Постанова № 65037094, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23889/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - Левенець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанови, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_5, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 28.09.2015 № 53;

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача, призначеної наказом від 28.09.2015 №534

визнати протиправним та скасувати припис, викладений у розділі ІV акту перевірки від 30.09.2015 №000006;

визнати протиправним та скасувати постанову від 07.10.2015 № 000006.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати в частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було призначено та проведено перевірку позивача в межах наданих повноважень із дотриманням вимог законодавства, що свідчить про їх правомірність та безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 28.09.2015 № 53 та визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки.

Також, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в частині термінів виконання замовлення за цим договором, підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідачем не надано належних доказів для їх спростування (додаткова угода про зміну термінів виконання замовлення).

Враховуючи, що відповідачем за результатами перевірки позивача встановлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів та враховуючи, що Інспекція з прав захисту споживачів у м. Києві є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, тобто у Інспекції наявні повноваження на зобов'язання позивача усунути виявлення порушень, то припис до акта від 30.09.2015 №000006 (розділ IV акта), яким зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі шляхом вжиття заходів щодо розгляду та вирішення вимог споживача є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте вважає помилковим висновок суду про відсутність підстави для скасування постанови про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 07.10.2015 №000006, якою за порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014 застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 штраф у розмірі 25960,47 грн.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів на підставі звернення (листа) ОСОБА_6, листа Держспоживінспекції у м. Києві від 17.09.2015 №07-16-05/569 про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства надала згоду на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Інспекції з прав захисту споживачів у м. Києві від 21.09.2015 №02/7-1150-2015, якою надано згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5, АДРЕСА_1 стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів в межах компетенції Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів.

Інспекція з прав захисту споживачів у м. Києві, керуючись статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», винесла наказ від 28.09.2015 №53 «Про проведення позапланових перевірок», зокрема, ФОП ОСОБА_5, АДРЕСА_1 щодо дотримання вимог законодавства України про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

На виконання вимог наказу від 28.09.2015 №53 Інспекцією з прав захисту споживачів у м. Києві оформлено направлення на проведення перевірки від 29.09.2015 №000136, копію якого разом із фотокопією скарги 29.09.2015 було вручено представнику ФОП ОСОБА_5.

В період 29.09.2015-30.09.2015 головним спеціалістом Інспекції з прав захисту споживачів у м. Києві на підставі наказу від 28.09.2015 №53 та направлення від 29.09.2015 №000136, згідно із заявою ОСОБА_6 у присутності ФОП ОСОБА_5 проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 30.09.2015 №000006.

Під час перевірки виявлені порушення вимог законодавства, а саме: порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в частині термінів виконання замовлення за цим договором, чим порушено вимоги статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за, що передбачена відповідальність згідно статті 23 цього Закону та порушення вимог пункту 25 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313.

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» ФОП ОСОБА_5 наданий припис до акта від 30.09.2015 №000006 (розділ IV акта), яким зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі вжити заходів щодо розгляду та вирішення вимог споживача.

На підставі акта перевірки від 30.09.2015 №000006 Інспекцією з прав захисту споживачів у м. Києві винесено постанову про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 07.10.2015 №000006, якою за порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014 застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 штраф у розмірі 25960,47 грн.

Вважаючи зазначені наказ, дії щодо проведення перевірки, припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно із статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 р. N 775 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з питань захисту прав споживачів за переліком згідно з додатком 1, в якому наявна Держспоживінспекція у м. Києві.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" 31.07.2014 № 1622-VII до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" були внесені зміни, зокрема статтею 31 установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. N 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами Кабінет Міністрів України установлено, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження.

Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що перевірка позивача була проведена в період 29.09.2015-30.09.2015, тобто дія положень статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. N 408 вже втратила чинність у зв'язку із закінченням установленого періоду і на спірні правовідносини не поширювалась.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, щодо помилковості посилань позивача на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" № 71 -VIII (п. 3 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на контролюючі органи в розумінні положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України;

- Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (п. 8 Прикінцевих положень), яким мораторії на перевірки за колом суб'єктів поширено на усі контролюючі органи, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

Згідно з пунктом 8 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.1 2.2014 № 76-VІІІ установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Вказане засвідчує, що правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Держспоживінспекцією у м. Києві регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28.12.2014, а не Законом № 71-VIII і в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року.

Отже, мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців закінчився 01 липня 2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 №К/800/20405/16 (справа №826/26638/15).

Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваний наказ прийнятий Інспекцією з прав захисту споживачів у м. Києві 28.09.2015, а перевірка позивача була проведена в період 29.09.2015-30.09.2015, тобто не порушує обмежень на перевірки, встановлених Законом № 76-VIII від 28.12.2014.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час апеляційного розгляду справи наведені висновки спростовані не були.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що позапланова перевірка суб'єкта господарювання може здійснюватися, зокрема, на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав та за наявності в обов'язковому порядку згоди центрального органу виконавчої влади на її проведення. Крім того, в даному випадку, перед початком перевірки контролюючий орган зобов'язаний пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію направлення разом із копією звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав, тобто вручення наказу на перевірку законодавством не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується, що наказ від 28.09.2015 №53 про призначення перевірки було прийнято на підставі згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 21.09.2015 №02/7-1150-2015 та звернення (листа) ОСОБА_6

На виконання вимог наказу від 28.09.2015 №53 Інспекцією з прав захисту споживачів у м. Києві було оформлено направлення на проведення перевірки від 29.09.2015 №000136, копію якого разом із фотокопією скарги 29.09.2015 було вручено представнику ФОП ОСОБА_5 менеджеру ОСОБА_7

Наведені обставини не були спростовані позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.

За таких умов, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем було призначено та проведено перевірку позивача в межах наданих повноважень із дотриманням вимог законодавства, що свідчить про їх правомірність та безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 28.09.2015 № 53 та визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції в частині висновків суду першої інстанції, щодо доведеності встановлених відповідачем порушень, зафіксованих в акті перевірки від 30.09.2015 №000006 та, відповідно, винесення оскаржуваного припису.

Зокрема, з акта перевірки від 30.09.2015 №000006 убачається, що позивачем допущено порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в частині термінів виконання замовлення за цим договором, чим порушено вимоги статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за, що передбачена відповідальність згідно статті 23 цього Закону та порушення вимог пункту 25 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313.

Пунктом 25 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313 встановлено, що виконавець зобов'язаний забезпечити: дотримання термінів виконання замовлення.

Згідно із пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2014 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір на постачання товарів №С-00002325, згідно якого продавець зобов'язаний продати товар згідно номенклатури, кількості і цінам, які вказані в рахунку - фактурі №С-00002325 від 04.10.2014, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.1.1 договору продавець зобов'язується виконати замовлення за договором протягом 25 робочих днів з моменту отримання передоплати та доставити товар покупцю на умовах визначених цим договором.

Згідно із пунктом 2.1.2 продавець зобов'язується у випадку виникнення обставин, що перешкоджають вчасному виконанню замовлення протягом планового періоду, не пізніше 3-х днів до закінчення строку виконання замовлення сповістити покупця і погодити з ним нові строки виконання замовлення.

В день підписання договору покупець вносить передоплату до каси магазину у розмірі 18000,00 грн. від повної вартості замовлення, що складає 25960,47 грн. (п. 4.1).

За невиконання продавцем своїх зобов'язань за договором без додаткового погодження із покупцем, продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних в строк зобов'язань за кожний день прострочення (п. 6.1).

Розділом 3 даного договору встановлені умови доставки та встановлення товарів, а саме: продавець погоджує із покупцем лише дату доставки, конкретний час доставки продавцем не вказується (п. 3.2). Вартість доставки та встановлення товарів включена у рахунок-фактуру окремими позиціями, якщо цих позицій не включено у рахунок-фактуру дані послуги не надаються (п. 3.3). Приймання товарів здійснюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної (п. 3.7).

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що оскільки передоплата мала бути сплачена ОСОБА_6 в день підписання договору, тобто 04.10.2014, то ОСОБА_5 зобов'язаний був виконати замовлення за договором до 07.11.2014 (якщо рахувати п'ятиденний робочий тиждень).

В той же час, ОСОБА_5 було виконано зобов'язання за договором лише 15.11.2014, що підтверджується видатковою накладною №С-00001469 від 15.11.2014.

