Ухвала суду № 65037025, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 2а-7100/10/0870(СН/808/59/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Шлай А.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Прокуратури Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 завод «Прогрес» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, за участі Прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «ОСОБА_1 завод «Прогрес» (далі ПАТ «ТЗ«Прогрес») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі ОСОБА_1 ОДПІ), за участі Прокуратури Запорізької області, в якому просить скасувати винесені ОСОБА_1 ОДПІ податкові повідомлення рішення №0000012302/0-542 від 01.03.2010 року, №0000012302/1-867 від 26.03.2010 року, №0000012302/2-1692 від 11.06.2010 року, №000001232/3-860 від 27.08.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та частково скасовані податкові повідомлення - рішення відповідача №0000012302/0-542 від 01.03.2010 року, №0000012302/1-867 від 26.03.2010 року, №0000012302/2-1692 від 11.06.2010 року, №0000012302/3-860 від 27.08.2010 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 391 024 грн., в тому числі основного зобовязання в розмірі 1 594 016 грн., штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 797 009 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року вищезазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасовані та в цій частині справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, в іншій частині судові рішення залишені без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 року позовні вимоги задоволені, винесені відповідачем податкові повідомлення рішення №0000012302/0-542 від 01.03.2010 року, №0000012302/1-867 від 26.03.2010 року, №0000012302/2-1692 від 11.06.2010 року, №000001232/3-860 від 27.08.2010 року скасовані.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 ОДПІ та Прокуратурою Запорізької області подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ОДПІ в період з 27.01.2010 року по 15.02.2010 року проведена позапланова документальна перевірка ЗАТ «ТЗ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Кастіон» в період з 01.02.2007 року по 30.09.2008 року, здійснена на підставі постанови слідчого СВ ПМ Мелітопольської ОДПІ майора податкової міліції ОСОБА_3А від 04.11.2009 року по кримінальній справі №640910, порушеній відносно заступника директора ЗАТ «ТЗ «Прогрес» ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України та головного бухгалтера ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України, за результатами якої складено акт №65/23/02969981 від 22.02.2010 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість за період червень грудень 2007 року, січень вересень 2008 року в загальному розмірі 1 615 277 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на отриманому від Мелітопольської ОДПІ акті планової перевірки контрагента позивача ТОВ «Кастіон» №296/23/34126678 від 05.03.2009 року щодо нереальності господарських операцій за період з 13.02.2006 року по 30.09.2008 року.

За результатами акту перевірки відповідачем 01.03.2010 року винесено податкове повідомлення рішення №0000012302/0-542, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 615 277 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 807 639 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення рішення №0000012302/0-542 від 01.03.2010 року залишено без змін, а скарга позивача без задоволення: податковим органом в подальшому прийняті податкові повідомлення рішення №0000012302/1-867 від 26.03.2010 року, №0000012302/2-1692 від 11.06.2010 року, №000001232/3-860 від 27.08.2010 року на зазначені суми, не погодившись з чим позивач звернувся до суду.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР,який діяв на час проведення податковим органом перевірки позивача, податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п.7.2.3 ,7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складалася у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг); та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що для віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту платнику податку необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт здійснення фінансово господарської операції, а також її реальність.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування факту чи справді актив отриманий від вказаного в первинних документах контрагента, що потребує встановлення обставин, за яких були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його контрагентом.

Також в такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника та фактичного змісту операції.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.02.2007 року між ЗАТ «ТЗ «Прогрес» та ТОВ «Кастіон» укладено договір постачання товару №01-02/02/07, на підставі якого в перевірений відповідачем період ТОВ «Кастіон» на користь ЗАТ «ТЗ «Прогрес» поставлено товарно матеріальні цінності метал в асортименті - на загальну суму 10 283 762,49 грн., метал використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року,а саме:податковими та видатковими накладними, актами прийому товару, картками складського обліку, які свідчать про передачу товару та його оприбуткування, рахунками на оплату та банківськими виписками про здійснення оплати товару тощо.

Посилання податкового органу на порушення позивачем приписів ч.1,5 ст.203, ст.ст.228,234 ЦК України при вчиненні правочину з ТОВ «Кастіон», який на його думку, виходячи з обставин встановлених матеріалами планової перевірки даного контрагента, проведеної Мелітопольською ОДПІ, має ознаки нікчемності, є неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до положень податкового законодавства України,яке діяло на час перевірки, відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не було надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Відповідно до матеріалів справи судові рішення про визнання нікчемним договору постачання товару №01-02/02/07 від 01.02.2007 року ,укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «Кастіон» відсутні.

Згідно вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.03.2011 року по справі №1-43, який набрав законної сили, директор ТОВ «Кастіон» ОСОБА_6 визнаний винним в ухиленні від сплати податків за ч.3 ст. 212 КК України та засуджений до 3 років позбавлення волі,із застосуванням ст.75 КК України умовно. Вказаним судовим рішенням встановлено факт надходження грошових коштів в сумі 17 949 800грн. на розрахунковий рахунок підприємства за період з лютого 2007 року по вересень 2008 року , які ОСОБА_6 оприбуткував та видав собі під звіт, з зазначених сум не сплатив податки з доходів фізичних осіб,чим ухилився від сплати зазначених податків та транспортного податку.

Згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року по справі 2а-2379/09/0870, яка набрала законної сили, судом встановлена реальність усіх здійснюваних господарських операцій ТОВ «Кастіон» з контрагентами в період з 13.02.2006 року по 30.09.2008 року.

Приписами ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки чинне податкове законодавство України не ставило в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від фактичної сплати контрагентом податків до бюджету, несплата ТОВ «Кастіон» податкових зобовязань з податку на додану вартість за вищезазначеним договором поставки не позбавляло позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за перевірений період часу по виписаним контрагентом ТОВ «Кастіон» податковим накладним.

В силу викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, на час дії угоди ТОВ «Кастіон» було зареєстровано в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мало право виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже висновок податкового органу про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом є неправомірним, оскільки зроблений на припущеннях.

Викладене свідчить про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за перевірений податковим органом період часу , а тому винесені ОСОБА_1 ОДПІ податкові повідомлення-рішення 0000012302/0-542 від 01.03.2010 року, №0000012302/1-867 від 26.03.2010 року, №0000012302/2-1692 від 11.06.2010 року, №000001232/3-860 від 27.08.2010 року щодо збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 615 277 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 807 639 грн. є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводами апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Прокуратури Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року залишенні без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай

Суддя:С.В. Чабаненко