Ухвала суду № 65037763, 21.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року № 876/8922/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - Пивовара В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки (боргу), рішення, податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

21.09.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 серпня 2016 року № Ф-002970302, рішення від 16 вересня 2016 року № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень № 003645302, № 003646302, № 003647302 від 16 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в акті перевірки спростовуються первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - постачальниками: ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 Крім того, вважає, що доводи відповідача про відсутність транспортної документації не може бути підставою для висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, за наявності інших первинних документів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 позов задоволено частково.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що у позивача на підтвердження господарських операцій з контрагентами відсутні документи щодо транспортування товарів, зокрема товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, документи на підтвердження якості та походження товарів. За таких обставин, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджується первинними документами.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Позивач та представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просили залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 18.07.2016 по 05.08.2016 Горохівським відділенням Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, яка оформлена актом від 12 серпня 2016 року №234/03-02-13-36/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України (далі ГК України), в частині неведення належним чином у встановленому порядку обліку доходів і витрат;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 119.2 статті 119 ПК України, а саме, за I-IV квартал 2015 року, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ, підприємцем не подано відомості щодо сум доходів виплачених на користь фізичних осіб - платників податків;

- підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що призвело до заниження суми оподаткованого доходу у сумі 2 233 317 грн, у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33 499 грн 76 коп;

- ч. 2, 3, 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на 57 734 грн 03 коп;

- пункту 138.2 статті 138, пункту 177.2 статті 177, пункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме, занижено чистий дохід на 2 233 317 грн, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 442 573 грн 41 коп.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що операції між основними продавцями ТМЦ в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 № 003645302, яким ФОП ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 553 216 грн 76 коп, а саме за основним платежем - 442 573 грн 41 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 643 грн 35 коп; від 16.09.2016 № 003646302 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн; від 16.09.2016 № 003647302 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 41 874 грн 70 коп, а саме за основним платежем - 33 499 грн 76 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 374 грн 94 коп; рішення від 16.09.2016 № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 886 грн 70 коп; вимогу про сплату бору (недоїмки) від 12.08.2016 № Ф-002970302 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57 734 грн 03 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року за № 003645302, № 003647302 підлягають скасуванню як протиправні.

Крім цього, оскільки відповідачем не доведено факт заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік та, як наслідок, заниження єдиного внеску, тому вимога про сплату бору (недоїмки) від 12 серпня 2016 року № Ф-002970302 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57 734 грн 03 коп та рішення від 16 вересня 2016 року № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 886 грн 70 коп також підлягають скасуванню.

У задоволенні решту позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позову, у якій така і оскаржена сторонами. У частині відмови у задоволенні позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена, а тому така у цій частині в апеляційному порядку не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до яких належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.

Як передбачено п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у відповідності до якого визначальним фактором підтвердження реальності господарських операцій є наявність належним чином оформлених первинних чи зведених документів. Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Горохівським районним управлінням юстиції Волинської області 22.02.2010 за номером 21810000000002200. Взятий на податковий облік 23.02.2010 в Горохівським відділенням Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС за № 9203, код основного виду економічної діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження господарської діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2014 здійснював на загальній спрощеній системі оподаткування - єдиний податок, з 01.01.2015 по 31.12.2015 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником єдиного податку та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та єдиного податку.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 мав господарські відносини з ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, реальність яких підтверджується договорами купівлі-продажу на придбання твердого палива, видатковими накладними, виписками з банківського рахунку, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами звірок (т. 1 а. с. 53-249, т. 2 а. с. 1-3).

Наявність зазначених вище первинних документів під час проведення податковим органом перевірки, сторонами не заперечуються.

Щодо покликання податкового органу, що позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товарів, то як вбачається з додаткових угод (т. 1 а. с. - 54, 64, 96, 100, 104, 110, 114. 123), доставка товару включалася у вартість такого і здійснювалась продавцем (контрагентом) - ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, а транспортування твердого палива здійснював позивачу - ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», що підтверджується договором про надання автотранспортних послуг від 21.01.2015 № 40/т (т. 1 а. с. 76).

При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивач надав суду документи, які вказують на рух придбаних товарів (твердого палива) та їх подальшу реалізацію бюджетним установам - відділу освіти Ратнівської РДА, відділу освіти Горохівської РДА, Горохівському коледжу ЛНАУ, Ратнівському районному ЦПМСД, зокрема банківські виписки (т. 2 а. с. 18-43), а також листи цих бюджетних установ про повне виконання підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань та відсутність заборгованості по господарських операціях (т. 1 а. с. 246, 250, т. 2 а. с. 4).

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що викладені в акті перевірки від 12 серпня 2016 року № 234/03-02-13-36/22232103535 висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу у сумі 2 233 317 грн, у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33 499 грн 76 коп та заниження чистого доходу на 2 233 317 грн, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 442 573 грн 41 коп не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року за № 003645302, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 553 216 грн 76 коп, та від 16 вересня 2016 року № 003647302, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 41 874 грн 70 коп підлягають скасуванню як протиправні.

Дослідивши договори купівлі-продажу твердого палива укладені ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. А первинні документи, які виписані на підставі цих договорів, відповідають домовленостям сторін і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-IV (далі - Закон № 2464-IV) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-IV).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-IV платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не доведено факт заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік та, як наслідок, заниження єдиного внеску, тому суд дійшов висновку, що вимога про сплату бору (недоїмки) від 12 серпня 2016 року № Ф-002970302 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57 734 грн. 03 коп. та рішення від 16 вересня 2016 року № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 886 грн 70 коп також підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі № 803/1416/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 27.02.2017.