Постанова № 65037282, 28.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/10967/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі також позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича (надалі - Уповноважена особа Фонду Коваленко О.В., відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, відповідач 2), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича (надалі - Уповноважена особа Фонду Кононець В.В., відповідач 3), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (надалі - ПАТ «Фідобанк», третя особа) про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Коваленка О.В. виконати доручення позивача та зарахувати на рахунок в ПАТ «Фідобанк» грошовий переказ у сумі 170 000,00 грн.; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Коваленка О.В. подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, із зазначенням суми відшкодування у розмірі 170 000,00 грн.; зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням суми відшкодування у розмірі 170 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Уповноважена особа Фонду Коваленко О.В. протиправно не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивач являється вкладником ПАТ КБ «Євробанк», а тому позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

У судовому засіданні у якості співвідповідача залучено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В., проте, представник відповідача 3 у судове засідання не прибув, письмових заперечень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, у наданих суду письмових запереченнях зазначив, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників. В той же час, у переданому відповідачем 1 переліку вкладників ПАТ «Фідобанк» інформація про позивача відсутня, в зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні загального реєстру.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між позивачем (вкладник) та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір банківського рахунку від 29.03.2016р. №Д-24946/UAN, згідно умов якого банк за заявкою клієнта відкриває банківський поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні та здійснює за ним операції згідно чинного законодавства.

Зокрема, 29.03.2016р. позивачем подано заяву до ПАТ «КБ «Євробанк» про розміщення банківського вкладу.

Окрім того, позивачем підписана заява про прийняття пропозиції ПАТ «КБ «Євробанк» укласти Договір комплексного банківського обслуговування (ДКБО), згідно якої позивач приймає пропозицію ПАТ «КБ «Євробанк» укласти з Банком договір комплексного банківського обслуговування на умовах Правил надання банківських послуг на умовах ДКБО для клієнтів - фізичних осіб ПАТ «КБ «Євробанк» за партнерськими програмами з ПАТ «Фідобанк».

Згідно платіжного документа від 18.05.2016р. на рахунок позивача НОМЕР_1 перераховано 170 000,00 грн., призначення платежу: «надходження на рахунки фізичних осіб».

Разом з тим, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно, призначено Кононця В.В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.07.2016 р. № 1183 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно і повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК». Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця В.В.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 16.08.2016 року №1523, «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 19.08.2016 року розпочав виплати коштів вкладникам зазначеного банку.

Окрім того, процедура ліквідації також розпочата в ПАТ «Фідобанк». Зокрема, відповідно до рішення Національного банку України від 20.05.2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.05.2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно.

25.05.2016 року наказом №29 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ «Фідобанк» зобов'язала здійснити перевірку вкладів фізичних осіб в Банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 року та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. з 20.06.2016 по 19.07.2016 року.

Правління Національного банку України 18.07.2016 року прийняло постанову №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» та прийнято рішення виконавчої дирекції Фонду від 19.07.2016р. «Про початок ліквідації ПУАТ «Фідобанк».

Позивач, вважаючи, що він має право на гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду за вкладом в ПАТ «Фідобанк» звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23. 02.2012р. № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, в розумінні Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.

Позивач зазначає, що він є вкладником ПАТ «Фідобанк», проте, банк в порушення норм чинного законодавства не виконав доручення позивача щодо зарахування суми переказу на банківський рахунок.

Проте, будь-яких доказів вказаних обставин позивачем не надано.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного документа від 18.05.2016р. на рахунок позивача НОМЕР_1 перераховано 170 000,00 грн., призначення платежу: «надходження на рахунки фізичних осіб».

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Коваленка О.В. виконати доручення позивача та зарахувати на рахунок в ПАТ «Фідобанк» грошовий переказ у сумі 170 000,00 грн. є необґрунтованими.

Окрім того, як встановлено судом, 29.02.2016р. між ПАТ «Фідобанк» та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено Генеральний договір доручення №5939, мета якого є збільшення Довірителем (ПАТ «КБ «Євробанк») обсягів надання банківських послуг фізичним особам, для чого Повірений (ПАТ «Фідобанк») за дорученням ПАТ «КБ «Євробанк» , на умовах й в порядку вищевказаного договору зобов'язується організовувати і здійснювати від імені Довірителя певні юридичні дії, а також забезпечити умови для виконання дій Відповідальними особами Довірителя та Уповноваженими особами Повіреного на території Відділень Повіреного.

Доручення за цим договором передбачає здійснення Повіреним наступних дій від імені Довірителя:

- представництво Довірителя перед Клієнтами, консультування та проведення з ними підготовчої роботи з питань придбання продуктів Довірителя;

- укладання з Клієнтами ДКБО та договорів про надання банківських продуктів на погоджених Клієнтами та Довірителем умовах із скріпленням їх підписом та печаткою відповідальної особи Повіреного.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, договір банківського вкладу (заява про розміщення банківського вкладу №Д-24946/UAN) був укладений між позивачем та ПАТ «КБ «Євробанк» через ПАТ «Фідобанк» на підставі Генерального договору доручення №5939 від 29.02.2016р.

Отже, в розумінні Закону № 4452-VI позивач є вкладником саме ПАТ «КБ «Євробанк», проте, будь-яких позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В. позивачем не заявлено, будь-яких доказів порушення з боку відповідача 3 прав позивача матеріали справи не містять.

Необґрунтованими є також позовні вимоги про зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки, як зазначалось вище, позивач є вкладником ПАТ «КБ «Євробанк».

Окрім того, загальний реєстр вкладників формується Фондом виключно на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації, поданої Уповноваженою особою Фонду.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (надалі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов