Ухвала суду № 65037441, 27.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2017 рокусправа № 208/4298/16-а(2а/208/144/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю:

Позивача ОСОБА_1 ( НОМЕР_1)

Представник відповідача ОСОБА_2 ( довіреність від 11.01.2017 року № 627/09/30)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27 вересня 2016 р.

у справі № 208/4298/16-а(2а/208/144/16)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку розміру пенсії з 01.05.2016 року; поновити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі призначеної з 15.01.2016 року відповідно до даних грошового атестату № 01 від 18.01.2016 року та довідки про додаткові види грошового забезпечення № 272/10/04-36-05-31 від 18.01.2016 року; зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перерахувати та виплатити заборгованість за весь період, за який виплачувалась пенсія в меншому розмірі ОСОБА_1 у звязку із зменшенням її розміру з 01.05.2016 року.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом ОСОБА_3 Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ОСОБА_1 було звільнено з податкової міліції за п. 64 «а» (за віком).

З метою призначення Позивачу, пенсії ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано до Відповідача грошовий атестат №01від 18.01.2016 року, згідно з яким на момент звільнення, , посадовий оклад позивача становив 2398,00 грн., оклад за спеціальним званням 130,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35% - 884,80 грн.

Грошове утримання було визначено у відповідності до п.п.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 - «у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців».

З 15.01.2016 року Позивачу було призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 54% грошового забезпечення за 29 років вислуги з урахуванням загального страхового стажу, розмір пенсії склав 2 850,02 грн.

01.04.2016 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено та надано до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області грошовий атестат №11, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року, відповідно до якого, на момент звільнення, посадовий оклад позивача становив 1 918,00 грн., оклад за спеціальним званням 130,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35% - 716,80 грн.

З травня 2016 року Позивачу почала нараховуватись пенсія у розмірі 2497,24 грн., у зв'язку з чим він звернувся до пенсійного органу з заявою про надання пояснень стосовно зменшення розміру пенсії.

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.05.2016 року №Б646-16, Позивача було повідомлено, що у звязку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 і від 09.12.2015 року № 1013» , положення якої застосовується з 01.12.2015, головним управлінням Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області за супроводжувальним листом від 07.04.2016 року на адресу відповідача, взамін раніше наданих документів надано новий грошовий атестат № 11 від 01.04.2016 року та довідку про додаткові види грошового забезпечення № 1936/10/04-36-05-31 від 01.04.2016 року, у звязку з чим розмір пенсії ОСОБА_1 було перераховано та змінено розмір пенсії до 2 497,24 грн.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії пенсійного органу по перерахунку пенсії Позивача не відповідають приписам чинного законодавства та є протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Також, положеннями п.4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393» встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, положення чинного законодавства визначають наявність певних соціальних гарантій для осіб, які підпадають під дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема неможливість зменшення встановленого розміру пенсії за результатом її перерахунку

Поряд з цим, необхідно зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій)

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій осіб, які підпадають зокрема під дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зміст досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Як свідчать встановлені обставини справи, розмір пенсії позивача, розрахований на підставі грошового атестату №01 від 18.01.2016 року, становив 2850,02 грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, за результатом здійсненого перерахунку розміру пенсії Позивача на підставі грошового атестату №11 від 01.04.2016 року, розмір його пенсії був визначений у розмірі 2497,24 грн.

Отже, за результатом проведеного перерахунку, пенсійним органом фактично було здійснено зменшення розміру пенсії Позивача на 352,78 грн., що свідчить про порушення ним приписів чинного законодавства, зокрема ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 року - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: ГУК у м. Києві, рахунок отримувача: 31215256700001; КБКД 22030106; Код з ЄРДПОУ: 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019 ) з бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області несплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 606,32 (шістсот шість гривень) 32 коп.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 01 березня 2017 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак