Постанова № 65036849, 28.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/7088/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (надалі - позивач, ТОВ "ТД "Сокар Україна") з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича (надалі - відповідач-1, уповноважена особа Фонду Кононець В.В.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2, Фонд), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" (надалі - третя особа, ПАТ "Унікомбанк"), в якому просить:

- визнати рішення відповідача-1 щодо відмови у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. протиправною;

- зобов'язати відповідача-1 включити вимогу ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати відповідача-2 затвердити вимогу ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що невчасне подання ним з поважних причин заяви до Фонду не може бути підставою для позбавлення його законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, а представники відповідачів не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідача-2 у судове засідання 18 липня 2016 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2015 р. у справі №914/2835/15 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк", за участі третьої особи - ТОВ "Агрохімзбут", про стягнення штрафних санкцій позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Унікомбанк" на користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 10211648,27 грн. - інфляційних втрат, 681044,94 грн.- 3% річних та 72088,61 грн. - судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2016 р. рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2015 р. у справі №914/2835/15 залишено без змін.

Поряд з цим, 15 жовтня 2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 15 жовтня 2015 року №704/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №188 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Унікомбанк".

При цьому, 03 грудня 2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 03 грудня 2015 року №856, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №216 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Унікомбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Судом встановлено, що оголошення про ліквідацію ПАТ "Унікомбанк" опубліковане 09 грудня 2015 року в газеті "Голос України" №232 (6236).

У подальшому, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 07.04.2016 р. №127, в якій просив включити вимоги ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів, за результатами розгляду якої уповноважена особа Фонду Кононець В.В. листом від 12.04.2016 р. №10-у/2-137 повідомив, що дана вимога не приймається, оскільки порушені терміни для її заявлення.

При вирішенні даного адміністративного позову суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI), вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно вимог, закріплених в ч. 2 та ч. 5 ст. 45 Закону №4452-VI, Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. (ч. 5 ст. 45 Закону №4452-VI).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49 Закону №4452-VI, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що законодавством, чинним на час існування спірних правовідносин, визначений перелік обов'язкових дій для включення кредитора(ів) до реєстру акцептованих вимог кредиторів, однією з яких, зокрема, є заявлення кредитором Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено можливість визнання поважними причини пропуску строку та/або поновлення строку для заявлення кредиторами Фонду (уповноваженій особі Фонду) про свої вимоги до банку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вони не містять належних доказів заявлення позивачем до Фонду (уповноваженої особи Фонду) про свої вимоги до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "Унікомбанк", у зв'язку з чим у уповноваженої особи Фонду були відсутні законні підстави для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Унікомбанк" на суму 10964781,82 грн.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна".

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (надалі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов