Постанова № 65036944, 28.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дідоренко А.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року справа №417/3467/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 20 грудня 2016 р. у справі № 417/3467/16-а за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання незаконними дії та рішення субєкта владних повноважень і зобовязання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 20 грудня 2016 року у справі № 417/3467/16-а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, в наслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Марківському районі здійснити призначення та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення права на пенсію) з дня звернення, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», тобто як спеціальний стаж, увесь період навчання ОСОБА_3 в якості курсанта Луганського інституту внутрішніх справ МВС України та одночасне перебування на службі в органах внутрішніх справ в УМВС України в Луганській області, службу в органах прокуратури Луганської області, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з зазначеною статтею, у трикратному розмірі час проходження ним, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого ОСОБА_3 брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.11.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії.(арк.справи 87-93)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. (арк.справи 96-100)

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 03 листопада 2016 року звернувся до Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області з заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням № 22 від 11 листопада 2016 УПФУ в Марківському районі Луганської області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у звязку з відсутністю необхідного стажу роботи. (арк.справи 41)

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що спірним у даній справі є відмова УПФУ в Марківському районі Луганської області в призначенні позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до рішення № 22 від 11 листопада 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач в своїй заяві про призначення пенсії просив призначити йому пенсію за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями)

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, та посилаючись на вищезазначені норми Законів фактично не навів підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу саме відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями), тобто прийняв спірне рішення необґрунтовано та безпідставно, без аналізу ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру», дії даної норми Закону у часі.

Крім того, пенсійний орган при прийнятті спірного рішення посилався на те, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру». Однак, пенсійний орган у спірному рішенні не навів жодного обґрунтування відсутності спірного стажу роботи позивача (які періоди ним враховані та які не враховані при обчисленні стажу роботи позивача. Необхідному для призначення пенсії).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність спірного рішення пенсійного органу та його скасування.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача здійснити призначення пенсії позивачу за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 03.11.2016 року, виходячи із розрахунку 86% від суми щомісячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, з урахуванням до вислуги років, яка дає право на пенсію відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає, що дані позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України колегія суддів вважає необхідним зобовязати Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області розглянути заяву ОСОБА_3 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не зясовані обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195,197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 20 грудня 2016 р. у справі № 417/3467/16-а задовольнити частково.

Постанову Марківського районного суду Луганської області від 20 грудня 2016 р. у справі № 417/3467/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області № 229 від 11 листопада 2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугою років.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за вислугою років від 03 листопада 2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2