Постанова № 65037580, 23.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1861/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 22.11.2016 №80-ОД «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2.».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу від 05.08.2003 №32 ОСОБА_2 призначена на посаду секретаря судового засідання Смілянського райсуду.

18 серпня 2003 року позивач прийняв присягу державного службовця (а.с. 92).

На підставі наказу від 29.03.2004 №3 позивача призначено у порядку переведення на посаду секретаря судового засідання Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (а.с. 94).

Після виходу з відпустки по догляду за дитиною позивач з 05.05.2015 приступив до виконання своїх службових обов'язків.

31 жовтня 2016 року Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області «Щодо призначення відповідальними особами» №71-ОД призначено секретарів судового засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за впорядкування архіву суду, а саме: за виготовлення актів знищення справ та ведення журналу опису справ і матеріалів, переданих до архіву, з набиванням архівного номеру (а.с. 9).

У відповідності до Акту від 02.11.2016 позивач відмовився від підпису Наказу від 31.10.2016 №71-ОД (а.с. 38).

У подальшому, 22.11.2016 Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2.» №80-ОД оголошено ОСОБА_2 догану (а.с. 10).

Передумовою для прийняття наказу №80-ОД від 22.11.2016 стали Висновок дисциплінарної комісії відносно державного службовця ОСОБА_2 від 16.11.2016 та подання такої дисциплінарної комісії, складені за наслідками службового розслідування стосовно позивача (а.с. 44, 77-78).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Наказом від 31.10.2016 №71-ОД на позивача покладено обов'язки щодо виконання роботи, яка не передбачена її посадовою інструкцією, та на невизначений термін без додаткової винагороди, що свідчить про безпідставність покладення відповідачем на позивача відповідальності за таке невиконання додаткової трудової функції, крім того, матеріали службового розслідування не містять даних про вчинення конкретного дисциплінарного проступку позивачем, при цьому сама по собі незгода працівника виконувати роботу, що не обумовлена його трудовим договором, не може вважатися безумовно проступком, відтак відповідач не довів вчинення позивачем конкретного дисциплінарного проступку у розумінні п.5 частини другої ст.65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Проте, колегія суддів не погоджується з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, на підставі якої суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Спірні відносини врегульовані нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII).

У відповідності до частини першої статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону №889-VIII державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки.

Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Під час виконання своїх обов'язків державний службовець не зобов'язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання.

Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Відповідно до посадової інструкції секретаря судового засідання Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, затверджено керівником апарату 05.01.2016 з якою ознайомлений позивач, секретар судового засідання згідно розділу 2 «Завдання та обов'язки»:

здійснює судові виклики та повідомлення в справах, кримінальних провадженнях, які знаходяться у провадженні судді; оформлює заявки до органів внутрішніх справ, адміністрації місць попереднього ув'язнення про доставку до суду затриманих та підсудних осіб, готує копії відповідних судових рішень;

перевіряє наявність і з'ясовує причини відсутності осіб, яких викликано до суду, і доповідає про це головуючому судді;

здійснює перевірку осіб, які викликані в судове засідання, та зазначає на повістках час перебування в суді;

забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами згідно з Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами;

веде журнал судового засідання, протокол судового засідання та протокол судового засідання у випадках, передбачених законодавством;

виготовляє копії судових рішень у справах, кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні судді;

здійснює заходи щодо вручення копії вироку засудженому або виправданому відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України;

здійснює оформлення для направлення копій судових рішень сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, кримінальному провадженні й фактично не були присутніми в судовому засіданні при розгляді справи;

готує виконавчі листи у справах;

оформлює матеріали судових справ, кримінальних проваджень і здійснює їх передачу до канцелярії суду для подальшого виконання рішення суду;

вносить до бази даних автоматизованої системи документообігу суду та згідно з законодавством несе відповідальність за її достовірність;

неухильно дотримується правил поведінки працівника суду та державного службовця;

виконує інші доручення голови суду, судді, керівника апарату, помічника судді, що стосуються організації розгляду судових справ, кримінальних проваджень (а.с. 31-33).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що секретар судового засідання як державний службовець зобов'язаний виконувати виключно доручення керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ та кримінальних проваджень.

Згідно зі статтею 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з п. 5 частини першої вказаної статті дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

У відповідності до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною третьої вказаної статті визначено, що разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Таким чином, саме вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Як свідчать матеріали справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани слугувала відмова позивача виконувати Наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області «Щодо призначення відповідальними особами» №71-ОД від 31.10.2016, яким призначено, в тому числі ОСОБА_2 за впорядкування архіву суду, а саме: за виготовлення актів знищення справ та ведення журналу опису справ і матеріалів, переданих до архіву, з набиванням архівного номеру, про що ОСОБА_2 подано відповідну заяву.

Таким чином, на позивача покладено обов'язки щодо виконання роботи, яка не передбачена її посадовою інструкцією. При цьому, згідно з даними штатного розпису у відповідача наявні дві посади архіваріуса (а.с. 30).

Однак, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, оскільки у відповідності до частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, у відповідності до статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Згідно частини першої та дев'ятої статті 70 Закону №889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За правилами статті 73 вказаного Закону з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частинами першою та другою статті 77 Закону №889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем Наказом від 12.09.2016 №60-ОД створена дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ у Смілянському міськрайонному суді щодо державних службовців, які займають посади держаної служби категорій «Б» і «В» (а.с. 34).

Наказом №72-ОД від 03.11.2016 призначено з 03.11.2016 службове розслідування стосовно позивача та доручено Дисциплінарній комісії надати подання про результати службового розслідування до 18.11.2016 (а.с. 39). З вказаним наказом ознайомлено ОСОБА_2 під підпис (а.с. 40).

З дисциплінарної справи на секретаря судового засідання ОСОБА_2 вбачається, що Дисциплінарна комісія, проаналізувавши всі матеріали дисциплінарної справи, врахувавши письмові пояснення самого позивача, керівника апарату Ковальчук Л.В., секретарів судового засідання Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, старшого секретаря ОСОБА_13, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність позивача, дійшла до висновку, оформленого 16.11.2016, що у діях позивача вбачається наявність дисциплінарного проступку та є підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с. 77-78).

Розглянувши вказану дисциплінарну справу, Дисциплінарна комісія згідно подання рекомендує керівнику апарату Смілянського міськрайонного суду застосувати до позивача один із видів дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 66 Закону України «Про державну службу» (а.с. 44).

Однак, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки матеріали службового розслідування не містять даних про вчинення конкретного дисциплінарного проступку позивачем: не деталізовано який обсяг та що саме позивач відмовилася виконати. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час службового розслідування не з'ясовувалися та оцінка не надавалася обставинам щодо незгоди працівника виконувати роботу, що не обумовлена його посадовою інструкцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що спірний Наказ від 21.11.2016 №80-ОД про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 прийнятий на не підставі, не в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно з ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, ухвалене судом рішення першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильним. При цьому, неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, які не призвели до невірного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення, проте є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року щодо підстав задоволення позову.

В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.