залізниця”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735, ПАТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 “Про утворення публічного акціонерного “Українська залізниця”. Відтак ПАТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці підприємств залізничного транспорту, зокрема Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Посилаючись на вищезазначене, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 25 694,31 грн. саме з відповідача 1 у справі.

В свою чергу, відповідач 1 у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ПАТ “Українська залізниця” є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником прав і обов’язків ДП “Донецька залізниця”, яке на даний час існує, як юридична особа і не виключене з Єдиного державного реєстру.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/8088/16 від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/8088/16 від 18.10.216 та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20.12.2016 вказав, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи положення постанови КМУ від 12.11.14 №04 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", у якій установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п.5 зазначеної постанови, а відображається у балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється у частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, у порушення вимог ст.4 ГПК України, ст.4 ЦК України безпідставно не брали до уваги того, що правовідносини правонаступництва врегулювано ч.6 ст.2 ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", і не перевірили чи є суперечності між відповідними положеннями Закону та постановою КМУ від 12.11.14 №04, як наслідок, дійшли передчасного висновку про недоведеність позивачем обставин правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" щодо ДП "Донецька залізниця".

У зв’язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що для правильного вирішення справи необхідно встановити чи відповідає перевізник за нестачу прийнятого до перевезення спірного вантажу. При цьому, судами фактично не було встановлено, яке саме підприємство (ДП "Донецька залізниця" чи регіональна філія "Донецька залізниця" в особі ПАТ "Українська залізниця") надавало позивачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та на чиї рахунки вантажовідправник сплачував кошти за надання послуг з перевезення, що є суттєвим для правильного вирішення спору у цій справі. Крім того, судами не досліджувалося взагалі наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про створення відокремлених підрозділів ПАТ "Українська залізниця", зокрема: регіональна філія "Донецька залізниця" та з якого часу діє ця філія, яким майном вона наділена юридичною особою, що її створила (ч.3 ст.95 ЦК України), які функції юридичної особи виконує та чи має право представляти юридичну особу у спірних правовідносинах відповідно до положення.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2016, судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом, згідно із залізничною накладною №49551484 від 29.10.2015 зі станції відправлення "Авдіївка" Донецької залізниці на станцію Маріуполь – Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вантаж, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

При цьому, в матеріалах справи наявний договір № 227/4477 від 02.12.2011 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги, укладений між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Таким чином, судом встановлено, що послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом за спірною залізничною накладною №49551484 від 29.10.2015 надавало позивачу саме Державне підприємство "Донецька залізниця".

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

07.11.2015 при надходженні вагонів на станцію на станції Маріуполь-Сорт Донецької залізниці було виявлено недостачу, про що складно комерційні акти БН№724427/1366, БН№724428/1367, БН№724429/1368 БН№724430/1369, БН№724431/1370, БН№724432/1371.

Згідно із комерційними актами від 07.11.2015 загальна недостача вантажу становить 10900 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №90553577 від 29.10.2015, згідно із яким вартість 1 тонни вантажу становить 4438,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що вартість нестачі вантажу становить 25694,31, у зв’язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 25694,31 грн. заявлені до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв’язку із тим, що останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання щодо того чи є ПАТ "Українська залізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" судом було встановлено наступне.

Як встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи договір перевезення вантажу був укладений між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця".

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 № 4442-VI, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Згідно із п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, товариство є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства «Донецька залізниця».

Разом з тим, реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до наведеного, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів визначено також у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства" Українська залізниця".

Згідно із вищенаведеними нормами законодавства, вказівка в Законі України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 та Статуті ПАТ "Українська залізниця" про те, що останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

В пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Отже, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту загального користування та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що Державне підприємство "Донецька залізниця", яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти за зобов’язаннями не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2017 у справі № 910/12279/16, від 28.12.2016 у справі № 910/8925/16, від 13.12.2016 у справі № 910/11196/16, від 20.12.2016 у справі № 910/8325/16, від 07.12.2016 у справі № 910/5100/16, від 20.12.2016 у справі № 910/7788/16.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003, у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" знаходиться в стані припинення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", передавальні акти за зобов’язаннями не складено та боржник не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то у ПАТ "Українська залізниця" не виникло зобов’язання по відшкодуванню збитків у розмірі втраченого майна.

Крім того, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 судом встановлено, що за завдані збитки які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу має відповідати ДП "Донецька залізниця", а не регіональна філія "Донецька залізниця", оскільки спірне перевезення здійснювалось 29.10.2015, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено лише 26.11.2015.

У зв’язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суми збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 25 694,31 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягають.

Щодо відповідача 2 – Державне підприємство "Донецька залізниця", то суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту статей 1, 21, 24 Господарського процесуального кодексу України, набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин між сторонами та відповідно кореспондуючого обов’язку відповідача здійснити певні дії на користь позивача або утриматись від їх вчинення задля захисту та реалізації прав і законних інтересів позивача, а лише з фактом пред’явлення позову до особи.

З урахуванням вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути суму збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 25 694,31 грн. з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Тоді як судом було відмовлено в задоволенні вимог до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Будь-яких вимог до відповідача 2 – Державного підприємства "Донецька залізниця" позивачем не заявлено.

Одночасно, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При вирішенні спору господарський суд обмежений позовними вимогами та не може спонукати до їх уточнення, а право виходу за їх межі чинним господарським процесуальним законодавством пов’язано саме з наявністю відповідного клопотання.

Наразі, позивачем не було подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, внаслідок чого судом розглянуто дану справу у межах заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та враховуючи, що позовні вимоги до Державного підприємства "Донецька залізниця" як відповідальної особи за відшкодування збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні не заявлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 25 694,31 грн.

Водночас суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом до відповідача 2.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017.

Суддя С.О. Турчин