Ухвала суду № 65038718, 24.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 лютого 2017 року м. Київ К/800/5297/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року позов задоволено: Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з 14.01.2016 р., оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. №53, пункт 3; зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з 14.01.2016 р. відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та пп. 5 п. 2 ст. 16 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з 14.01.2016 р. відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та пп. 5 п. 2 ст. 16 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 капітан у відставці, пенсіонер Міністерства оборони України, інвалід 2-ої групи, перебував на військовій службі та проходив її у Збройних Силах колишнього Союзу РСР, Збройних Силах України до 22.01.2001 р. Його остання посада на військовій службі "заступник начальника навчального центру з матеріально-технічного забезпечення Інституту танкових військ при Харківському державному політехнічному університеті", з якої на підставі пункту 3 наказу заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутними військами ЗС України від 22.01.2001 р. № 6 (по особовому складу) позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом 65 підпунктом " у військовому званні "капітан".

27.11.2000 р. згідно з довідкою військово-лікарської комісії в/ч А-3306 № 6836 у позивача встановлене захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.

З 23.12.2008 р. в результаті загострень хвороби після проведення відповідного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2010 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418) та у зв'язку з цим з 24.12.2008 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу призначена військова пенсія по інвалідності.

З 01.01.2010 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2011 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 028828), а з 01.01.2011 р. після проведення відповідного повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.01.2012 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 610075). З 15.12.2011 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2014 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 631546), а з 01.01.2014 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2016 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 687288).

З 14.01.2016 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.02.2017 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 110834).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.02.2017 р., тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, яка не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 р.

Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Згідно з пунктом 12 Порядку від 25.12.2013 р. № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Таким чином, заява позивача з документами комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались і Міністру для прийняття рішення не подавались.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що до спірних правовідносин мають застосуватися нормативно-правові акти, які діяли на день виникнення права на отримання такої допомоги при первинному встановленні інвалідності, а не на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак