Ухвала суду № 65036577, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

01 березня 2017 року м. Київ № 826/4354/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., розглянувши відповідно до вимог КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 доМіністр оборони України Київський міський військовий комісаріат провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату про визнання протиправною відмови у здійсненні виплати суб'єктом владних повноважень і зобов'язати вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.08.1989 року він перебував військовослужбовцем строкової служби та був звільнений з військової служби 10.11.1991 року. В період проходження військової служби він отримав «травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби», яка в подальшому стала причиною стійкої втрати працездатності та визнання його інвалідом ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач звернувся через Київський міський військовий комісаріат до Міністерства оборони України за виплатою одноразової грошової допомоги, у зв'язку з травмою та отриманою інвалідністю, що настала в період проходження військової служби та пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а тому йому протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, а рішення про відмову прийнято необґрунтовано, є таким, що суперечить чинному законодавству України та порушує права позивача.

Відповідач проти позову заперечували у повному обсязі та зазначили, що з огляду на законодавство, зважаючи на те, що позивач звільнений з військової служби у 1991 році, він не має законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, Міністерством оборони України та Київським міським військовим комісаріатом надіслано до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.08.1989 року перебував військовослужбовцем строкової служби та був звільнений з військової служби 10.11.1991 року.

15.03.2006 під час повторного огляду позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, про що медико-соціальною експертною комісією складено довідку від 15.03.2006 серії КА- № 029780.

Позивач звернувся через Київський міський військовий комісаріат до Міністерства оборони України з вимогою виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку із травмою, що настала в період проходження строкової військової служби та отриманою інвалідністю пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.

Київським міським військовим комісаріатом надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи щодо розгляду питання виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, за вихідним № 386 від 27.01.2011, у зв'язку з тим, що Київський міський військовий комісаріат не уповноважений приймати рішення про призначення чи не призначення одноразової грошової допомоги.

15.03.2011 позивачу було відмовлено Міністерством оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи відмову Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1., суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано після закінчення строків, установлених законодавством України.

Так, відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Позивач про порушення свого права дізнався 01.04.2011 року, в той час коли отримав лист відповідача від 25.03.2011 року за вих. №1662 про відмову в призначені одноразової грошової допомоги, отже суд вважає, що саме з цього часу він дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Разом з тим, відповідачами долучено до матеріалів справи копії процесуальних документів на підтвердження того, що станом на 2011 рік позивач був обізнаний про порушення власних прав та інтересів.

А саме, відповідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі №2а-13475/11/2670 позивач звертався з аналогічним позовом в вересні 2011 року, який сам відкликав в грудні цього ж року.

Водночас, до матеріалів справи долучено копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2012 у справі № № 2а-14733/12/2670, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання протиправною відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

В той же час, позивачем долучено до матеріалів справи лист від 04.01.2016 та відповідь від 01.02.2016 № 248/3/6/368 та від 19.01.2016 № ВСЗ/52.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладені, суддя вважає, що у позивача було достатньо часу звернутися з цим позовом до суду в межах строків звернення, обставини, які б свідчили про поважність причин пропуску строків звернення до адміністративного суду, відсутні.

Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність залишити дану позовну заяву без розгляду, при цьому роз'яснити позивачу, що він може звернутися до суду із даним позовом, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства Українивизнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Тобто, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 99, 100, 107 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 99, 100, 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

2. Позовну заяву із додатними до неї матеріалами надіслати позивачеві.

3. Повідомити позивача, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.Я. Добрянська

Судді: В.А. Кузьменко

А.Б. Федорчук