Постанова № 65037451, 28.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2017 рокусправа № 808/2540/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року по справі №808/2540/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0004401702 від 10.09.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, та №0004411702 від 10.09.2015р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обгрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на те, що спірні рішення прийняті на підставі недопустимих доказів, а саме власних поясненнях, які, за твердженнями позивача, взагалі не надавались. Встановлені перевіркою порушення у вигляді відсутності оприбуткування та обліку товарно-матеріальних цінностей вважає такими, що не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а ґрунтуються виключно на хибному тлумаченні відповідачем норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована наявністю правових підстав для прийняття контролюючим органом оскаржених податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлені перевіркою порушення, наявність яких доведена відповідачем під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Токмацької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та на виконання п.п.78.1.4

п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового Кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Повідомлення про проведення перевірки від 08.07.2015 № 47 та копія наказу про проведення перевірки від 08.07.2015 № 208 вручені 08.07.2015 під підпис самозайнятій особі ОСОБА_1 (а.с.61,62).

Перевірка проводилась з 09.07.2015 по 15.07.2015. Термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочі дні на підставі наказу Токмацької ОДПІ №217 від 15.07.2015, про що позивач був повідомлений 15.07.2015 (а.с.63).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.07.2015 №265/172/НОМЕР_1 (а.с. 10-19).

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення, зокрема:

- п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст. 177, п.п.176.1 а п.176.1 ст.176, п.177.4 ст.177, п.п.139.1.10 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, в сумі 5583,44 грн.;

- п.12 ст.3, ст.20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 в частині реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Акт перевірки направлено на адресу позивача та отримано ним особисто 29.08.2015 (а.с.54).

На підставі акту перевірки 10.09.2015 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015р.:

№0004401702, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 6979,30 грн., у тому числі за основним платежем 5583,44 грн. та за штрафними санкціями 1395,86 грн.;

№0004411702, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 62842,70 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.09.2015р. №0004401702 з огляду на наступне.

Так, з огляду на акт перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0004401702 від 10.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування, стали наступні висновки податкової служби.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем доходу в сумі 34822,95 грн. та завищення витрат в сумі 2400 грн.

Заниження доходу полягає у наступному.

1.Самозайнятою особою до складу доходу не включено винагороду за послуги з просування торгових марок замовника в сумі 1000 грн., яка надійшла від ПП «Імперіал Табако юкрейн».

2.Самозайнятою особою до складу доходу не включена виручка за реалізовані товарно-матеріальні цінності, яка надійшла на її розрахунковий рахунок ОСОБА_1 в загальній сумі 2401,60 грн.

3.Самозайнятою особою реалізовано ТМЦ, які не обліковані в книзі доходів і витрат та реалізовані без застосування РРО на суму 31421,35 грн.

Завищення витрат полягає у включенні самозайнятою особою до складу витрат вартість придбання торгових патентів на загальну суму 2400,0грн.

Таким чином, з огляду на встановлені порушення, ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем оподатковуваного доходу в сумі 37222,95 грн. та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 5583,44 грн.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.п.164.1.3. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.2.1. п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 177.1 ст.177 Податкового кодексу України зазначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.п.176.1 а п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобовязані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 54.3 ст. 54.3. Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2).

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податкових зобовязань, підтверджується актом перевірки та фактично не заперечується позивачем, яким а ні у позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі не зазначено жодних доводів щодо вказаного порушення. Крім цього, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 23.07.2015р., якими вона фактично визнала факт заниження оподатковуваного доходу (а.с.60).

Отже, з огляду на встановлений контролюючим органом факт заниження позивачем грошового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування, який зафіксований в Акті перевірки та який фактично не спростовується позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004401702 від 10.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб.

Щодо податкового повідомлення- рішення №0004411702 від 10.09.2015, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 62842,70 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що фактично підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон України №265/95-ВР) в частині реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Правовою підставою для застосування штрафних санкцій контролюючим органом визначено ст.20 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995, якою передбачено, що до субєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на акт перевірки, контролюючим органом встановлено реалізацію товарно-матеріальних цінностей, які не обліковані в книзі доходів та витрат, на суму 31421,35грн.

Тобто, позиція податкового органу полягає у тому, що позивач був зобовязаний здійснювати облік товарів за місцем їх реалізації, при цьому такий облік мав бути відображений у Книзі обліку доходів та витрат.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування (що мало місце у спірному випадку - п.2.15.1 Акту перевірки), відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим положення Закону № 265/95-ВР не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання на ведення такого обліку.

Порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобовязані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма якої (на момент виникнення спірних правовідносин) була визначена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720, та наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481.

Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена зазначеними наказами, не передбачала ведення саме обліку товарних запасів. Графи 2 та 11 Криги обліку доходів та витрат, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець та початок звітного періоду», який виводиться у грошовій формі, не є тотожнім «обліку товарних запасів за місцем їх реалізації чи зберігання», оскільки стосуються відомостей лише про грошову вартість залишку товарних запасів, а не про облік цих товарних запасів.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство зобовязувало фізичних осіб-підприємців вести облік доходів та витрат, а не облік товарних запасів за місцем їх реалізації чи зберігання.

Таким чином, доводи податкового органу про обовязок позивача вести облік товарів за місцем реалізації чи зберігання шляхом відображення такого обліку у Книзі обліку доходів та витрат є необґрунтованими.

До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження (руху) товару, наприклад: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Будь-яких відомостей про відсутність таких документів у позивача щодо придбаного (реалізованого) товару, акт перевірки не містить. При цьому, сам по собі факт неправильного ведення Книги обліку доходів та витрат не може бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, які визначені контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0004411702 від 10.09.2015.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року по справі №808/2540/16 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0004411702 від 10.09.2015р., яке прийнято Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області визнати неправомірним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 01.03.2017р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк