Постанова № 65036444, 22.01.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Справа № 2а/2370/4969/2012

09 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

при секретарі Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домантівське»до Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домантівське»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції від 10.12.2012 року за №1212/НОМЕР_1.

В позові зазначається, що Золотоніською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 28.11.2012 року №1580/1600/34223663 та винесене на підставі вказаних у ньому порушень податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 20942 грн. та за штрафними санкціями 5235 грн. 50 коп. Вважаючи винесене податкове рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив його до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог пояснив, що в результаті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Домантівське»у серпні 2011 року фактично не мало господарських відносин з ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим товариством безпідставно завищено податковий кредит за цей період на 20942 грн. Такі висновки ґрунтуються на тому, що в отриманій від ФОП ОСОБА_3 податковій накладній по виконаній господарській операції невірно вказана назва цивільно-правової угоди, за якою виконувалися роботи, а також на відомостях, отриманих від Рокитнянської МДПІ Київської області щодо фіктивної підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3

Викладені в акті перевірки висновки позивач вважає хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і доказів здійснення належної господарської діяльності позивачем. Випадкова технічна помилка, допущена постачальником робіт (послуг) при заповненні податкової накладної, не може бути достатньою підставою, що засвідчує відсутність між господарюючими суб'єктами фактичних відносин. Також безпідставним є посилання податкового органу на процесуальний документ щодо порушення кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_3, який на час проведення перевірки позивача вже був скасований в судовому порядку.

На думку позивача, вказане свідчить про небажання податкового органу об'єктивно оцінити господарські відносини між ТОВ «Домантівське»та ФОП ОСОБА_3 внаслідок поверхневого дослідження всіх інших первинних документів, якими достовірно підтверджується факт надання ФОП ОСОБА_3 орендованою сільськогосподарською технікою послуг по збиранню належного ТОВ «Домантівське»врожаю зернових культур. Так, операції, обовязок виконання яких покладений на контрагента позивача, ним фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх виконання з боку позивача немає.

Посилання відповідача на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину не відповідають дійсності, а викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими і направленими на безпідставне зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість. З підстав викладеного оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у звязку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджені належними первинними документами та фактичним вчиненням господарської операції.

Товариством надана податкова накладна по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, яка оформлена з порушенням та не має сили первинного документа, а відповідно не підтверджує фактичне здійснення господарської операції. Крім того, така накладна виписана субєктом господарювання, стосовно якого винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Тож в порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Домантівське»неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з субєктом господарювання, діяльність якого спрямована на надання податкової вигоди третім особам. На підставі викладеного податкове рішення щодо позивача винесене правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домантівське», ідентифікаційний код 34223663, зареєстроване як субєкт господарювання юридична особа 27.04.2006 року та перебуває на обліку в Золотоніській обєднаній державній податковій інспекції як платник загальнообовязкових податків та зборів, а податку на додану вартість згідно свідоцтва №200004508 від 19.10.2011 року.

Золотоніською ОДПІ згідно з пп. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Домантівське»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2012 року №1580/1600/34223663.

За висновками вказаного акту ТОВ «Домантівське»порушено вимоги пункту п. 198.6 ст.198 ПК України, що потягло за собою заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 20942 грн. за серпень 2011 року.

10 грудня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №1212/НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20942 грн. та застосування 5235 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для визнання віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача безпідставним та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про визнання нікчемним правочину, укладеного між ТОВ «Домантівське»та його контрагентом ФОП ОСОБА_3, оскільки податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою статті 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

У своїх доводах відповідач посилається на результати документальної позапланової перевірки контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 стосовно достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року, згідно висновків акту якої від 15.12.2011 року №14/1701/НОМЕР_2 встановлено порушення частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Отже, укладені ФОП ОСОБА_3 правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з його контрагентами, порушують публічний порядок і суперечать інтересам держави та суспільства, так як вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Спираючись на викладене, на переконання відповідача укладена між сторонами угода по спірних правовідносинах має ознаки нікчемності, а господарські операції згідно договору не направлені на настання реальних наслідків, що, відповідно, вказує на неправомірність дій ТОВ «Домантівське»і підтверджує безпідставність визначених сум ПДВ до податкового кредиту.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесеного на його підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з виконання сільськогосподарських робіт, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Між позивачем і ФОП ОСОБА_3 02.08.2011 року укладений договір № 02-7 на виконання сільськогосподарських робіт по обмолоту зернових культур зернозбиральним комбайном.

В наступному під час здійснення господарських правовідносин між сторонами укладалася додаткова угода до вказаного договору, якою уточнялися обсяги, строки виконання технологічних операцій та вартості таких робіт.

В підтвердження факту виконання умов укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи такі документи, як акт здачі-приймання робіт, відповідні розрахунки банку та податкова накладна за №3 від 02.08.2011 року на загальну суму 125650 грн., в т.ч. ПДВ 20941 грн. 67 коп.

При цьому, відповідач посилається на порушення порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 (далі наказ №1379) та пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Зокрема, свої твердження податкова інспекція обґрунтовує тим, що у податковій накладній в рядку «вид цивільно-правового договору»вказано договір поставки від 02.08.2011 №02-7, що не відповідає суті господарській операції, оскільки у договорі на виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 02.08.2011 року №02-7 та додатковій угоді №2 від 01.10.20 до договору №02-7 на виконання сільськогосподарських робіт (послуг) зазначено, що послуги надається не по поставці, а по виконанню сільськогосподарських робіт.

Щодо вказаного відповідачем недоліку оформлення податкової накладної, суд не вбачає в даному випадку вини позивача та можливості застосування до нього у звязку з цим негативних наслідків по неврахуванню визначених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що у виписаній ФОП ОСОБА_3 податковій накладній вірно вказані такі обовязкові реквізити, як: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Такі реквізити дають змогу належним чином ідентифікувати проведену господарську операцію по суті договірних взаємовідносин між ТОВ «Домантівське»та ФОП ОСОБА_3

Доводи відповідача спростовуються також тим фактом, що окрім назви договору в податковій накладній указано також його номер та дату, які збігаються з номером та датою укладеного між позивачем та його контрагентом договору, на виконання зобовязань за яким і була видана накладна №3 від 02.08.2011 року.

Надані документи засвідчують, що укладений з ФОП ОСОБА_3 договір на виконання сільськогосподарських робіт був направлений на досягнення позивачем конкретної економічної мети в його господарській діяльності.

В пункті 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

В період існування у позивача господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 і отримання податкових накладних останній був зареєстрований державною податковою службою та мав чинний статус платника податку на додану вартість, що ніяк не спростовано відповідачем, і позивач, як покупець послуг, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Що стосується посилань відповідача на винесення старшим слідчим СУ ГУМВС України в Київській області Циби Н.Д. постанови про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ККУ від 26.10.2011 на підставі матеріалів перевірки, які надійшли з ГУБОЗ МВС України, про використання у 2010 році невстановленими особами реквізитів ФОП ОСОБА_3 без його відома та здійснення діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншими реально діючими субєктами господарювання, суд зазначає наступне.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу, який береться судом до уваги, може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Постанови про порушення кримінальних справ, пояснення осіб чи притягнення осіб в якості обвинувачених по кримінальній справі не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст. 76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами в справі.

На момент розгляду даної справи відсутні будь-які судові рішення про притягнення до відповідальності чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті.

Тим більше, суд звертає увагу на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 року по справі №2610/7853/2012, якою скасовано постанову старшого слідчого СУГУМВС України в Київській області Циби Н.Д. від 26.10.2011, покладену в основу висновків акту перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області щодо ФОП ОСОБА_3

У вказаній постанові суду встановлено, що в матеріалах дослідної перевірки взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюється чи ставиться під сумнів, факт підприємницької діяльності, та який міг би бути підтверджений належними доказами (актами ревізій, перевірок, аудиту, висновків, експертиз, досліджень тощо).

Зазначене повністю спростовує твердження відповідача та вказує на однобоке використання податковою інспекцією фактів у спірних правовідносинах для обґрунтування правомірності своєї позиції всупереч дійсним обставинам справи.

Суд зауважує, що ФОП ОСОБА_3 виконав покладені на нього зобовязання за договором з ТОВ «Домантівське», що свідчить про реальність здійснення господарської операції і також спростовує твердження податкової інспекції про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту.

Крім того, фактична можливість виконання укладеного договору підтверджена наданою відповіддю ФОП ОСОБА_3 на запит позивача, а саме, що ФОП ОСОБА_3 отримав в оренду на підставі договору від 01.07.2011 року сільськогосподарську техніку, за допомогою якої і проведено збирання зернових. Також ФОП ОСОБА_3 надано копію податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, в додатку 5 до якої відображено податкові зобовязання з ПДВ в результаті господарських взаємовідносин з позивачем.

Таким чином, висновки Золотоніської ОДПІ про відсутність фактичного здійснення операції між позивачем та його контрагентом не знаходять свого підтвердження.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ТОВ «Домантівське»своїх договірних зобовязань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обовязків, покладених на нього законом як на субєкта підприємницької діяльності як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, постільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Безпосередньо факт виконання сільськогосподарських робіт для ТОВ «Домантівське»нічим не спростовується, а тому твердження відповідача про недійсність описаного вище договору через невчинення господарських операцій безпідставне.

Сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необєктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами, в тому числі й указаною вище податковою накладною по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс).

Зокрема, розділом V Кодексу регулюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На думку податкової інспекції ФОП ОСОБА_3 не міг повністю виконати для позивача роботи по збору зернових на площі 656 га лише за один день 02 серпня 2011 року, дата оформлення всіх первинних документів по даній господарській операції, водночас із наданням послуг іншим замовникам, що автоматично вказує на її фіктивність.

З цього приводу суд вказує на положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу викладеної норми вбачається, що складання первинних документів до початку фактичного виконання господарської операції, на чому акцентує увагу відповідач, не є обовязковою умовою для сторін при оформленні правовідносин, які між ними виникли.

Згідно пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_3 спочатку виконані сільськогосподарські роботи, а по їх закінченню складені відповідні первинні документи.

Факт складання таких первинних документів безпосередньо після завершення господарської операції не змінює їхнього юридичного навантаження. Крім того, в даному випадку має значення згода, якої сторони дійшли по суті договірних взаємовідносин, та фактичне виконання господарської операції за домовленістю сторін.

Таким чином, усі первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений субєкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотнього в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ФОП ОСОБА_3 за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Суд зазначає, що зміст договорів, укладених між позивачем та вказаним підприємцем, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, оскільки таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №1212/НОМЕР_1 скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Домантівське" 261 (двісті шістдесят одну) грн. 78 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 січня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко