Постанова № 65036543, 20.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2017 року № 826/16842/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ «Крамар Рісайклінг» до ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Крамар Рісайклінг» звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2016 №3552615141, від 30.09.2016 №4632615141.

Позов обґрунтований тим, що висновки акту від 05.07.2016 №193/26-15-14-01-01/32068819 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Крамар Рісайклінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планової виїзної перевірки ТОВ «Крамар Рісайклінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 25.07.2016 №3552615141, від 30.09.2016 №4632615141 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 755 829 грн.; п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, пп. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 1 847 591 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №3552615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 771 387 грн. (за основним платежем 1 847 591 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 923 796 грн.).

В подальшому, на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 27.09.2016 №20916/6/99-99-01-01-25 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №4632615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 865 100 грн. (за основним платежем 1 243 400 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 621 700 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- В актах про надання послуг ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ» відсутні дані щодо виду (номенклатури), часу, обсягів та місця надання вказаних послуг, що не дає можливості зробити висновок щодо зв’язку отриманих послуг з фінансово-господарською діяльністю позивача,

- при дослідженні ланцюгу поставки товарів від ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елоніа» не встановлено виробників та імпортерів даної продукції,

- згідно даних ІС «Податковий блок» у ТОВ «Ластмікс» відсутні основні фонди, виробничі та трудові ресурси, складено повідомлення про відсутність за місцем знаходження,

- за результатом аналізу інформаційних баз Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ» задіяні в схемах ухилення від сплати податків.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на данні Єдиного державного реєстру судових рішень, якими встановлено участь контрагентів позивача в схемах ухилення від сплати податків, суд зазначає, наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів існування вироків у кримінальних справах, які відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України були би обов’язковими для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб’єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов’язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб’єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб’єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов’язків щодо складання первинних документів. Тобто не виконання обов’язку щодо належного складання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, акту виконаних робіт) може позбавляти цей акт статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разфактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки первинних бухгалтерських документів, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов’язань суб’єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» укладено договір на складські, супутні та логістичні послуги від 11.12.2013, предметом якого є надання комплексу логістичних (експедиційних) послуг по організації перевезення вторсировини, ТПВ, ВГВ та інших вантажів (ТМЦ), складські, сортувальні, та розвантажувально-навантажувальні послуги.

Згідно додаткової угоди №1 до зазначеного договору, ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт»: організовує пошук постачальників вторсировини, замовників на вивезення ТПВ, ВГВ; здійснює контроль за вчасністю вивезення; здійснює диспетчерські послуги, підтримує постійний зв'язок при виїзді автомобілів на замовлення; супроводжує автомобілі по маршруту; здійснює професійне розвантаження-навантаження вторсировини та інших вантажів; здійснює сортування вторсировини за видами; здійснює складування, пакування у тюки вагою 600-1000 кг.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду копії актів надання послуг, податкових накладних, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еколійн-СТ» укладено договір від 06.02.2014 №80-142 на складські , супутні та логістичні товари, аналогічний за змістом вказаному вище.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду копії: додаткової угоди, актів надання послуг, податкових накладних, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Ластмікс» укладено договір від 05.12.2013 №361-132 на складські та супутні послуги, відповідно до умов якого ТОВ «Ластмікс» зобов’язалось надати позивачу складські, сортувальні та розвантажувально-навантажувальні послуги (сортування здійснюється за видами сировини).

Також, між позивачем та ТОВ «Ластмікс» укладено договір від 09.12.2013 №366-132 купівлі-продажу вторсировини.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду копії: видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, актів надання послуг, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Успіх УА» укладено договір від 13.11.2014 №234-142 на складські, супутні та логістичні послуги від 11.12.2013, предметом якого є надання комплексу логістичних (експедиційних) послуг по організації перевезення вторсировини, ТПВ, ВГВ та інших вантажів (ТМЦ), складські, сортувальні, та розвантажувально-навантажувальні послуги.

