Постанова № 65037648, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 761/23025/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Малинников О.Ф.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачів - Ковальової Д.О., Мельника А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату, в якому просить:

визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення позивачу призначення (перерахунку) розміру пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу основної пенсії починаючи з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов в частині періоду з 27 грудня 2005 року по 23 грудня 2015 року залишено без розгляду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати основної пенсії ОСОБА_2 за період починаючи з 23 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, вважаючи оскаржувану постанову протиправною в частині, із апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - в частині скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського військового комісаріату протягом 2008-2016 років офіційно з питанням про перерахунок його пенсії не звертався. На звернення позивача від 23.06.2016 року вх. № К 1378 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь вчасно, що підтверджується копією відповіді від 12 липня 2016 року № 13325/03/К-1348.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні мені розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби не доведені та не обґрунтовані.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати основної пенсії за період починаючи з 23 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що до складових, які підлягають врахуванню при здійсненні перерахунку пенсії, входять грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні.

Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі позивачу, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Проте, постановив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати основної пенсії позивачу за період з 23 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України.

Відповідно до наказу заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 20 грудня 2005 року № 66 позивача звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини згідно з наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 26 грудня 2005 року № 78.

За вислугою років позивач набув права па пенсійне забезпечення з 27 грудня 2005 року з розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням.

Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

ОСОБА_2, одночасно із зверненням до суду із цим позовом, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовою заявою від 23 червня 2016 року вх. № К 1378 в якій просить здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.

В ході судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на вказане звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надано позивачу відповідь листом від 12.07.2016 року № 13325/03/К-1348, згідно якої у здійсненні перерахунку пенсії останньому відмовлено.

Вважаючи, що позивачу протиправно призначено пенсії без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби;, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - постанова № 393) (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі. Середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців служби підряд (протягом всієї служби) відповідно на 24 і 60.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою та третьою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ.

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року №21-70а-15 дійшов висновку, що аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до складових, які підлягають врахуванню при здійсненні перерахунку пенсії позивачу входять грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні.

Проте, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача шляхом обмеження періоду з 23 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року не врахував наступного.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України, у постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та 19 березня 2013 року № 21-53а13, з самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Отже, постанова суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині обмеження кінцевої дати 23 червня 2016 року здійснення перерахунку, призначеної позивачу пенсії, підлягає скасуванню шляхом виключення такої дати.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби, не врахував, що таке право у позивача виникло саме в момент призначення пенсії.

Так, відповідно до частини другої статті 10 Закону Закон № 2262-XII (у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей згідно з цим Законом здійснюється Міністерством оборони України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, Управлінням державної охорони, органами управління інших військових формувань, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, функції з призначення і виплати пенсій було передано органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Судом встановлено, що призначення пенсії позивачу відбулося у 2005 році та обчислено її розмір Київським міським військовим комісаріатом. Тобто, саме ним при призначенні позивачу пенсії та обрахунку її розміру при звільненні було протиправно не враховано грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Зважаючи на викладене, в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової про задоволення позовної вимоги про визнання дій Київського міського військового комісаріату протиправними.

В частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення позивачу призначення (перерахунку) розміру пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції.

Відповідно до Закону № 2262 та п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідного рішення Кабінетом Міністрів України після 01 січня 2008 року не приймалось, а отже підстави для здійснення перерахунку пенсії у відповідності до Порядку № 45 у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не було.

Таким чином, враховуючи, що призначення позивачу пенсії та обрахунку її розміру при звільненні без врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при обчисленні розміру основної пенсії відбулося у зв'язку із протиправними діями Київського міського військового комісаріату, а із відповідним зверненням позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не звертався, то у бездіяльності останнього відсутні ознаки протиправності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, проте помилково застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення частково неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - частково скасувати в частині відмовлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог та викласти її резолютивну частину в наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні розміру основної пенсії з 27 грудня 2005 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою перед звільненням зі служби.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу основної пенсії ОСОБА_2 з 23 грудня 2015 року виходячи із розміру грошового забезпечення за грудень 2005 року в сумі 2536,15 грн., що включає грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 2087,08 грн. та виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 449,07 грн. та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

В решті постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 580,00 грн. (п'ятсот вісімдесят гривень) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 212,64 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.02.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.