Постанова № 65036434, 21.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2017 року № 826/11635/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2016 №0023201304 та про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2016 №0023201304; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві у встановленні законодавством строки підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 6 789, 15 грн. на користь ОСОБА_1 та подати цей висновок для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що норми п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України не свідчать про залежність права платника на податкову знижку від реєстрації місця проживання за адресою розташування житла, що придбавається за рахунок кредитних грошей.

За таких обставин, на думку ОСОБА_1, вона має право на включення податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним кредитом, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, оскільки остання є основним та єдиним її місцем проживання.

Крім того, позивач у позові зазначила, що збільшення податковим органом грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування є протиправним, а тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання 30.08.2016 не прибув, явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав.

З огляду на вказані обставини, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

В той же час, під час розгляду справи в порядку письмового провадження від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 подала до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

В поданій декларації позивачем задекларовано право на податкову знижку на суму 6 789, 15 грн., у зв'язку зі сплатою відсотків по іпотечному кредитуванню на суму 43 697, 57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи, за наслідком якої складеного акт №442-13/НОМЕР_1 від 10.06.2016.

Зі змісту акту перевірки слідує, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено наступні порушення позивачем пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166, п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України, а саме: відсутні платіжні документи на сплату процентів за користування іпотечним житловим кредитом, кредитний договір.

Враховуючи вказані порушення, 07.07.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0023201304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 6 789, 15 грн.

Позивач категорично не погоджується зі спірним податковим повідомленням - рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, з наданих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві заперечень судом вбачається, що 24.06.2016 ОСОБА_1 звернулася із заявою до контролюючого органу та просила останній зазначити норми законодавства та висновки в чому саме полягає порушення Податкового кодексу України, які унеможливлюють отримання нею податкової знижки.

Листом від 18.07.2016 №5924/м/26-53-13-04-12 відповідач повідомив заявника про наступне: «Згідно наданих документів, копії кредитного договору, квитанції на сплату відсотків за іпотечним житлом відсутні. Оскільки надання податкової знижки здійснюється за наслідками звітного податкового року (як вбачається з копії вашого паспорта, реєстрація у придбаній за рахунок іпотечного житлового кредиту квартирі відбулася у квітні поточного року), тому ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві відсутні підстави для розрахунку частини суми процентів за іпотечним кредитом, що підлягає поверненню у зв'язку з нарахуванням податкової знижки згідно податкової декларації, поданої 28.04.2016.».

Податковий орган зазначив, що реалізувати своє право на податкову знижку за наслідками звітного податкового 2016 року позивач може у наступному році за умови дотримання вимог ПКУ.

ОСОБА_1 стверджує, що норми п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України не свідчать про залежність права платника на податкову знижку від реєстрації місця проживання за адресою розташування житла, що придбавається за рахунок кредитних грошей, а тому остання має право на повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 6 789, 15 грн.

Вказані обставини в сукупності стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавств регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Тобто, податкова знижка це сума витрат платника податку протягом звітного періоду, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, підстави для нарахування якої із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України).

Відповідно до пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом (пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПК України).

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПК України).

Пунктом 175.1 ст. 175 ПК України визначено, що платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що право платника на отримання податкової знижки виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

При цьому, на думку суду «зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла» означає, що особа має право на податкову знижку лише та виключно за наявності факту реєстрації за місцезнаходження такого житла, та набуває його за наявності реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Проте, обов'язок рєстрації місця проживання особи передбачений статтею 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме: громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно розцінив відсутність реєстрації позивача за адресою спірної квартири протягом 2015, як підставу для позбавлення її права на податкову знижку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2016 №0023201304 та як наслідок відсутності підстав для зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві вчиняти дії щодо підготовки висновку про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 6 789, 15 грн. на користь ОСОБА_1.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував твердження позивача щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 11, 69-71,160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В. І. Келеберда