Згідно додаткової угоди №1 до зазначеного договору, ТОВ «Успіх УА»: організовує пошук постачальників вторсировини, замовників на вивезення ТПВ, ВГВ; здійснює контроль за вчасністю вивезення; здійснює диспетчерські послуги, підтримує постійний зв'язок при виїзді автомобілів на замовлення; супроводжує автомобілі по маршруту; здійснює професійне розвантаження-навантаження вторсировини та інших вантажів; здійснює сортування вторсировини за видами; здійснює складування, пакування у тюки вагою 600-1000 кг.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду копії актів надання послуг, податкових накладних, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Зеріс» укладено договір від 03.03.2015 №60-152, на складські , супутні та логістичні товари, аналогічний за змістом вказаному вище.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду копії: додаткової угоди, актів надання послуг, податкових накладних, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарській відносини на підставі податкових накладних з: ТОВ «Крістал-Торг» , ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «Таміла», якими надано позивачу комплекс логістичних послуг та складській, вантажно-розвантажувальні послуги, послуги сортування (копії податкових накладних долученод о матеріалів справи).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ді-Некс» укладено договір від 11.02.2014 №58-142 на комплекс послуг з прибирання території та інших супутніх (допоміжних) послуг., на підтвердження виконання якого позивачем надано суду копії податкових накладних, карток рахунку, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Будматеріали-вторресурси» договір від 01.06.2010 №49-10/2, предметом якого є оренда відкритої площадки, офісного приміщення, складського приміщення; договір від 01.11.2013 №М-19 предметом якого є оренда нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул Миру, 19-Б; договір від 09.12.2013 №09-12, предметом якого є оренда відкритої площадки, офісного приміщення, складського приміщення за адресою: м. Київ, вул Пост-Волинська, 3.

На підтвердження факту виконання зазначеного договору позивачем надано суду копію: акти здачі-приймання відкритої площадки, складських та офісних приміщень, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Елоніа» договір купівлі-продажу вторсировини від 15.07.2014 №181-142, на підтвердження факту виконання якого позивачем надано суду копії: видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, карток по рахунку 631, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» укладено договір на комплекс послуг від 15.11.2014 №233-142, предметом якого є надання послуг за організацію комплексу послуг у сфері поводження з відходами, на підтвердження виконання якого позивачем надано суду копії: актів надання послуг, податкових накладних, картки порахунку 631, платіжне доручення, які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що основним видом діяльності позивача є збирання, оброблення та видалення безпечних відходів, відновлення відсортованих відходів. Позивач має ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.10.2010 №527705 та дозвіл №8038600000-001 на розміщення відходів виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивач орендує відриті площадки, складські та офісні приміщення у ТОВ «Будматеріали-вторресурси», відповідно до вказаних вище договорів, авто для здійснення перевезення вторсировини та автонавантажувачі, отримує послуги з прибирання території для зберігання вторсировини, здійснює закупівлю вторсировини, сортування з метою її подальшого продажу та надає клієнтам послуги з вивезення сміття та відходів (ТВП та ВГП).

На підтвердження факту надання послуг з вивезення побутових відходів позивачем надано суду копії договорів, довідок-дислокації до договорів (в яких вказано зони обслуговування, періодичність їх збирання та вивезення), договорів на приймання та захоронення відходів, подорожніх листів, актів надання позивачем послуг, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження факту реалізації вторсировини позивачем надано суду копії: договорів, специфікацій, видаткових накладних, платіжних доручена, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, якими підтверджується реалізація вторсировини ТОВ «Еко-Втор Фастів», ТОВ «Фастівська філія «КПД», ТОВ «Егіда-ТАУ», ТОВ «Спецмонтажгруп», ТОВ «Черкасивторресурси», ПАТ «Ветропак Гостомельський склозавод».

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов’язання за договором між позивачем та ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ» виконувались сторонами у повному обсязі.

Викладений в акті перевірки висновок про відсутність ділової мети та безтоварність спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ») зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес”АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, пп. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №3552615141 є безпідставним та неправомірним.

‘За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов’язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2016 №4632615141.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Успіх-ЮА», ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.», ТОВ «Ластмікс», ТОВ «Елонія», ТОВ «Оптова база «ЧАЙ-Агропродукт», ТОВ «Еколайн СТ», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 №3552615141, від 30.09.2016 №4632615141 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВ «Крамар Рісайклінг» судовий збір в сумі 69 547,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда