Ухвала суду № 65037636, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7595/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Закревськіій І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва (звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18 квітня 2016 року №26-05-14-14/3713 «Щодо усунення порушень законодавства».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року адміністративний позов Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги - задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 22 грудня 2015 року по 11 березня 2016 року із зупиненнями, відповідно до пункту 1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в м. Києві на IV квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 21 грудня 2015 року №3016, від 19 січня 2016 року №68-70, від 05 лютого 2016 року №206, від 15 лютого 2016 року №260, виданих начальником ДФІ в м. Києві, відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва за період з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2016 року.

За результатами ревізії 17 березня 2016 року складено акт №05-30/342, який було підписано позивачем 21 березня 2016 року із зауваженнями та запереченнями.

18 квітня 2016 року відповідач склав та направив позивачу Вимогу №26-05-14-14/3713 «Щодо усунення порушень законодавства» (далі - Вимога).

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо порушення позивачем законодавства в частині не перерахування у місцевий бюджет 170 913,10 грн. за період 01 грудня 2010 року по 01 листопада 2013 року, а саме ч.4 статті 13 Бюджетного кодексу України та листа Державної казначейської служби України від 14 жовтня 2011 року № 16-14/918-2970 «Щодо перерахування до бюджету коштів, отриманих за не передбачені чинним законодавством платні послуги» суд зазначає таке.

Так, в Акті ревізії встановлено, що за період, який підлягав ревізії, згідно укладених позивачем договорів «Угода до договору оренди майна» з орендарями надійшло коштів на рахунки позивача від «щомісячної плати за розрахунки по договору оренди по розрахунках «Підприємства» (або «Орендодавця») на загальну суму 208 804,36 грн. Відповідні надходження в обліку та звітності відображено як доходи - з віднесенням до власних надходжень, зокрема - «плата за послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями», за кодом класифікації доходів 25010100.

Відповідач зазначив, що надання таких платних послуг не передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року №1138. Відповідні кошти згідно наказів позивача були використані на преміювання комісії по затвердженню договорів оренди нежилих приміщень.

Також відповідач зазначив, що згідно листа Державної казначейської служби України від 14 жовтня 2011 року №16-04/9182970 «Щодо перерахування до бюджету коштів, отриманих за не передбачені чинним законодавством платні послуги», у разі надходження на рахунок установи коштів, які не передбачені переліком платних послуг, кошти мають бути перераховані до доходів того бюджету, з якого здійснюється його утримання.

Між тим, відповідно до Переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах № 1138, чітко передбачені види послуг, які належать до тих, що надаються згідно з функціональними обов'язками закладами охорони здоров'я. Водночас, згідно ч.4 статті 13 Бюджетного кодексу України бюджетні установи можуть отримувати власні надходження додатково до коштів загального фонду бюджету, які включаються до спеціального фонду бюджету.

Відповідно до абз.2 ч.4 статті 14 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Тобто, як вірно визначено судом першої інстанції, плата за оренду майна, отримана бюджетними установами, належить до надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

Між тим, позивач допустив помилку в зазначенні коду, під яким має обліковуватися отримана ним плата за передане в оренду майно, тобто, ним порушено порядок ведення бухгалтерського обліку. Разом з тим, помилка бухгалтера у відображенні виду доходу за відповідним кодом бюджетної класифікації не може тягнути за собою кваліфікації такого доходу за ознакою його незаконності. Тому, висновок відповідача про те, що позивачем за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2013 року кошти в сумі 208 804,36 грн. отримані незаконно, а в сумі 170 913,10 грн. не перераховані до місцевого бюджету, є неправомірним.

Щодо напрямів витрачання отриманих коштів від передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 15 статті 2 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

Відповідно до ч. 9 статті 51 Бюджетного кодексу України якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Однак, відповідач, стверджуючи про неправомірне використання позивачем коштів, отриманих від плати за оренду майна, для виплати премій і надбавок працівникам, не обґрунтував відсутності у позивача підстав для проведення саме таких витрат.

Крім того, відповідачем в Акті ревізії встановив, що за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2016 року позивач безпідставно здійснював видачу спецхарчування працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці на загальну суму 104 951,25 грн., а саме: в кількості 8758,5 л молока на загальну суму 91964,25 грн., та 999,0 л соку на загальну суму 12987,00 грн. При цьому послався на відсутність доказів фактичного використання в роботі хімічних речовин, передбачених Постановою Президії ВЦСПС «Про порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці» від 16 грудня 1987 року №731 /П-13.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, працівники, яким позивач видавав спецхарчування зайняті на посадах зі шкідливими умовами праці, наявність яких визначено на підставі проведеної позивачем атестації робочих місць. До того ж відповідність такої атестації вимогам чинного законодавства підтверджена відповіддю на запит позивача, що надано Першим заступником начальника Головного управління держпраці у Київській області від 20 травня 2016 року № 4-2/5067.

Відтак, висновок відповідача про відсутність для певних працівників позивача шкідливих умов праці зроблений лише на підставі припущення при відсутності доказів використання такими працівниками хімічних речовин, передбачених у Постанові Президії ВЦСПС «Про порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці», є безпідставним. Судом також вірно зазначено, що нормативний акт, на який посилається відповідач, містить лише перелік хімічних речовин, однак, відповідач не врахував того, що такі хімічні речовини можуть входити до складу препаратів та засобів, які використовуються вказаними у списку працівниками, і не обов'язково застосовуються ними у чистому вигляді.

Відповідно до абз.2 стор.2 Вимоги відповідач встановив, що позивачем недоотримано коштів на суму 50 214,60 грн. внаслідок неправомірного заниження вартості обов'язкових медичних послуг та видачі особистих медичних книжок працівникам, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення, за період з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2016 року.

Відповідно до Акта ревізії дотримання законодавства в частині достовірності обсягу, виду фактично наданих послуг, а також щодо правомірності та правильності застосування тарифів на платні медичні послуги (при проведені попередніх та періодичних професійних медичних оглядів) встановлено, що позивачем при проведенні профілактичних медичних оглядів у 535 випадках видача особистих медичних книжок працівникам професій виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, здійснювалася на безкоштовній основі або за заниженою вартістю (з частковою оплатою вартості).

Відповідно п.1 Постанови КМУ від 17 вересня 1996 року № 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти", зазначено про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах. Положенням «Про профілактичний медичний пункт КНП «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва» передбачено надання таких послуг, у тому числі і на пільгових умовах. Перелік осіб, яким надавались послуги та обов'язковість, кратність проведення медичних обстежень встановлено, що за всі надані саме нашим підприємством послуги було отримано оплату відповідно до затверджених тарифів.

Відповідно до п. 6 наказу МОЗ України від 23 липня 2002 року № 280 «Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» обов'язковий профілактичний медичний огляд включає в себе: загальне обстеження лікарями-спеціалістами (лікар-терапевт, лікар-дерматовенеролог, лікар-отоларинголог, лікар-стоматолог та інші спеціалісти (за потреби), лабораторне і функціональне обстеження згідно з Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення.

Періодичність проходження обстежень лікарями-спеціалістами та проведення клінічних, лабораторних та інших досліджень визначається наказом Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації від 12 вересня 2003 року № 403. Згідно даного наказу огляд окремими спеціалістами та окремі клінічні, лабораторні та інші дослідження проводяться лише 1 раз на рік. Тому у відповідності до наказу відповідальною особою при організації проведення профмедогляду бралися до уваги та відмічались у первинній медичній документації висновки лікарів-спеціалістів, певні лабораторні та інструментальні дослідження, що були виконані у інших лікувальних закладах охорони здоров'я м. Києва за місцем проживання громадянина.

Крім того, у накопичувальній відомості по недоотриманню коштів від профмедоглядів, що розрахована перевіряючими, містяться громадяни певних категорій, яким згідно додатку «Перелік категорій населення, які проходять обов'язкові медичні огляди» постанови КМУ від 05 серпня 1994 року № 532 «Про обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення», обов'язкові медичні огляди здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на утримання закладів охорони здоров'я, що проводять ці огляди. Тому вищезазначеним громадянам згідно поданих заяв профмедогляд проводився на пільгових умовах за рахунок коштів підприємства.

Аналіз змісту оскаржуваної вимоги свідчить, що відповідач перейняв на себе не властиву функцію з контролю правильності надання медичних послуг, яка виходить за межі компетенції ДФІ, тобто діяв поза межами, визначеними законодавством.

Відповідно до абз.3 стор.2 Вимоги відповідач констатував, що позивачем здійснено безпідставне відшкодування вартості лікарських засобів за безоплатними та пільговими рецептами на загальну суму 12422,06 грн., а саме без запису у амбулаторну книжку або не профільним лікарем, зокрема хворим на інсулінозалежний цукровий діабет виписувалися рецепти на отримання препаратів лікарями, які не мають спеціалізації за фахом лікар-ендокринолог.

Між тим, зазначені пацієнти були включені в реєстр інсулінозалежних хворих та щомісячно отримували та продовжують отримувати життєво необхідні ліки.

Крім того, рецепти виписувались черговими лікарями під час відсутності лікаря-ендокринолога (курси, відпустка, тощо) за безпосереднім дорученням керівників підрозділів, про що свідчить наявність відповідних підписів у наявній медичній документації. Виписування рецептів на отримання ліків інсулінозалежним хворим іншими лікарями позивача, які не мають спеціалізації лікаря-ендокринолога, не є призначенням лікування, а здійснювалося з метою дотримання безперервності лікування інсулінозалежним хворим на підставі наказу позивача від 30 січня 2013 року «Про затвердження переліку лікарів, яким дозволено виписувати пільгові рецепти» та за дорученням керівника позивача

Відтак, висновки відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до абз.4 стор.2 Вимоги встановлено, що позивачем використано не за призначенням кошти в сумі 7 700 грн. в квітні 2012 року.

Закупівля перекису водню 35 % проводилася на виконання постанови КМУ від 28 березня 2011 року № 371 «Про порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання витратних матеріалів для закладів охорони здоров'я та лікарських засобів для інгаляційної анестезії» саме як придбання витратних матеріалів. Згідно переліку матеріалів та лікарських засобів для інгаляційної анестезії до кошторису на 2012 рік за КЕКВ 1132 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали», який затверджено рішенням сесії Київської міської ради від 29 грудня 2011 року № 1100/7336 «Про державний бюджет міста на 2012 рік», закупівля перекису водню 35 % передбачена у складі дезінфікуючих засобів (п. 29), тому що даний товар відповідно до сертифікату якості не відноситься до категорій лікарських засобів та субстанцій і використовується виключно для передстерилізаційної обробки медичного інструментарію.

Тому твердження щодо порушення п. 4 постанови КМУ № 371 в частині невідповідності предмету закупівлі є безпідставним. Також, варто зазначити, що закупівля перекису водню 35 % була здійснена до затвердження листом МОЗ України від 15 травня 2012 року №20.01-08/7/242 номенклатури витратних матеріалів для закладів охорони здоров'я та лікарських засобів для інгаляційної анестезії на 2012 рік, а саме 27 квітня 2012 року.

Як вбачається з наведеного вище відповідач встановив факт придбання позивачем перекису водню 35 % у квітні 2012 року, однак дійшов висновку про порушення позивачем порядку використання субвенції, посилаючись на лист МОЗ України, складений в травні, тобто після вчиненого позивачем правочину.

Відповідно до абз.3 стор.3 Вимоги відповідач констатував, що позивач здійснив зайву виплату заробітної плати за невідпрацьований час в розмірі 75 245,45 грн.

Як видно зі змісту Акта ревізії, відповідач, перерахувавши працівників-сумісників позивача, а також осіб, які здійснювали складання та підписання табелів обліку робочого часу, дійшов висновку, що позивач зайво виплатив заробітної плати по загальному фонду на суму 74 353,46 грн. та зайво провів нарахування на заробітну плату і перерахував внесків до державних цільових фондів на суму 26 990,42 грн., за рахунок власних надходжень на суму 328,79 грн. та зайво проведено нарахування на заробітну плату і перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 119,35грн.

Зазначене вище порушення, за висновком відповідача, призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 101 792,02 грн.

Водночас, як видно із змісту Акта під час ревізії відповідачу надавалися пояснення працівниками позивача, які були відповідальними за складання табелів обліку робочого часу лікарів та інших медичних працівників - зовнішніх і внутрішніх сумісників. Згідно цих пояснень співпадіння робочого часу таких сумісників мали місце через допущені помилки відповідальними особами при заповненні табелів обліку робочого часу. Фактичне виконання сумісниками роботи підтверджується журналами амбулаторного прийому хворих, журналами проведених медичних процедур, табелями обліку робочого часу.

Відповідачем неправильно кваліфіковані дії по оплаті праці лікарю, яка перебувала на лікарняному. Так, відповідач послався на порушення позивачем статті 94 КЗпП України. Вказана норма визначає поняття заробітної плати. Разом з тим, відповідачем не враховано, що згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 передбачено виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Помилковий юридичний висновок також надано випадку оплати праці лікаря, направленого у відрядження. Відповідачем не враховано вимоги статті 121 КЗпП України, відповідно до якої працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Відповідно до абз.4 стор.3 Вимоги відповідач констатував, що позивачем недоплачено молодшим медичним сестрам бактеріологічної лабораторії та клінічних діагностичних лабораторій в сумі 450,18 грн., нараховані надбавки за складність та напруженість в роботі понад визначені наказами та чинним законодавством граничні розміри (з доплатою за роботу у шкідливих і важких умовах праці у розмірі 12%), чим порушено пункт 4.6 розділу 4 «Надбавки» наказу №308/519 та потягло зайву виплату заробітної плати на загальну суму 1313,77 грн. і зайве перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 476,93 грн.

В Акті ревізії, з огляду на твердження про порушення позивачем вимог щодо виплати доплат та надбавок, не деталізовано які саме доплати та в якому розмірі мали отримати у періоді, що підлягав перевірці, медичні сестри бактеріологічної лабораторії та клінічних діагностичних лабораторій позивача.

Разом з тим, медичним сестрам бактеріологічної лабораторії та клінічних діагностичних лабораторій позивача встановлено надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 12 %, що узгоджується з положеннями п.4.5 розділу 4 спільного Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519.

Відповідно до Акта ревізії внаслідок безпідставного встановлення підвищення у розмірі 10% акушеркам жіночої консультації Філії №1 за період з 01 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року позивачем зайво виплачено заробітної плати на суму 3128,96 грн. та зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 1135,81 грн., чим порушено пункт 2.4 розділу 2 наказу №308/519.

Відповідно до п.п.2.4.7 п.2.4 Наказу № 308/519. підвищення, передбачені підпунктами 2.4.1-2.4.4, установлюються до посадового окладу, визначеного за пунктами 2.1-2.2.

Відповідно до п.п.2.2.10 старшим: сестрам медичним, фельдшерам, акушеркам, технікам зубним та іншим фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою посадові оклади визначаються, виходячи з тарифних розрядів посад фахівців відповідної кваліфікації, з урахуванням підвищення на 10 відсотків.

З огляду на це підвищення встановлення акушеркам жіночої консультації Філії №1 в розмірі 10 % узгоджується з приписами наведеного вище Наказу.

Відповідно до п.п. 2.4.5. посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів та структурних підрозділів, перелік яких наведено у додатку 3, підвищуються на 25 та 15 відсотків у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці.

Водночас, згідно з п.п.12 п.п.2.4.5 конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з підпунктами 1-9, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці.

Враховуючи викладене, рішення позивача про підвищення працівникам кабінету клінічної термографії (лікарю-терапевту та сестрі медичній) та працівникам медичної комісії при РВК Святошинського району, а також працівникам відділення профілактики посадових окладів відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки відповідача, відображені у Вимозі, є необґрунтованими.

Відповідно до Акта ревізії в порушення частини 5 та 8 статті 9 Закону України №996-ХVI, пунктів 2.14, 2.16 Положення №88 станом на 01 січня 2016 року в бухгалтерському обліку позивача не відображено кредиторську заборгованість за спожиті ним експлуатаційні витрати на суму 26525,69 грн. перед Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва, яку підтверджено шляхом проведення зустрічної звірки.

Згідно з наданими позивачем поясненнями кредиторська заборгованість в сумі 26525,69 грн. перед КНП „ЦПМСД №2» не відображалась через відсутність кошторисних призначень на відшкодування експлуатаційних витрат». При цьому, під час перевірки відповідач не з'ясував та відповідно не відобразив в Акті ревізії підстав виникнення такої кредиторської заборгованості у позивача. Так, окрім посилання на Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та КНП «ЦПМСД №2», відповідач не вказав в якому періоді позивач взяв на себе фінансове зобов'язання, коли воно набуло режиму кредиторської заборгованості, чи дотримано позивачем вимог Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02 березня 2012 року № 309.

Згідно статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені права органу державного фінансового контролю.

Так, згідно п. 7 статті 10 цього Закону орган державного фінансового контролю має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Способи усунення встановлених порушень зазначаються у формі пропозиції (рекомендації) і мають відображати кінцеву мету вжитих заходів, а не можливі шляхи її досягнення (тобто "стягнути", "відшкодувати", "повернути", а не "провести претензійно-позовну роботу" чи "вжити заходи"). При цьому слід пам'ятати, що будь-які корегування в бухгалтерському обліку є вторинними по відношенню до відповідних господарських операцій.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги, остання складена відповідачем без дотримання вказаних вище рекомендацій Державної фінансової інспекції України, є неконкретизованою, не містить чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а містить вказівку про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків. Тобто, відповідач спонукає позивача визначити самостійно на підставі невизначених законодавчих актів які саме заходи вжити для усунення порушень, що в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Щодо мотивування апеляційної скарги, зокрема, посилання на рішення Верховного суду України.

Висновок Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений в постановах від 15 квітня 2013 року у справі № 21-40а14 та від 13 травня 2013 року у справі № 21-89а14 стосується випадків, коли оскаржується вимога до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Водночас, вказані постанови Верховного Суду України не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Крім того, Колегія Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Оскільки вимога органу державного фінансового контролю є обов'язкова для виконання підконтрольною установою, то вона породжує у підконтрольної установи певні обов'язки, реалізація яких може вплинути на результати діяльності підконтрольної установи. Відтак, суд вважає, що така вимога підлягає оскарженню, а наведені вище доводи відповідача - помилковими.

Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуване позивачем рішення відповідача прийняте з порушенням наведених вище вимог.

Враховуючи вищезазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.