Постанова № 65036630, 20.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2017 року № 826/9763/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся гаражно-будівельний кооператив «Ямський» до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у державних виконавців були відсутні підстави для прийняття постанов про накладення арешту, оскільки такі постанови виносяться тільки після закінчення строку для самостійного добровільного виконання рішення боржником. Водночас, як стверджує позивач, постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу не надходили. При цьому, позивач зазначив, що 19.11.2015 року наявний на той час борг зі сплати єдиного соціального внеску за серпень 2014 - липень 2015 року у сумі 58968,28 грн. кооперативом повністю погашено; 02.03.2016 року позивачем сплачено усі штрафні санкції у сумі 30831,86 грн, нараховані ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного соціального внеску.

В позовній заяві позивач просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сперкача Я.О. від 02.06.2016 року про арешт усього майна гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» (ЄДРПОУ 21483215) та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 06.06.2016 року про арешт коштів цього кооперативу як такі, що видані протиправно, штучно й безпідставно створюють перешкоди для законної діяльності кооперативу, забезпечення своєчасного виконання покладених на нього завдань, обов'язків перед його членами. Сплати ним в установлені законом терміни податків до бюджету;

- зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у зв'язку із скасуванням постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сперкача Я.О. від 02.06.2016 року про арешт усього майна гаражно-будівельного кооперативу «Ямський», а також постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 06.06.2016 року про арешт коштів цього кооперативу, невідкладно забезпечити зняття арешту всього майна та заборони відчуження будь-якого майна, яке належить зазначеному кооперативу, а також зняття арешту коштів на рахунку (ах) зазначеного кооперативу;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві повернути на рахунок гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» неправомірно стягнені з нього кошти у сумі 15224,94 грн.;

- зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» неправомірно стягнутий з нього виконавчий збір та інші платежі у розмірі 2022,49 грн.;

- з огляду на грубі порушення законодавства при відкритті виконавчого провадження 46276920 та прийнятті вказаних постанов, ознаки зловживання посадовим становищем та наданими повноваженнями, вчинення корупційних дій, винести окрему ухвалу про наявність підстав для притягнення до відповідальності державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сперкача Я.О. та державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

При цьому, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи неприбуття представників відповідачів та клопотання представника позивача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві при примусовому виконанні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №Ю-8817-25-У від 10.12.2014 року про стягнення з ГБК «Ямський» на користь ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві боргу у розмірі 15224,94 грн. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №46276920).

Вказаною постановою у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку рішення накладено арешт на все майно, що належить боржнику - кооперативу, у межах суми звернення стягнення 15224,94 грн.

В подальшому, 06.06.2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві при примусовому виконанні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №Ю-8817-25-У від 10.12.2014 року про стягнення з ГБК «Ямський» на користь ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві боргу у розмірі 15224,94 грн. прийнято постанову про арешт коштів боржника у межах суми 15224,94 грн.

Незгода позивача з вказаними постановами зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі законодавство у редакції, станом на момент виникнення правовідносин щодо накладення арешту) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та має право у процесі виконавчого провадження, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює порядок прийняття виконавчого документа до виконання, передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до положень частини першої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

У силу вимог частини 3 цієї статті постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця з метою забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, оскаржувані постанови про накладення арешту від 02.06.2016 року та 06.06.2016 року прийняті при примусовому виконанні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №Ю-8817-25-У від 10.12.2014 року про стягнення з ГБК «Ямський» на користь ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві боргу у розмірі 15224,94 грн.

При цьому, в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.06.2016 року зазначено, що остання прийнята у зв'язку з тим, що боржник рішення в добровільному порядку не виконав.

Відповідно до листа №8035/10/26-50-17-24 від 30.06.2016 року ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, станом на 30.06.2016 року згідно даних ІС «Податковий блок» за ГБК «Ямський» (код ЄДРПОУ 21483215) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не обліковується. При цьому, раніше існуюча заборгованість зі сплати єдиного внеску ГБК «Ямський» була погашена у повному обсязі 19.11.2015 року.

Наведене свідчить, що станом на момент прийняття постанов про накладення арешту за позивачем не обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто сума у розмірі 15224,94 грн. була погашена.

При цьому, зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1 від 18.11.2015 року та №7 від 02.03.2016 року.

Водночас, представником Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не надано до суду доказів надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником рішення в добровільному порядку.

Додатково, суд звертає увагу, що в постанові від 06.06.2016 року про арешт коштів боржника зазначено, що на підставі рішення суду накласти арешт на кошти, що містяться на рахунку боржника, однак не вказано реквізитів даного судового рішення. водночас, виконавче провадження здійснювалось з примусового виконання вимоги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №Ю-8817-25-У від 10.12.2014 року.

Наведене в сукупності свідчить про необґрунтованість та протиправність прийняття постанов про накладення арешту, а відтак суд приходить до висновку, що останні підлягають скасуванню.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наведене свідчить, що позовна вимога про зобов'язання державного виконавця вчинити дії щодо зняття арешту всього майна та заборони відчуження будь-якого майна, яке належить кооперативу, а також зняття арешту коштів на рахунку (ах) зазначеного кооперативу, є передчасною, оскільки набрання законної сили рішенням суду про скасування постанови про арешт є підставою для його зняття та не потребує додаткового зобов'язання для вчинення таких дій.

В частині позовних вимог про зобов'язання повернути на рахунок гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» неправомірно стягнуті суми у розмірі 15224,94 грн. та виконавчого збору та інших платежів у розмірі 2022,49 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 ПК України платника податків має право, зокрема: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом; на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

За змістом визначення, наведеного у пп 14.1.183 і 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, «помилково сплачені грошові зобов'язання» - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, а «надміру сплачені грошові зобов'язання» - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

З контексту наведених визначень слідує, що якщо до бюджету зараховано за певний період сум податку, яка не мала бути сплачена платником, то таке зарахування слід вважати помилковою сплатою грошових зобов'язань.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями ст. 43 ПК України.

Відповідно до п. 43.1 зазначеної статті Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (п.п. 43.3 - 43.5 ст. 43 ПК України).

З правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Суд встановив, що позивач добровільно сплатив суму грошових коштів у розмірі 15224,94 грн, при цьому, станом на момент розгляду даної справи матеріали справи не містять доказів звернення із відповідною заявою про повернення коштів в порядку законодавчо встановленої процедури, а тому заявлені позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та такими, що підлягають вирішенню в законодавчо визначеному порядку на підставі заяви позивача.

Водночас, суд зазначає, що правомірність нарахування позивачу суми виконавчого збору у розмірі 2022,49 грн не є предметом розгляду даної справи. При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття постанови державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві постанови про стягнення виконавчого збору, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими належними доказами.

Стосовно позовних вимог в частині постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є лише правом, а не обов'язком суду. Крім того, винесення судом окремої ухвали чинним законодавством не віднесено до переліку можливих засобів захисту порушеного права, що виключає можливість такої вимоги.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за правилами ст. 86 КАС України, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 02.06.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 06.06.2016 року про арешт коштів боржника.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь гаражно-будівельного кооперативу «Ямський» (01024, м. Київ, а/с №135, код ЄДРПОУ 21483215) понесені ним судові витрати у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов