Ухвала суду № 65038562, 27.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 лютого 2017 року м. Київ К/800/5562/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу (пенсії) у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що, оскільки нарахована пенсія виплачена позивачу з порушенням установлених строків, відмова Управління у компенсації несвоєчасно одержаного доходу не ґрунтується на Законі, у зв'язку із чим вбачаються всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити відповідні дії в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, за правилами статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статтею 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Вказані правилами Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III кореспондуються із положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 про проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Аналіз наведених положень законодавства показав, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Несвоєчасне нарахування цих сум відбулось у зв'язку із неправомірною відмовою Управління, що встановлено судовим рішенням в іншій справі, у призначені позивачу пенсії, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Враховуючи викладене, оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини доходу у повній мірі відповідає правилам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін