Рішення № 65039403, 28.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2017 Справа № 904/200/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ", м. Дніпро

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за договором оренди

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ФОП

від відповідача: Подолінська Т.В., дов. від 28.09.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" про стягнення пені у розмірі 3 231,89грн., 3% річних у розмірі 248,73грн., інфляційних у розмірі 979,82грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 з відповідача стягнуто основний борг, пеню та 3% річних. Однак відповідач сплатив дану заборгованість лише 08.07.2016р., у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.8.3. договору та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, донараховані на основний борг, а також інфляційні втрати на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які позивач не заявляв до стягнення у справі №904/1637/16.

02.02.2017р. позивач подав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1 500,00грн.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, однак заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1 500,00грн., оскільки: позивач сам є адвокатом, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; інший адвокат ніякого процесуального документу (окрім договору про надання адвокатських послуг, акту виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру) не готував та нічого особисто не підписував, не брав участі у судових засіданнях; в інших аналогічних справах позивач не користувався послугами адвоката. Відповідач вважає, що адвокатські витрати понесені позивачем за власним бажанням.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

23.02.2017р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. (набрало законної сили 07.06.2016р.) у справі №904/1637/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №01/08/14 від 01.08.2014 у загальному розмірі 26 736 грн. 81 коп. встановлено, що 01.08.2014р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/08/14, відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар - прийняти у тимчасове платне користування на строк та на умовах договору нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 54,1 кв. м.

Згідно п.1.5. договору приміщення передається в оренду орендодавцем строком на 2 роки та 11 місяців до 30.06.2017р.

01.08.2014р. сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення щодо передачі майна в оренду.

У п.7.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2 років та 11 місяців, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

При укладенні договору у розділі 3 сторонами визначені умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати, інших платежів та порядку розрахунків, а саме:

- щомісячна орендна плата за користування приміщенням сплачується в безготівковій формі та складає: у період з 01.08.2014р. до 31.01.2015р. - 7 000,00грн. з ПДВ; у період з 01.02.2015р. по 31.07.2015р. - 8 000,00грн. з ПДВ; у період з 01.08.2015р. до повернення приміщення з оренди (згідно розділу №2 до договору) 8 500,00грн. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1) (п.3.1. договору);

- оплата орендної плати здійснюється в гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, в строки та на умовах, зазначених у договорі (п.3.2. договору);

- оплата за неповний місяць оренди перераховується пропорційно кількості днів фактичної оренди (п.3.3. договору);

- оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передплати на поточний рахунок орендодавця таким чином: передплата за перший місяць оренди в розмірі 7 000,00грн. без ПДВ та за останній місяць оренди в розмірі 8 500,00грн. без ПДВ, сплачуються протягом 5 робочих днів з дня укладання договору; за другий і наступні (окрім останнього) місяці оренди, орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України (п.3.4. договору);

- орендна плата не включає в себе оплату вартості комунальних послуг (п.3.5. договору).

Рішенням також встановлено, що по орендній платі за січень 2016р. в сумі 8 500,00грн. граничний термін сплати - 04.01.2016р., по орендній платі за лютий 2016р. в сумі 8 500,00грн. граничний термін сплати - 02.02.2016р., по орендній платі за березень 2016р. в сумі 8 500,00грн. граничний термін сплати - 02.03.2016р.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, орендну плату за період з січня по березень 2016р. у встановлений договором строк не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 25 500,00грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 25 500,00грн. - основного боргу, 1 134,27грн. - пені, 78,03грн. - 3% річних, 1 376,74грн. - частину витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.19-22).

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач сплатив дану заборгованість лише 08.07.2016р. (а.с.23), позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.8.3. договору та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, донараховані на основний борг, а також інфляційні втрати на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які позивач не заявляв до стягнення у справі №904/1637/16.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.8.3. договору орендар у разі порушення строку розрахунків сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день оплати від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на орендну плату за січень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 05.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування пені з 05.01.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 1 067,05грн., нараховану на орендну плату за лютий 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування пені з 03.02.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 1 082,42грн., нараховану на орендну плату за березень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування пені з 03.03.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 1 082,42грн., що разом складає 3 231,89грн.

Господарський суд, перерахувавши пеню, встановив, що пеня, нарахована на орендну плату за січень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 05.07.2016р. складає 1 064,13грн., нарахована на орендну плату за лютий 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. складає 1 079,45грн., нарахована на орендну плату за березень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. складає 1 079,45грн., що разом становить 3 223,03грн. та підлягає до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, нараховані на орендну плату за січень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування 3% річних з 05.01.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 82,91грн., нараховані на орендну плату за лютий 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування 3% річних з 03.02.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 82,91грн., нараховані на орендну плату за березень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 07.07.2016р. (в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16 судом взято період для нарахування 3% річних з 03.03.2016р. по 10.03.2016р.) у розмірі 82,91грн., що разом складає 248,73грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що він здійснений позивачем правильно, у зв"язку з чим 3% річних у розмірі 248,73грн. підлягають до стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні, нараховані на орендну плату за січень 2016р. за період з 05.01.2016р. по 07.07.2016р. (у справі №904/1637/16 позивач не просив стягнути інфляційні) у розмірі 332,22грн., нараховані на орендну плату за лютий 2016р. за період з 03.02.2016р. по 07.07.2016р. (у справі №904/1637/16 позивач не просив стягнути інфляційні) у розмірі 367,70грн., нараховані на орендну плату за березень 2016р. за період з 03.03.2016р. по 07.07.2016р. (у справі №904/1637/16 позивач не просив стягнути інфляційні) у розмірі 279,90грн., що разом складають 979,82грн.

Інфляційні слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарський суд, перерахувавши інфляційні, встановив, що інфляційні, нараховані на орендну плату за січень 2016р. за період з лютого по червень 2016р. складають 341,07грн., нараховані на орендну плату за лютий 2016р. за період з березня по червень 2016р. складають 376,51грн., нараховані на орендну плату за березень 2016р. за період з квітня по червень 2016р. складають 288,68грн., що разом становить 1 006,26грн.

Стягнення інфляційних у розмірі 1 006,26грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, у зв"язку з чим суд вважає, що до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 979,82грн.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи повну оплату відповідачем заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016р. у справі №904/1637/16, беручи до уваги те, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% і стягнути пеню у розмірі 1 611,52грн.

02.02.2017р. позивач подав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1 500,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем надано суду докази про надання адвокатських послуг, а саме: договір про надання адвокатської правової допомоги №19/12-16 від 19.12.2016р. у розмірі 1 500,00грн., укладений між позивачем та адвокатом Онищенком С.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 20.08.2012р.; акт №1 прийому-передачі адвокатських послуг (робіт) від 02.02.2017р.; квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 02.02.2017р. про сплату позивачем адвокатських послуг у розмірі 1 500,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість адвокатських послуг склала 1 500,00 грн.

Суд вважає вказану суму винагороди, сплачену позивачем, явно завищеною, оскільки спір стосується стягнення донарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних, отже, підготовка позовної заяви за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста.

На підставі викладеного господарський суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг не є співрозмірними роботі, виконаній адвокатом, у зв'язку з чим вважає за необхідне обмежити суму, яку слід стягнути на користь позивача за адвокатські послуги, до 500,00грн., в іншій частині заяву позивача слід відхилити.

Доводи відповідача про те, що позивач сам є адвокатом, у зв"язку з чим не потребує допомоги іншого адвоката, суд вважає безпідставними, оскільки таке право гарантовано ст.59 Конституції України.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача про те, що інший адвокат ніякого процесуального документу не готував, нічого особисто не підписував та не брав участі у судових засіданнях, оскільки, як вбачається із договору про надання адвокатської правової допомоги №19/12-16 від 19.12.2016р., адвокат не бере участі у судовому процесі та подає заяви, пояснення, клопотання тощо за підписом клієнта.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз. 4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Згідно п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (49000, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3а, ЄДРПОУ 36439904) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі 1 611,52грн. (одна тисяча шістсот одинадцять грн. 52коп.), 3% річних у розмірі 248,73грн. (двісті сорок вісім грн. 73коп.), інфляційні у розмірі 979,82грн. (дев"ятсот сімдесят дев"ять грн. 82коп.), 1 375,26грн. (одна тисяча триста сімдесят п"ять грн. 26коп.) судового збору, оплату послуг адвоката у розмірі 500,00грн. (п"ятсот).

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2017

Суддя В.І. Петрова