Ухвала суду № 65037127, 28.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Полєно В.С

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року справа №409/2886/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 409/2886/16-а (головуючий І інстанції Полєно В.С) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області (далі відповідач, апелянт,УПФУ) в якому просила визнати бездіяльними дії управління Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області щодо не призначення та не виплати щомісячного довічного грошового утримання судді, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплатити їй, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, виданої Державною судовою адміністрацією у Луганській області № 1740/16 вих. від 19.09.2016 року, у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання - з 20 вересня 2016 року.

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 позов задоволено, а саме визнано бездіяльними дії управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася селище Трьохізбенка Слов`яносербського району Луганської області, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації вул.Разіна буд.56,с. Трьохізбенка Слов`яносербського району Луганської області, щомісячне довічне грошове утримання згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, виданої Державною судовою адміністрацією в Луганській області № 1740/16 вих. від 19.09.2016 року, в розмірі 90 % заробітної плати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання - з 20 вересня 2016 року.

На підставі ст.256 КАС України присудження довічного грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, на яку посилається Державна судова адміністрація у своєму листі №10-18321/13 від 30.11.2015 року, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Будь-який інший стаж роботи, що дає право на відставку та обчислення доплати за вислугу років зазначеною статтею не передбачений.

Частиною 8 ст.183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач працювала народним суддею Сусуманського районного народного суду Магаданської області з 22.06.1987 року по 09.04.1990 рік. З 22.03.1993 року обрана народним суддею Слов`яносербського районного народного суду. З 30.07.2003 року обрана Верховною Радою України безстроково суддею місцевого Слов`яносербського районного суду Луганської області. З 21.04.2015 року переведена до Білокуракинського районного суду Луганської області з Слов`яносербського районного суду Луганської області відповідно до Указу президента України від 07.04.2015 року №203/2015.

20.09.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області для призначення довічного грошового утримання, 14.11.2016 року на її звернення щодо не призначання довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідачем їй надана відповідь, зі змісту якої вбачається, що довідка про заробітну плату для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці видана не вірно, а саме: не вірно визначена доплата за вислугу років у розмірі 80 відсотків. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Білокуракинським районним судом ОСОБА_2 значиться 26 років 3 місяців 16 днів за фахом. Згідно зі ст.133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 25 років - 60% посадового окладу. Так, Управління Пенсійного фонду України у Білокуракинському районі Луганської області вважає, що при вирішенні питання про призначення довічного утримання судді у відставці їй встановлюється надбавка за вислугу років у розмірі 60 % від посадового окладу. А на звернення відповідача до Державної судової адміністрації щодо заміни довідки, остання відмовила.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, якою визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.

Приписами ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, було встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України". Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому, п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла до 28.03.2015 року, було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Положеннями ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року, який передував зазначеному закону, було визначено, що для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі пільги.

Однак, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» були внесенні зміни, зокрема які стосувалися суддівської винагороди та порядку розрахунку суддівського стажу.

Згідно ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 28.03.2015 року встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Згідно зі ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зазначеній редакції, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до стажу роботи судді, який був призначений на посаду до набрання чинності Закону України «Про судоустрій та статус суддів», також зараховується стаж роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі пільги. Але зазначені зміни стосуються обчислення суддівського стажу для визначення саме розміру довічного грошового утримання, а не доплати за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки, позивач працювала народним суддею Сусуманського районного народного суду Магаданської області з 22.06.1987 року по 09.04.1990 рік. З 22.03.1993 року обрана народним суддею Слов`яносербського районного народного суду. З 30.07.2003 року обрана Верховною Радою України безстроково суддею місцевого Слов`яносербського районного суду Луганської області. З 21.04.2015 року переведена до Білокуракинського районного суду Луганської області з Слов`яносербського районного суду Луганської області відповідно до Указу президента України від 07.04.2015 року №203/2015.

На підставі викладеного колегія суддів вважає,що виходячи з дати призначення її на посаду судді Слов`яносербського районного народного суду, на неї розповсюджувалася дія ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року, яка надавала можливість на зарахування до стажу роботи на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, також стаж роботи на попередніх посадах, яким законом були передбачені такі пільги, в т.ч. стаж роботи на державній службі, за який також нараховувалася відповідна доплата.

Крім того, відповідно до ст.ст. 124, 126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Приписами ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Також, Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 року по справі №1-21/2005 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у тому числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.

Відмовляючи позивачу у призначенні довічного грошового утримання з врахуванням фактично отримуваної нею доплати за вислугу років в розмірі 80%, відповідач звужує право позивача на отримання належного довічного грошового утримання, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем встановленої приписами чинного законодавства гарантії незалежності суддів.

Серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення щомісячного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати, згідно Постанови правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5). Відповідно до даної Постанови заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

До заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються такі документи:

- копія акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку;

- наказ про відрахування судді зі штату суду та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді;

- відомості про місце проживання (реєстрації) судді у відставці;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637( 637-93-п) довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).

Додатком № 2 до Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п. 5.4 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган,що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні.

Враховуючи те, що розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці залежить від суми грошового утримання судді, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу судді, вимоги відповідача щодо невідповідності наданої позивачем довідки про заробітну плату для призначення довічного утримання є безпідставними, виходячи з наступного.

По-перше, довідка про заробітну плату видана відповідно до Додатку № 2 до Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі фактично отримуваної суми грошового утримання позивачкою. На цю суму нараховувався внесок на загальнообов`язкове державне страхування. То ж твердження відповідача про те, що довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, видана Державною судовою адміністрацією в Луганській області № 1740/16 вих. від 19.09.2016 року, є не правильною, є безпідставними, як і вимоги надати довідку в іншому розмірі, ніж фактично отримуване нею грошове утримання.

Окрім того, ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року, який діяв на час призначення позивачки на посаду судді, було визначено, що для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах працівників, яким законом передбачені такі пільги. Зазначене передбачено саме ч.6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року, а не ст.43 Закону, на яку посилається відповідач в запереченнях проти позову.

Отже, для визначення стажу роботи на посаді судді для одержання доплати за вислугу років враховується стаж роботи позивачки на посадах на державній службі, де також виплачувалася надбавка за вислугу років, а саме:

з 25.02.1977 року по 23.10.1981 року інспектор з діловодства Сусуманського районного комітету народного контролю - 4 р. 7 міс. 29 дн. ;

з 08.07.1983 року по 22.06.1987 року - завідуюча організаційно - інструкторським відділом Сусуманського райвиконкому - 3 р. 11 м. 15 дн.;

з 18.08.1989 року (рахувати з 10.04.1990 року) по 25.05.1990 року - інструктор організаційного відділу Слов`яносербського райвиконкому - 1 міс. 16 днів;

з 25.05.1990 року по 01.11.1991 року спеціаліст з правової роботи президіуму районної Ради народних депутатів;

з 01.11.1991 року по 30.06.1992 року юрисконсульт виконкому районної Ради народних депутатів,

з 01.07.1992 року по 22.03.1993 року консультант по правовій роботі і зверненням громадян Слов`яносербської районної Ради народних депутатів, - всього 2 р. 9 міс. 28 дн..

Загальний стаж державної служби, який враховується при визначенні стажу судді для доплати за вислугу років, складає 11 років 6 міс. 28 дн., а загальний стаж стажу судді для визначення доплати за вислугу років складає 37 років 10 міс. 14 днів. Виходячи з цієї тривалості суддівського стажу позивачці нараховувалася та сплачувалася доплата за вислугу років в розмірі 80%, що і зазначено в довідці для призначення довічного утримання.

Згідно статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у тому числі органів державної влади.

Положеннями статті 26 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканість суддів.

В пункті 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп/2007 зазначено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належним грошовим матеріальним утриманням. Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується з частиною 3 статті 22 Конституції України.

Щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікуваних на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближене до грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Із змісту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка, в свою чергу, складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Враховуючи вищезазначене з урахуванням ст.22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді з врахуванням доплати за вислугу років в розмірі 80% відповідно до довідки, виданої Державною судовою адміністрацією у Луганській області № 1740/16 вих. від 19.09.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача при розгляді заяви позивачки щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання суперечать чинному законодавству, щодо правомірності оцінки наданої довідки Територіального управління ДСА України в Луганській області №1740/16 вих. від 19.09.2016 року, що в свою чергу свідчить про його протиправність. При цьому суд враховує, що в порушення закону, відповідач до цього часу взагалі не призначив позивачці належне їй за законом щомісячне довічне грошове утримання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії спростовуються приведеними вище обставинами.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160,183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 409/2886/16-а -залишити без задоволення.

Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2016 р. у справі № 409/2886/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

Судді:І.В.Сіваченко

ОСОБА_3