Ухвала суду № 65038174, 28.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 876/883/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у поряду письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів,-

В С Т А Н О В И В:

07.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000425/1 від 15.09.2016 року та картку відмови у прийнятті митної декларації № 206050001/2016/00487 від 15.09.2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року позов задовольнити повністю. Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/00487 від 15.09.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000425/1 від 15.09.2016 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України Івано-Франківською митницею ДФС не було письмово витребувано у декларанта додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої у митній декларації № 206050001/2016/402482 від 15.09.2016 року митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору.

Відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. В той же час, правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився, підтверджується також, копією сертифікату відповідності серії АА № 04683 від 01.10.2016р. та листом продавця транспортного засобу.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, Івано-Франківська митниця Головного управління ДФС України оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ПП «БРОК-ВЕСТ» подано до митниці митну декларацію № 206050001/2016/402482 (далі ЕМД) для митного оформлення транспортного засобу, марки Scoda, модель Octavia 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова ТМВНЕD61Z8D2093154.

При аналізі поданих документів до митного оформлення не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в ч.2 ст.53 МКУ. Підтверджуючих митну вартість даного ТЗ. А саме не було подано документи, які підтверджують заявлену митну вартість якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Не зважаючи на те, що декларанту було направлено електронне повідомлення з вимогою надання документів відповідно ч.2ст.53 МКУ, що підтверджують митну вартість товару, проте на цю вимогу декларантом або уповноваженою ним особою не було надано жодних відповідей щодо витребовуваних документів.

Апелянт стверджує, що в даному випадку інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного. Основний метод не застосований, у зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч.2ст.53 МКУ всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. У звязку з цим посадовою особою і було направлено повідомлення з вимогою додаткових документів. У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту йких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає. Бо критерії, які зазначені дуже різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у звязку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний у звязку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для додавання вартості. Методи на основі віднімання або додавання вартості теж не можуть бути використані в даному випадку.

Тому ціна транспортного засобу була зкоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, отже, митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між органом доходів і зборів та декларантом.

Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування №206050001/2016/000425/1 та картка відмови №206050001/2016/00487 від 15.09.2016р. Декларантом в цей же день було подано нову МД№206050001/2016/402500, за якою було оформлено даний товар за резервним методом, таким чином погодився з рішенням про коригування митної вартості.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 06.09.2016 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб легковий автомобіль, вживаний, марки Scoda, модель Octavia, тип кузова Універсал, ідентифікаційний номер кузова ТМВНЕD61Z8D2093154, тип двигуна дизель, об'єм двигуна 1968 см3, потужність двигуна 103 КВТ, календарний рік виготовлення 2013р., модельний рік виготовлення 2013р., що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 16/16 від 06.09.2016р.

Також, встановлено, що 15.09.2016 року представником позивача Приватним підприємством «Брок-Вест» (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/402482 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 7500,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору графа 42 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.09.2016 року № 209090003/2016/01942; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.09.2013 року ЕF №564097; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.09.2016 року ZВІ №181851790; рахунок-фактуру (інвойс) № 16/16 від 06.09.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару та декларацію про походження товару від 06.09.2016 року.

15.09.2016 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 206050001/2016/402482 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довідниках «Supershwacke», «Schwackeliste», які використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» від 13.10.2006 № 885.

Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00487 від 15.09.2016 року.

Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000425/1 від 15.09.2016 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9620,00 євро. Перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст.1119, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі Кодекс) та іншими законами України.

В силу ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною ст.51 Кодексу встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 Кодексу визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч. 3 ст. 57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч. 4 ст. 57 Кодексу визначено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У відповідності до ч.1 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 ст.58 Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.52 Кодексу зявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У відповідності до ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст.53 цього ж Кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу ).

Частиною 1 ст.54 Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Приписами ч.6 ст.54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Із матеріалів справи видно, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № 206050001/2016/402482 від 15.09.2016 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду транспортного засобу, що переміщується за митною декларацією від 07.09.2016 року за № 209090003/2016/01942.

Встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

В силу ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також встановлено, що відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

В порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України Івано-Франківською митницею ДФС не було письмово витребувано у декларанта додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої у митній декларації №206050001/2016/402206 від 07.09.2016 року митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору.

Крім того, за змістом частини другої статті 55 Митного Кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06. 2012 року за №883/21195, визначено, що митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, не можна розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

Що стосується доводів апелянта про те, що ним проводилися усні консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, то суд першої інстанції вірно зазначив, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення усних консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Оскільки, як зазначалось вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.

Отже, відповідач не довів неможливість застосування ним попередніх пяти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000425/1 від 15.09.2016 року та картка відмови у прийнятті митної декларації № 206050001/2016/00487 від 15.09.2016 року винесені з порушенням вимог чинного митного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиноми 1,2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач правомірності свого рішення не довів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року у справі №809/1493/16 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_2