Ухвала суду № 65037508, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа №812/325/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 812/325/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, Попаснянського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила зобовязати Управління Державної міграційної служби України в Попаснянському районі Луганської області надати їй посвідчення особи без громадянства, зобовязати Управління Державної міграційної служби України в Попаснянському районі Луганської області зареєструвати її на території України на строк 90 днів для можливості перетину кордону при виїзді.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що бажає самостійно без депортації покинути території України, проте не має діючого документу для виїзду за кордон, оскільки органи міграційної служби в порушення її прав такого документу не видають.

Зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 876/1047/16 відмовлено в її видворенні, таким чином вона законно перебуває на території України.

Крім того, посилається на лист ГУ ДМС м. Києва №С-2580/6/2387-16 від 11.08.2016 як на підтвердження обставини, що її паспорт громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 є недійсним, що є підставою для визнання її особою без громадянства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляції просить суд апеляційної інстанції зобовязати Управління Державної міграційної служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області частково виконати ухвалу Вищого адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі К/800/6584/16; зобовязати Управління Державної міграційної служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області видати їй посвідчення особи без громадянства; зобовязати Управління Державної міграційної служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєструвати позивача на 90 діб на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; зобовязати міграційну службу оформити усі виїзні документи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наводить обставини аналогічні викладеним в позовній заяві. Зазначає, що надала до суду першої інстанції усі документи які підтверджують протиправність дій відповідачів.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина ОСОБА_3 Узбекістан №СТ 2823382, виданий Міністерством внутрішніх справ 17.02.2012 (а.с.10).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до листа ДМСУ від 25.02.2016 №8.1/1139-16 Про паспорти громадян ОСОБА_4 паспорт ОСОБА_2 є дійсним для транзитного виїзду з України через території третіх держав до ОСОБА_4 до 01.07.2018 року (а.с. 60).

Ухвалою Вищого адміністративного суду 28.07.2016 № К/800/6584/16 залишено в силі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2016, якою примусово видворено за межі України громадянку ОСОБА_3 Узбекістан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, є таке, що набрало законної сили рішення суду про видворення позивача, яке підлягає виконанню (а.с.42-45).

Зазначеним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області встановлено факт проживання позивача без документів на право проживання на території України та невиконання нею рішення повноважного органу про примусове повернення її за межі України, як підстави для видворення позивача (а.с.37-41).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що є недоведеним факт звернення позивача до відповідачів з заявами про видання їй посвідчення особи без громадянства, реєстрування її на території України на строк 90 днів для можливості перетинання кордону при виїзді на підставі цього документу, оскільки позивач ні в позові, ні в усних поясненнях не вказала, коли саме та з якими саме заявами вона зверталася, якими доказами цей факт можна підтвердити.

Зазначених доказів позивач не надала судам першої та апеляційної інстанції, а відповідачами цей факт не визнається.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства терміні вживаються в такому значенні:

6) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

15) особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;

16) паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною;

19) посвідчення особи на повернення - документ, який видається іноземцю або особі без громадянства у випадках, передбачених міжнародними договорами України про реадмісію (приймання і передачу осіб);

21) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон - документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном;

22) реадмісія - передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України.

Судова колегія зазначає, оскільки позивач є громадянкою ОСОБА_3 ОСОБА_4, що підтверджено паспортом, вона має статус іноземця в силу п.6 цієї норми Закону, тому у органів міграційної служби відсутні законні підстави для визнання позивача особою без громадянства відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на лист ГУ ДМС м. Києва №С-2580/6/2387-16 від 11.08.2016, як на підтвердження обставини, що її паспорт громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 недійсний є безпідставним, оскільки зазначений лист має лише інформативний характер, в якому надана відповідь на запит позивача щодо набуття громадянства України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачає такі засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

1. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

3. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ст.18 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства

1. Посвідчення особи на повернення оформляється та видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції.

2. Правила оформлення, видачі та форма посвідчення особи на повернення визначаються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законами України.

З Положення про управління державної міграційної служби України в Луганській області вбачається, що відповідачі не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а отже не мають повноважень на видання посвідчення особи на повернення (а.с.54-59).

Відповідно до п.2 Правил оформлення і видачі посвідчення особи на повернення (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 394, термін посвідчення особи на повернення означає проїзний документ, що видається іноземцю або особі без громадянства у випадках, передбачених міжнародними договорами України про реадмісію (приймання і передачу осіб), за відсутності можливості у будь-який інший спосіб отримати такий документ від компетентних органів держави громадянської належності чи постійного проживання особи, яка підлягає реадмісії.

Відповідно до п.4 зазначених Правил посвідчення видається територіальними органами ДМС строком на 60 діб після надходження від держави, до якої надсилається запит про реадмісію, відповідного погодження.

Згідно з ч.1 ст. 19 цього Закону особі без громадянства, яка постійно проживає на території України, але не має проїзного документа, видається посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, яке є документом, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном.

Судами встановлено, що у позивача наявний на руках документ дійсний для транзитного виїзду з України через території третіх держав до ОСОБА_4, таким чином жодних підстав для отримання посвідчень, передбачених в пунктах 21, 22 ч.1 ст.1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, позивач не має, оскільки вона має статус іноземця, що постійно проживає в Україні та має на руках проїзний документ, що дозволяє транзитний виїзд з України через території третіх держав до ОСОБА_4.

Також, згідно з ч.ч.5-6 ст.30 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16. Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Таким чином, за наявності рішення суду щодо видворення позивача, що набрало законної сили; відмітки в паспорті позивача про те, що вона підлягає видворенню, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні вимог позивача в частині зобовязання відповідачів зареєструвати позивача на території України на певний строк для можливості перетинання кордону при виїзді.

Відповідно до ч. 1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено факту порушення законних прав, свобод та інтересів позивача щодо отримання зазначеного в позові посвідчення особи без громадянства та стосовно її реєстрації на території України на строк 90 днів для можливості перетинання кордону при виїзді.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому є незмістовим прохання позивача в апеляції про зобовязання здійснити певні дії Управління Державної міграційної служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області, оскільки зазначене управління не залучалося до участі в цій справі, в позові відсутні вимоги до цього управління.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-5, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 812/325/17 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 812/325/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 01 березня 2017 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: М.Г. Сухарьок

ОСОБА_5