Ухвала суду № 65037902, 27.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р. Справа № 876/9182/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівського міського центру зайнятості про визнання протиправними і скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівського міського центру зайнятості про визнання протиправним, скасування наказу від 16.11.2015 року в частині визнання недійсними та відміни наказу від 24.06.2015 року за №НТ150624 та наказу від 25.06.2015 року за №НТ150625; зобов'язання поновити на обліку безробітних з присвоєнням статусу безробітного з червня 2015 року; зобов'язання призначити допомогу по безробіттю з 25.06.2015 року по 18 червня 2016 року з подальшою її виплатою з урахуванням відомостей про середню заробітну плату на останньому місці роботи у ПАТ «Банк «Форвард» за останні 12 місяців перед звільненням з роботи, а також з урахуванням грошових коштів, які фактично виплачені на підставі заяви від 02.11.2015 року про надання статусу безробітного та заяви від 02.11.2015 року про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог необґрунтовано не прийняв до уваги тієї обставини, що ним було подано до відповідача заяву про надання статусу безробітного, а також звертає увагу на те, що законодавець не вимагає подачі даного виду заяви саме у письмовій формі.

Окрім цього ОСОБА_2 вважає, що суд не вірно в оскаржуваній постанові трактує показання свідків у даній справі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.04.2015р. ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру з метою пошуку роботи та працівником центру зайнятості ОСОБА_3 створено облікову картку №135015041400043 як шукача роботи і надано консультацію з питань працевлаштування та рекомендовано ознайомитись з інформацією у секторі самостійного пошуку вакансій.

18.06.2015р. позивач повторно звернувся до Львівського міського центру зайнятості з метою реєстрації як безробітного та сприяння у працевлаштуванні, а працівником відповідача заповнено персональну картку, яка була створена 14.04.2015р.

Відповідно Додатку №1 до згаданої персональної картки особистим консультантом ОСОБА_3 18.06.2015р. здійснено підбір підходящої роботи, прийнято рішення взяти участь у груповому профорієнтаційному заході центру зайнятості 19.06.2015р. та заплановано наступне відвідування центру зайнятості 24.06.2015р.

Одночасно 18.06.2015р. складено акт стосовно не підписання позивачем персональної картки, додатку №1 до неї та заяви про надання статусу безробітного.

19.06.2015р. ОСОБА_2 подав скаргу на неправомірні дії особистого консультанта ОСОБА_3.

02.11.2015р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з метою реєстрації як безробітного та сприяння у працевлаштування, на що відповідальним працівником цього ж числа заповнено в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку за №135015110200030 та внесено у неї підписану ОСОБА_2 заяву про надання статусу безробітного від 02.11.2015 року, а також останнім подано заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

При цьому, при здійсненні повторної реєстрації 02.11.2015 року позивача в центрі зайнятості як безробітного та сприяння у працевлаштуванні з'ясовано, що особистим консультантом ОСОБА_3 при здійсненні реєстрації 18.06.2015 року внесено заяву ОСОБА_2 про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, яка останнім не подавалась та не підписувалась. Як наслідок неправомірно було надано статус безробітного з 18.06.2015 року та призначено допомогу по безробіттю з 25.06.2015 року.

Як наслідок, 16.11.2015р. наказом Львівського міського центру зайнятості за №НТ151116 визнано недійсними, зокрема, накази за №НТ150624 від 24.06.2015 року щодо надання статусу безробітного та за № НТ150625 від 25.06.2015 року щодо призначення допомоги по безробіттю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем вперше до Львівського міського центру зайнятості подано заяву про надання статусу безробітного лише 02.11.2015 року, а не 18.06.2015р. як стверджує останній.

Правові засади соціального захисту від безробіття передбачені саме Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III .

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою ст. 43 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI визначено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 (далі Порядок) передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Наказом Мінсоцполітики №270 від 16.05.2013р., який 06.06.2013р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України під №908/23440 затверджено форму Персональної картки та додатки до неї, заяву про надання статусу безробітного та направлення на працевлаштування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 червня 2006 року №227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2006 року за №801/12675, чинного до 14.03.2016 року, особова справа безробітного формується зі, зокрема, персональної картки особи, яка звернулася за сприянням у працевлаштуванні до центру зайнятості, та додатки до неї; заяви про надання (поновлення) статусу безробітного.

Аналізуючи наведену норму права суд першої інстанції підставно визначився, що однією з умов надання статусу безробітного є подання особистої заяви в письмовій формі.

В судовому засіданні суду першої інстанції досліджувались обставини наявності заяви позивача про надання (поновлення) статусу безробітного від 18.06.2015р. та встановлено, що така ОСОБА_2 не подавалась, що і випливає з показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Також це стверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_3, яка в силу положень ст.65 КАС України (не може через свої фізичні вади давати показання виписка №1071); актом від 18.06.2015 року про відмову від підпису; пояснювальної записки ОСОБА_6; наказом від 24.12.2015 року за №359, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_10 згадана заява не подавалась.

Разом з тим обставини відсутності заяви від 18.06.2015 року підтверджуються також аналізом поведінки позивача, а саме поданням заяви від 02.11.2015 року про надання статусу безробітного, яка вказує на нелогічність дій останнього, зокрема, подання двох заява про надання одного і того ж статусу в різний період.

Одночасно необхідно відмітити, що наказом Львівського обласного центру зайнятості від 03.11.2015р. №214 ОСОБА_3 за неналежне виконання посадових обов'язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Також необхідно зауважити, що на подання заяви 18.06.2015 року не вказує наявність в матеріалах справи дублікату такої, оскільки такої форми законодавством не передбачено, а слово «дублікат» дописано вручну.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта, що законодавець не вимагає подачі заяви про надання статусу безробітного саме у письмовій формі, оскільки як було зазначено вище наказом Мінсоцполітики №270 від 16.05.2013р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України під №908/23440 затверджено, зокрема форму заяву про надання статусу безробітного.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки суб'єктом владних управлінських функцій при прийнятті спірних наказів, щодо визнання недійсними рішень про надання статусу безробітного від 24.06.2015 року та про призначення допомоги по безробіттю від 25.06.2015 року, не було порушено норм чинного законодавства.

В силу положень ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р.у справі №813/633/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст виготовлено 28.02.2017 р.