Ухвала суду № 65038565, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/20713/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Калашнікової О.В., Кравцова В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа-Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4, позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - ДАБІ у Київській області, відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (далі - ТОВ «Баришівська зернова компанія», третя особа), в якому просив скасувати постанову від 8 липня 2013 року №3-0807/3, якою на позивача накладено штраф за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103 230,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що висновки акту перевірки від 18 червня 2013 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 08 липня 2013 року №3-0807/3.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалено нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15 лютого 2005 року ОСОБА_4 зареєстрований Яготинською РДА Київської області як фізична особа-підприємець, здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури на підставі ліцензії Мінрегіонбуду України серії НОМЕР_1.

12 жовтня 2012 року між ТОВ «Баришівська зернова компанія» (Замовник) та ФО-П ОСОБА_4 (підрядник) укладений договір підряду №121012, за умовами якого підрядник зобов'язувався виконати роботи по будівництву калібровально-насіневого цеху на відділку Баришівського ХПП за адресою: АДРЕСА_1, а замовник прийняти та оплатити роботу.

Згідно пункту 2.2 та 3.1 вищенаведеного договору роботи виконувались з матеріалів Замовника.

16 жовтня 2012 року ТОВ «Баришівська зернова компанія» та ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» укладено договір поставки №210, у порядку та на умовах якого ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» зобов'язувався поставити ТОВ «Баришівська зернова компанія» комплект металоконструкції швидкозбірної будівлі ангару (24000*44000*9000).

Листом від 19 липня 2013 року №218 ТОВ «Баришівська зернова компанія» повідомило, що позивач проводив роботи по монтажу зазначеної швидкозбірної будівлі ангару на гвинтових з'єднаннях згідно договору підряду від 12 жовтня 2012 року №121012, а постачальником комплекту цієї металоконструкції є ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» згідно договору поставки від 16 жовтня 2012 року №210.

На підтвердження факту виконання позивачем робіт з монтажу швидкозбірної будівлі ангару суду надано журнал робіт із монтажу будівельних конструкцій, а також цей факт не заперечується сторонами.

Крім того, судами встановлено, що 18 червня 2013 року посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція) проведено позапланову перевірку ТОВ «Баришівська зернова компанія» на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: «Реконструкція цілісного майнового комплексу Баришівського ХПП з будівництвом за адресою: АДРЕСА_1», за результатами якої складено акт від 18 червня 2013 року (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, як генпідрядником, вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва», які полягають у застосуванні виробів і конструкцій, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її (металеві конструкції будівлі калібрувально-насіннєвого цеху).

На підставі вищенаведеного Акта Інспекцією складено стосовно ФО-П ОСОБА_4 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18 червня 2013 року №2-Л-З-1806/4.

Розглянувши зазначений протокол та Акт перевірки, Інспекція дійшла висновку про порушення позивачем вимог пункту 5.1, пункту 9 ДБН А 3.1-5-2009 в частині забезпечення якості будівельної продукції та прийняла оскаржувану постанову №3-0807/3 від 8 липня 2013 року, якою на підставі пункту 7 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» застосувала до позивача штраф у розмірі 103 230,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з тощо, що дії відповідача який, встановивши під час проведення перевірки порушення ФО-П ОСОБА_4 ДБН А.3.1.-5-2009 р. забезпечення якості будівельної продукції, правомірно вжив передбачені Законом заходи реагування: склав акт від 18 червня 2013 року, протокол про правопорушення №2-Л-З1806/4 та виніс постанову про накладення штрафу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок передчасним та необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно положень статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року №687-XIV(далі - Закон №687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.

За приписами пункту 7 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що передумовою для застосування відповідальності у вигляді штрафу є застосування будівельних матеріалів, які або не відповідають стандартам якості, або не пройшли обов'язкової сертифікації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, штрафні санкції позивачу були визначені у зв'язку з використанням несертифікованих металевих конструкцій будівлі калібрувально-насіннєвого цеху, а як підставу для притягнення позивача до відповідальності відповідач зазначив порушення ним вимог пункту 5.1, пункту 9 ДБН А 3.1-5-2009.

При цьому, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 25 грудня 2009 року №689 затверджені Державні будівельні норми ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва» якими встановлені загальні вимоги до здійснення контролю якості конструкцій, виробів, матеріалів та устаткування під час виготовлення будівельної продукції (об'єктів архітектури).

Згідно з преамбулою ДБН А.3.1-5-2009 ці норми встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва під час нового будівництва, реконструкції існуючих будівель і споруд, технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво) об'єктів будь-якого призначення.

Цих вимог повинні дотримуватись усі учасники будівництва, незалежно від форм власності і відомчої належності.

Вимоги цих норм не поширюються на організацію будівельного виробництва під час здійснення капітального ремонту та реставрації існуючих будівель і споруд.

По окремих видах спеціального будівництва в доповнення до цих норм слід враховувати вимоги відомчих нормативних документів, прийнятих у встановленому порядку, які відображають специфіку такого будівництва. Перелік законодавчих та нормативно-правових актів і нормативних документів, на які зроблені посилання в цих Нормах, наведено у додатку А. Терміни та визначення понять, які вживаються в цих Нормах, наведено у додатку Б.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 ДБН А.3.1-5-2009 організація забезпечення будівництва об'єктів матеріально-технічними ресурсами має створювати передумови для дотримання: технологічної послідовності та строків виконання будівельно-монтажних робіт, передбачених у календарних планах і графіках будівництва; зобов'язань підрядника перед замовником щодо дотримання обумовлених договором підряду строків будівництва об'єктів, їх якості та вартості.

Згідно підпункту 9.1 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 здійснення суб'єктами господарювання будівельної діяльності підлягає ліцензуванню відповідно до чинного законодавства. Будівельні організації забезпечують відповідність будівельної продукції вимогам «Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд», конкретизованим у регламентних технічних умовах і будівельних нормах.

Підпунктом 9.2 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 визначено, що будівельна організація відповідно до вимог чинних стандартів 150 серії 9000 здійснює комплекс технічних, економічних і організаційних заходів з ефективного управління якістю на всіх стадіях створення будівельної продукції. Ці заходи включають сукупність методів та засобів, спрямованих на забезпечення відповідності якості будівельно-монтажних робіт і закінчених будівництвом об'єктів вимогам нормативної і проектної документації. Питання управління якістю будівельної продукції згідно із додатком Ж є складовою частиною ПВР.

За приписами підпункту 9.3 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 у процесі виробництва контроль якості виконання будівельно-монтажних робіт здійснюють інженерно-технічні працівники будівельної організації та атестовані служби контролю, які входять до її складу або залучаються ззовні, мають кваліфікований персонал і відповідні засоби контролю та вимірювання.

Положеннями підпункту 9.4 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 встановлено, що контроль якості виконання робіт у процесі виробництва включає: вхідний контроль проектно-кошторисної документації; вхідний контроль конструкцій, виробів, матеріалів та устаткування; операційний контроль виробничих процесів; приймальний контроль будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до підпункту 9.6 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 під час вхідного контролю конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування перевіряється їх відповідність вимогам робочої документації, паспортам, сертифікатам та іншим супроводжувальним документам. У разі виявлення невідповідності матеріальних ресурсів цим вимогам підрядник як сторона, відповідальна за якість ресурсів, які використовуються на об'єкті, зобов'язаний відмовитись від їх прийняття із своєчасним офіційним повідомленням постачальника.

Підпунктом 9.6 пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 визначено, що такий контроль обмежується перевіркою конструкцій, виробів, матеріалів на предмет їх відповідності вимогам робочої документації та супроводжувальним документам, що постачаються з ними у комплекті, у тому числі паспортам, сертифікатам.