Доказів погодження із покупцем строків виконання зобов'язань за договором від 04.10.2014 №С-00002325 шляхом укладання додаткової угоди суду не надано.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що лист керівника роздрібної компанії РОКО" від 10.11.2014 не є доказом погодження ФОП ОСОБА_5 із покупцем - ОСОБА_6 термінів продовження виконання продавцем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (редакція від 02.09.2014, чинна на момент укладання договору від 04.10.2014) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 04.10.2014 замовила виготовлення меблі для кухні по індивідуальному проекту в офісі компанії, що працює під торговою маркою ІНФОРМАЦІЯ_1, договір був укладений з ФОП ОСОБА_5

Рахунком - фактурою №С-00002325 від 04.10.2014 крім поставки товарів було передбачено надання послуг, а саме: позиції №№ 32-36 (сборка, врезка, обработка поверхности, монтаж вытяжки, монтаж встраиваемой техники, установка кухонной секции (10 и больше шт.), наведено мовою оригіналу).

Надання вищенаведених послуг також узгоджується відбіркою до видаткової накладної №С-00001469 від 15.11.2014 до рахунку - фактури №С-00002325 від 04.10.2014, а саме: позиції №№ 26-29 та видатковою накладною №С-00001469 від 15.11.2014: позиції №№42-46.

Відповідно до пунктів 22 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Отже, договором від 04.10.2014 №С-00002325 було передбачено саме надання виконавцем (позивачем) споживачу (ОСОБА_6.) матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а саме: меблі для кухні по індивідуальному проекту.

Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що висновки відповідача про порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в частині термінів виконання замовлення за цим договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом (ч. 7).

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8).

Згідно із статтею 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припис до акта від 30.09.2015 №000006 (розділ IV акта), яким зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі шляхом вжиття заходів щодо розгляду та вирішення вимог споживача є правомірним та не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 07.10.2015 №000006, враховуючи наступне.

Пунктами 3, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, визначено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію щодо протиправності оскаржуваного рішення зазначає, що не був повідомлений про час та місце розгляду відповідачем справи відносно нього.

Суд першої інстанції наведені доводи позивача до уваги не прийняв, одночасно зазначив, що постановою Деснянського районного суду м. Києві від 21.12.2015 по справі №751/14950/15-а щодо оскарження позивачем протоколу про адміністративне правопорушення від 07.10.2015 №00008, прийнятого за результатами перевірки, оформленої актом від 30.09.2015 №000006, не встановлені істотні для даної справи обставини, а тому таке рішення суду не є обов'язковим для суду.

Суд апеляційної інстанції вважає такі твердження суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постанова Деснянського районного суду м. Києві від 21.12.2015 по справі №751/14950/15-а винесена за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_5 до виконуючого обов'язки начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Котлярова Андрія Миколайовича, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Із постанови Деснянського районного суду м. Києві від 21.12.2015 по справі №751/14950/15-а убачається, що ОСОБА_5 оскаржено постанову від 07.10.2015 по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві на підставі протоколу №000013 від 30.09.2015 та акту перевірки № 000006 від 30.09.2015, тобто з тих самих підстав, що і оскаржувана в цьому адміністративному спорі постанова від 07.10.2015 №000006.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що оскаржувана постанова винесена відносно позивача ОСОБА_5 відповідачем 07.10.2015 за відсутності позивача, доказів належного повідомлення позивача ОСОБА_5 в порушення свого обов'язку, передбаченого ст.71 КАС України, суду не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції, звертає увагу, що в межах цього адміністративного спору відповідачем також не надано суду доказів про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду питання про накладення на нього штрафу, у відповідності до Положення №1177.

Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення на позивача стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 07.10.2015 №000006 було допущено порушення пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, що позбавило права позивача на участь у розгляді справи, надати свої пояснення та заперечення тощо.

Вказаним обставинам справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки, що призвело до помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що постанова про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 07.10.2015 №000006, якою за порушення умов п. 2.1.1 договору на постачання товарів №С-00002325 від 04.10.2014 застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 штраф у розмірі 25960,47 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення частково неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати в частині та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанову від 07.10.2015 № 000006 та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві від 07.10.2015 № 000006.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.02.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.