Таким чином, суд першої інстанції доцільно зауважив, що порушення вимог ДБН А.3.1-5-2009 не може бути підставою для притягнення суб'єктів містобудування до відповідальності за правопорушення, передбачене пунктом 7 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її), оскільки не встановлює конкретних вимог до будь-яких будівельних конструкцій, виробів, матеріалів та не містить умов щодо їх обов'язкової сертифікації чи порядку її проведення. А також, що недотримання будівельними організаціями вимог підпункту 5.1, пункту 5, пункту 9 ДБН А.3.1-5-2009 в частині забезпечення належного контролю за якістю виконання робіт свідчить про виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень, що, в свою чергу, є самостійним складом правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачене пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Судами встановлено, що підставою для висновку Інспекції про застосування позивачем будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не пройшли обов'язкової сертифікації стало те, що під час перевірки Змовником будівництва ТОВ «Баришівська зернова компанія» на вимогу перевіряючих не були надані документи, що свідчать про якість металевих конструкцій будівлі калібровально-насіневого цеху, монтажем якого займався позивач.

При цьому в Акті перевірки не зазначено конкретних металевих конструкцій калібровально-насіневого цеху які підлягали обов'язковій сертифікації, але не пройшли її.

Водночас, згідно журналу робіт із монтажу будівельних конструкцій, при будівництві калібровально-насіневого цеху ТОВ «Баришівська зернова компанія» позивачем було здійснено монтаж колон, монтаж прогонів, монтаж балок ферми.

Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 1 лютого 2005 року №28 визначено вичерпний перелік будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які підлягали обов'язковій сертифікації на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з вказаним переліком обов'язковій сертифікації підлягають, зокрема, ферми сталеві (28.3), колони залізобетонні (28.18).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у комплекті з металоконструкцією будівлі калібровально-насіневого цеху ТОВ «Завод Будівельних Металевих Конструкцій» було також поставлено «Технічний паспорт комплекту металоконструкції будівлі БМЗ-42.24.9000-мк.», який містив опис основних характеристик об'єкту, умов експлуатації, а також сертифікати якості, які свідчать про відповідність елементів конструкції (колони, балки, ферми, прогони) вимогам ДБН, а також сертифікати на всі елементи металоконструкції будівлі калібровально-насіневого цеху, зокрема, на прокат сталевий та сталеві труби.

Крім того, в судовому засіданні, судом першої інстанції з'ясовано, що третьою особою під час перевірки не надано технічний паспорт на металоконструкцію, оскільки перевіряючі пропонували надати саме сертифікат якості, а не паспорт на зазначену конструкцію, а також, що позивач на замовлення ТОВ «Баришівська зернова компанія» здійснював виключно монтажні роботи згідно креслень, наведених у технічному паспорті та з матеріалів, які були попередньо передані йому останнім.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції, доцільно врахував той факт, що під час здійснення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на об'єкті «Реконструкція цілісно-майнового комплексу Баришівського ХПП з будівництвом калібровально-насіневого цеху та реконструкція (з прибудовою) адміністративної будівлі» позивач не був присутнім, внаслідок чого був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо обставин виконання будівельних робіт, а також докази на підтвердження якості використаних будівельних конструкцій.

В свою чергу доказів реалізації Інспекцією своїх повноважень щодо направлення на адресу позивача письмових звернень, які б містили вимоги про надання до перевірки відповідних сертифікатів матеріали справи не містять.

При цьому суду надано сертифікати на всі металеві конструкції будівлі калібровально-насіневого цеху, а відповідно висновок Акта перевірки про те, що під час будівництва позивачем було використано металеві конструкції, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, є передчасним.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до позивача як підрядника будівельних робіт, штрафних санкцій за використання будівельних конструкцій, що підлягають обов'язковій сертифікації але не пройшли її, на підставі одного лише факту ненадання сертифікатів безпосередньо замовником будівництва, без встановлення фактичних обставин чи відповідають ці конструкції вимогам якості та чи підлягають вони сертифікації, є необґрунтованим, а відповідно оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: